Сенсаційну знахідку очікували виявити київські археологи минулого літа. На згорнутий шматок берестяної кори фахівці Центру археології міста Києва наштовхнулися під час розкопок садиби Андрія Меленського, першого головного архітектора теперішньої столиці.
Зовнішню кору берези на Русі використовували для письма. Такі грамоти називають берестами. Кору розшаровували, залишаючи тільки одну верству. На ній і писали. Нині берести є унікальним джерелом інформації про давні часи, адже написані вони були не офіційною книжною, а народною мовою, і торкалися повсякденного життя жителів Русі, про яке історикам досі відомо небагато.
Серед виявлених раніше берестяних грамот є і приватні листи, і дитячі малюнки та вправи, і навіть любовні послання. Але переважно береста слугувала для ведення господарських справ. На сьогодні археологи виявили більше тисячі берестяних грамот. Більшість із них – це ділові розпорядження, купчі, довірені й охоронні грамоти.
Найбільше таких грамот знайдено в Новгороді, який у середньовіччі був великим торговим центром. В Україні повноцінні берестяні грамоти ХІІ століття були виявлені лише на Львівщині – у Звенигородці та Буську. Але той факт, що жодної берестяної грамоти досі не було виявлено у Києві, політичному центрі Руської держави, не давало спокою археологам. Адже те, що берести існували й тут, не викликає жодного сумніву. Тож, коли археологи у ґрунті вкотре натрапили на згорнутий шматок берест, отримали надію.
„Ми дійсно сподівалися, що цього разу знайшли київську берестяну грамоту, – розповідає фахівець Центру археології Сергій Тараненко. – Але процес її дослідження довгий – потрібно розпарити деревину в гарячий воді й очистити, щоби побачити, чи є на корі написи. Деякі журналісти в гонитві за сенсацією написали, що ми таки знайшли першу берестяну грамоту в Києві. Та, на жаль, і цей шматок берести виявився порожнім”.
Берестяні грамоти вважають невибагливими археологічними знахідками, адже після використання за призначенням більшість таких документів були викинуті або забуті їхніми власниками. Тож виявлені досі грамоти є переважно випадковими знахідками. Але це зовсім не пояснює того, чому досі берести не виявлені в Києві.
„Жодних сумнівів немає в тому, що знайдені в Новгороді грамоти були надіслані з Києва, тож, безперечно, їх тут писали. Але, на жаль, поки вони не потрапили у сіті археологів. У 1960-х роках ми знаходили в Києві на корі дитячі зображення. Але повноцінних текстів ми не знаходили”, - розповідає керівник Центру археології Михайло Сагайдак.
На Подолі знаходився склад новгородських купців. Навіть якщо припустити, що писати на бересті – суто новгородська традиція, північні комерсанти могли привезти її зі собою. Тому, на переконання археологів, берестяні грамоти мають бути у київському культурному шарі. Складність полягає у київському ґрунті, який не сприяє консервації деревини.
Сергій Тараненко пояснює його специфіку: „До глибини 5-6 метрів дерево не зберігається взагалі. Нижче цієї глибини починаються шари ґрунту, насичені підземними водами. Але туди археологи не копають. Ми не раз на розкопках намагалися викачувати воду й дійти до ранніх шарів, де дерево могло зберегтися на більше, ніж 60%. Однак це було дуже важко і поки безуспішно. Але я цілком серйозно припускаю таку можливість – у Києві грамоти мають бути, якщо не місцеві, то хоча б ті, які привезли зі собою новгородці”.
На переконання Михайла Сагайдака, археологам вдасться розкопати берестяні грамоти в столиці лише за умов проведення довготривалих досліджень: „Діючі археологи в Києві – це свого роду пожежна команда, яка фактично працює тільки на будівництвах, розкопуючи ґрунт під майбутніми будинками, - говорить він. – За останні 15 років ми не мали тут жодного програмного розкопу, на якому фахівці могли би працювати у спокійних умовах. Зараз ми пропонуємо зробити такий розкоп на Контрактовій площі, а по закінченню робіт – перетворити його у підземний музей. Ця програма запускалася кілька разів й отримала серед архітекторів і містобудівників підтримку. Тож я думаю, що коли працювати на такому розкопі протягом трьох років, то ми знайдемо берестяні грамоти і в Києві”.
Світлини Сергія ТАРАНЕНКА