Помер Ірінг Фечер. Відомий німецький політолог, радник канцлера Віллі Брандта та Гельмута Шмідта.

 

 

 

 

 

В старій ФРН твори Карла Маркса вважали гіршими, ніж  порнографію. Ті, хто попри все хотіли вчитися, як і молодий німецький поет та письменник Енценсбергер, зверталися до єзуїтів.

 

Ірінг Фечер  був одним з перших, хто наважився всупереч антикомуністичному консенсусу присвятити себе вивченню Маркса. Він написав про нього ґрунтовну працю. Його зібрання документів «Карл Маркс та марксизм» (1963) належить до основоположних творів нових лівих, але, незважаючи ні на що, не тяжіє до романтичного комунізму.

 

Фечер народився 1922 року  в Марбасі-на-Неккарі, вчився в Тюбінгені та в паризькій Сорбоні, де познайомився з оригінальними ідеями апологета сталінізму (а можливо, й агента КГБ) Александра Кожева. Це обумовило його вибір теми дисертації: вчений писав про Гегеля з погляду лівогегеліанської перспективи. Розумінню державного антагонізму Руссо Фечер присвятив свою працю; через неї талановиті науковці стали ще уважнішими до поглядів французького філософа.

 

1963 року саме Фечера запросили бути політологом у Франкфурті, знехтувавши його конкурентом – далеким від Макса Горкгаймера та Теодора Адорно Голо Манном. Кафедра та професорське зчання обіцяли немало: державну ліцензію та передчасну пенсію. Але політолог Фечер хотів діяти за межами науки.

 

Упродовж 70-х рр. ХХ ст. науковець завжди був бажаним гостем на телебаченні як учасник дебатів на теми «тероризм», «участь у прийнятті рішень», «межі розвитку» та «екологія». Без членства в СПД  він консультував кандидата на пост канцлера Віллі Брандта, потім став членом Комісії основних засад СПД.

 

У чисте вчення, яке починалося з етатизму Томаса Ґобса та дослідження причин тероризму "Фракції Червоної армії", професор ніколи не поринав з головою. Цілі покоління студентів виросло на його п’ятитомнику «Підручник політичних ідей», написаному разом з Герфрідом Мюнклером, але тут просвітник народу міг бути нещирим і – майже в унісон з Новою Франкфуртською школою – він пише книгу заплутаних казок «Хто поцілував Сплячу Красуню?» (1972). В найкращих традиція пародії автор звіршував образи братів Грім, розповідаючи про найгірші неврози, не цурався відвертих натяків, роздумів на тему заздрості до пеніса та цілої кольорової філософії Фройда, насміхався з колег блохіанців та адорніанців.

 

Пізніше Фечер займався власною історією. Солдатом він став свідком промови Гебельса «Про тотальну війну» в Берлінському палаці спорту. В той час, коли його ровесники ставали 18-літніми напівсвідомими членами Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, він добровільно записався до артилерії, щоб стати офіцером, і після своєї відставки та через виставку, присвячену поваленню вермахту, думав про власну слабкість. Його «намагання зрозуміти життя» опубліковані 1995 року під назвою «Цікавість та трепет».

 

В суботу 19 липня 2014 р. у Франкфунрті помер Ірінг Фетчер. Йому було 92 роки.

 

 

Зреферувала Соломія Кривенко

Ориігнал за посиланням http://www.sueddeutsche.de

 

24.07.2014