2 червня 1939 р.
Відгуки дня — фейлетон.
Кара за проповідь на Янівськім цвинтарі у Львові. Городське староство покарало 31. м. м. о. д-ра Івана Гриньоха гривною 2.000 зол. зі заміною на випадок нестягальности на 2 місяці арешту за те, що першого дня Зелених Свят виголосив на Янівському цвинтарі підчас панахиди на стрілецьких могилах проповідь, в якій городське староство добачило знамена підбурювання та демонстраційного виявлювання нехіті до польської держави. О. д-р Гриньох відкликався від старостинського рішення до окружного суду.
Спільний вимір кари. При кінці 1937 р. і з початком 1938 р. відбулися дві розправи перед судом присяглих проти б. підстаршини УГА Михайла Хомяка з Милованя за вбивство мясара Лінтнера і родини Міхонських підчас польсько-українських боїв у Львові в листопаді 1918 р. Тоді суд засудив М. Хомяка за вбивство мясара Лінтнера на 15 років вязниці, а за вбивство родини Міхонських на досмертну вязницю. Одначе Найвищий Суд у Варшаві зменшив йому кару досмертної вязниці на 15 років. У вівторок 30. ц. м. окружний суд у Львові вимірив засудженому М. Хомякові спільну кару на 15 років вязниці.
Львівська хроніка. З бюра Хліборобської Палати при вул. Коперника вкрали злодії машину до писання вартости 1.100 зол. — З маґазину спедиційної фірми "Краковія" при вул. Янівській ч. 60 злодії вкрали білля на шкоду М. Біндера — вартости 527 зол. — Я. Вєльоховська повідомила поліцію, що у вівторок 30. травня ц. р. вийшла з хати її 24-літня служниця Г. Оркішевська, залишаючи карточку, що скінчить самогубством. За нею шукає поліція. — До поліції зголосилася пані А. Е., оповідаючи, що минулого понеділка пізнала принагідно на вулиці невідомого мужчину, який представився їй як Д. Б. З ним пішла на прохід, що закінчився крадіжю 42 зол. з її кишені.
Краєва хроніка. На польсько-румунськім кордоні румунська митна сторожа застрілила пачкаря Івана Никифорюка, який вертався з трьома своїми товаришами з Румунії до Польщі. Його товариші встигли втекти. — В Мокротині пов. Жовква поліція застрілила вязня Станислава Скібу з Райського повіту, який втік з вязниці зі своїм товаришем і не хотів затриматися на поклик поліції. Скібу засудив суд на 7 років вязниці за вбивство. Другого вязня, засудженого на 2 і пів року вязниці, вдалося поліції зловити.
Катастрофальна недостача палива в Совітах. У багатьох місцевостях СССР відчувають катастрофальну недостачу палива, головно бензини і нафти. Головною причиною недостачі палива є зле зорґанізований транспорт, бо в нафтових басейнах СССР є велитенські запаси нафтової ропи, але нема відповідного числа цистерн на перевіз нафти і бензини. До того багато залізничих шляхів "закоркували" військові транспорти. Тому совітський уряд затвердив в останньому часі плян розбудови залізничого табору і водних цистерн до перевозу нафти і бензини та призначив великі кредити на будову цистерн літаків, що їx має тепер СССР коло 50. Цистернами-літаками перевозять головно паливо для війська.
По широкому світі.
Анґлійський король затвердив номінацію ґенерала Лідделя на становище ґубернатора й коменданта Ґібральтару на місце ґен. Апронсіда, що став ґенеральним інспектором заморських сил.
Товариство анґлійсько-американської преси в Парижі гостило в середу сніданком мiністра Боннета. Промови виголосили: голова товариства Гавкінс, президент муніципальної ради Дельоме і міністр Бонне.
Вантажний самохід, що віз еспанських вояків до Більбао, впав у пропасть, заваливши поруччя моста. Двох вояків убитих, одинацять ранених.
Новий американський амбасадор в Еспанії Олександер Веддель приїхав до Бурґон.
Швецію навістили пожежі. В північнім Швеції згоріли 4 маєтки, в місцевости Йоерн горить ліс, при чому пожежа охоплює щоpаз більші простори й загрожує містечкові Йоерн.
Шлюб кн. Сполєто з грецькою княжною Іреною відбудеться у Фльоренції 1-го липня ц. р.
Знайшли двох молодих мадярських туристів Івана Фльоріса і Льва Алєра й їх італійського провідника, які згинули підчас того, як намагалися вийти на Мон Блян.
Італійський міністр фінансів заявив у сенаті, що у східній Африці італійці поширять плянтації кави, щоб забезпечити Італію тим продуктом.
Делєґація Глінкової Ґвардії перебуває в Німеччині під проводом полк. Мікуляші Бемхеса та знайомиться між іншим з уладженнями "фронту праці". Була на привитанню лєґіону "Кондор" у Гамбурзі.
У Берліні закінчили декорацію міста на приїзд югославянського реґента кн. Павла, що в середу вечором станув на німецькій границі.
Б. премієр Вальдемарас має приїхати в найближчих днях до Литви. Кажуть, що має поладнати тільки свої особисті справи.
В Румунії відбудуться в четвер вибори до парляменту на підставі нової виборчої ординації згідно з корпораційною системою.
Перед італійським королем відбудеться 10-го червня ц. р., у день Свята Фльоти, ревія 22-ох тисяч моряків.
Мадярські політичні кола з зацікавленням чекають на промову, яку премієр Телєкі має виголосити в четвер до делєґації з Шегед, що вручить премієрові мандат з того міста.
До Риґи приїхав новий литовський посол Дайліде.
У місцевости Барбершови під Акром (стейт Огайо) вибух земний газ, який вдували до огрівання. Вибух знищив шкільний будинок, 35 дітей у віці 6—11 літ поранені.
Рада міністрів на Кубі ухвалила відмовити дозволу 900 жидам, що хотіти поселитися на острові. Корабель з жидами мусить відплисти з Куби.
Близько стації Вікторія у Льондоні вибухла слізна бомба. Того, що кинув бомбу, зловили.
Завалився міст, який лучив місто Tурин із підмійською оселею Мукалієрі. На мості було 30 осіб, з них 4 згинуло.
(«Діло»)
____________________________
3 червня 1939 р.
Далі розвязують українські установи. Березівщина. Березівське староство рішенням з дня 8. травня 1939 р. до ч. Поль. 6-70/39 розвязало кружок "Сільського Господаря" в селі Володжі пов. Березів на основі ст. 16 і 41 розпорядку Президента Польщі з дня 27. X. 1932 р. про товариства (Д. 3. ч. 94 пов. 808), бо "кружок не лише переступає постійно устійнений статутом обсяг діяльности, але також голошенням сепаратистичних гасел ширить ненависть до держави та польського громадянства і тому загрожує безпеці, спокоєві та публичному ладові". Згадане рішення негайно викональне. Виділ кружка вніс відклик від цього рішення до воєвідства.
Львівська хроніка. У трамваю ч. 2 невідомий злодій витягнув з кишені А. Арабського портфель з особистими документами. — При вул. 3. Мая авто наїхало на віз М. Дороша, який впав з воза і потовкся. В Єзуїтськім городі невідомі напасники напали на Станислава Червінського та Й. Маршалка, які переходили туди з жінкою в середу вночі і побили обох, забрали їм їхню товаришку і відійшли. — Директор міських музеїв у Львові д-р О. Чоловський відійшов з днем 1. червня ц. р. на емеритуру.
Процес за вивіз муки з млина. У городськім суді в Мостиськах почався сензаційний процес проти місцевого млинаря і 36-ох товаришів за вивіз муки з млина без опечатання мішків бандеролями скарбового уряду.
Краєва хроніка. По переїзді особового поїзду Чортків-Бучач почав горіти залізничий міст на ріці Стрипі в Нагірянці пов. Бучач. Вогонь повстав від розпаленого кусника вугілля, що випав з льокомотиви. Пожежу згасив залізничий сторож при допомозі poбітника. Шкода незначна. — На полях у Дібринові пов. Рогатин знайшли тіла наречених: 20-літньої Н. Заверухи і 20-літнього П. Романова. Біля них лежав кріс з двома вистріленими набоями. Тлом траґічної смерти було те, що обоє не могли одружитись. — У Погірцях пов. Рудки згоріли будинки Михайла Несторака. Шкода сягає 500 зол. Причина пожежі невідома. — В околиці Заліщик удень 22. V. зливний дощ із градом величини курячого яйця, який знищив усі засіви й городовину у Дзвинячі, Бедриківцях і Дуплисках та частинно в Добровлянах, Нижаві та Іваню Золотім. Шкоди сягають подекуди до 80%.
Вибори до міської ради в Дрогобичі.
З кол Українського Національного Виборчого Комітету в Дрогобичі дістаємо такий допис:
Вибори до міської ради в Дрогобичі 25. V. покінчились релятивним успіхом для українського стану посідання: супроти дотеперішніх 6 мандатів у раді українці здобули тепер 5. Ці вибори — настільки характеристичне для сучасних відносин політичне явище, що годиться присвятити їм особливу увагу.
По українському боці станули до виборчої кампанії дві орґанізації. Український Національний Виборчий Комітет, покликанний Орґанізацією Українців міста Дрогобича (листа ч. 1) і т. зв. Обєднаний Виборчий Комітет, зложений з представників неістнуючої на тутешньому терені У.С.Р.П., недіючої тут досі У.С.Д.П., Дружини кн. Ольги, яка як політична орґанізція нараховує тут кільканацять жінок і Ф.Н.Є. (листа ч. 2).
Головним гаслом цього другого комітету пало знищення У.Н.Д.О на місцевому терені. Предсідник т. зв. Обєднаного Виборчого Комітету д-р Ільницький, недавній ще русофіл, опісля член У.Н.Д.О., тепер провідник місцевого Ф.Н.Є., заявляє прилюдно, що його прихильникам не залежить на тому, скільки мандатів українці здобудуть у виборах, 7 чи 1, тільки про те, щоб знищити У.Н.Д.О. Тому то довкола того виборчого комітету згуртувалися зразу всі розбиті, заховані досі в нетрах ліві, до крайно лівих включно, елєменти, зліквідовані колись У.Н.Д.-ом. Вони то нагнали найдужчого вітру у вітрила того особливого обєднання і консолідації та доставили їм своїх найрухливіших аґітаторів.
Ще на півтора місяця перед речинцем виборів місцевий парох, о. ігумен Бараник, що стоїть поза всякими партіями, піднявся спроби обєднати дві згадані виборчі орґанізації і виступив з предложенням, щоб вони обі розвязались, і на їx місце повстав один Український Виборчий Комітет, у склад якого увійшли б усі заінтересовані політичні групи на основі повної рівноправности, як це було у Львові. На це предложення погодився Національний Виборчий Комітет і висунув кандидатуру о. ігумена Бараника, як пароха, на голову майбутньої нової спільної виборчої орґанізації, зате відкинув це предложення Обєднаний Комітет, даючи цим доказ, що йому ні на національній єдности, ні на висліді виборів зовсім не залежить.
Свою акцію повів Обєднаний Комітет небувалими ще досі у нашому громадянському житті засобами і методами. На виборчі віча, скликувані Національним Виборчим Комітетом, приходили т. зв. фронтові дружинники і дружинники Інтернаціоналу та силою не допускали до переведення нарад. А далі розлилася своєрідна пропаґанда при помочі найбільш нікчемних клевет на провідних людей і кандидатів з національного табору. Не дадуться м. ін. окреслити ні не знаходять порівняння прилюдні виступи п. Ільницького проти особи о. ігумена Бараника. До речі, кандидатуру о. Бараника виставив Національний Виборчий Комітет в одній окрузі з огляду на те, що в останніх трьох каденціях завсіди засідав у міській раді представник нашої парохії, а далі й тому, що о. ігумен Бараник був досі головою Клюбу Українських Радних і на це, як визначний священник-громадянин, собі заслужив.
Взагалі виборчу боротьбу вів Обєднаний Комітет на клясовій плятформі. Листа Національного Комітету називалася "листом буржуїв і ксьондзів", або "листою панів". Протилежна листа — "листою бідних людей" або "робітництва". Попалося тим панам і ксьондзам на всіх фронтово-соціялістичних зібраннях, рознуздано всі найнижчі інстинкти маси.
В дні виборів аґітатори листи ч. 2. не перебирали також у засобах аґітації: видирали з рук по дорозі карти і давали інші, розсівали фальшиві вісти про резиґнації кандидатів і т. п.
В цих обставинах треба вважати успіхом вибір двох кандидатів У.Н.Д.О., д-ра I. Блежкевича й Осипа Будза.
Треба підкреслити, що вибір українського кандидата в окрузі V. п. Осипа Будза, є виключно заслугою Українського Нац. Виб. Комітету (листа ч. 1.), а зокрема кандидата дир. Новосельського. Т. зв. Виб. Об. Ком. не ставив навіть у тій окрузі своєї листи, а лиш у дні виборів в останній хвилинці розкинув картки з викресленим назвищем дир. Новосельського, і кільканацять таких карток знайшлося в урнах. І тому другий кандидат листи ч. 1., Осип Будз, також член У.Н.Д.О., дістав кілька голосів більше, як дир. Новосельський, що очевидно не є ніякою невдачею листи ч. 1.
У своїй виборчій відозві завзивав т. зв. Об. Виб. Ком. до боротьби за права української мови, а як цю боротьбу цей комітет розуміє, видно наглядно з йoгo виборчих карток, де кандидати того комітету виписані по українськи в польській транскрипції: д-р Смольніцкі, д-р Кобилецкі, Модрицкі, інж. Рудніцкі.
Українське мистецтво на Вавелі.
Д-р Карло Естрайхер представив на засіданні Польської Академії Наук працю про мадярську декорацію каплиці Гіньчі з Роґова в катедрі на Вавелі. Там відновлено тепер низку фресків з половини 15. ст., що показують сильні впливи українсько- византійського мистецтва. Малюнки представляють: Матір Божу на престолі, Ісуса Христа, фраґменти св. Дів і св. Мучеників та Різню Немовлят. Декуди елємента византійські получені з ґотицькими, що вказує на сильні українські культурні впливи в тодішній Польщі, що зрештою в поягайлонських часах було звичайною річчю.
Годиться згадати, що крім Вавелю, де ще є інші малюнки з українськими написами, українські майстри виконали колись цілу серію поліхромів у Вислиці, Сандомирі й Люблині, які представляють для українського мистецтва величезну вартість, бо нпр. на галицьких та волинських землях такі памятки староукраїнського мистецтва не збереглися.
Відгомін промови Молотова в европейській пресі.
АНҐЛІЯ.
"Таймс" стверджує, що погляди совітського премієра однозгідні з тими, що їx висловлено в ноті до Анґлії. На думку "Таймса" найбільші труднощі на шляху до порозуміння між урядами анґлійським, французьким та совітським мають далі психольогічний характер. Не можна навіть подумати — пише "Таймс"— щоб до такої великої країни, як Росія, можна було ставитися інакше, як на правах рівности. Від Росії ніхто не вимагав нічого такого, чого Анґлія зі свого боку не була готова зробити. Ніяка країна не була колинебудь більше рішена на акцію, як сьогодні В. Британія, і то навіть на військову акцію, якби це виявилося необхідне. Шефа совітських збройних сил запросили до Анґлії, щоб особисто переконався, що Анґлія робить та до чого вона готова.
"Йоркшайр Пост" пише: Бритійській дипльоматії і державним мужам йде проте, щоб редакція пакту мала те саме значіння для обох сторін, бо на випадок потреби його треба було б пристосувати швидко і без проволоки. Але можна правильно замітити, що ходи без прецеденсу, які зробила В. Британія і ходи, які тепер підготовляють — це свідоцтво остаточного скристалізування поглядів В. Британії та її рішення.
"Дейлі Телєґраф" стверджує, що хоча в переговорах виринають ріжні і поважні труднощі, вони не повинні бути непереможні. Загальне вражіння, яке залишила промова Молотова таке, що російський уряд щиро прагне порозуміння і фактично заанґажувався у фронті проти аґресії. Коли-ж Молотов має деякі сумніви, то шкода, що Патьомкін не приїхав до Женеви, де був би у зустрічі з Галіфаксом переконався, що Анґлія рішена виконати щодо букви свої зобовязання.
"Дейлі Геральд" пише, що промова Молотова була обережна та що він не зобовязався виразно. Молотов ані не прийняв бритійсько-французьких пропозицій, ані теж їх не відкинув. Ця промова — це доказ, що совітський уряд все ще студіює пропозиції.
"Дейлі Мель" стверджує, що тон промови Молотова був до деякої міри несподіванкою, бо в деяких колах гадали, що московський уряд без вагання прийме англійсько-французьку пропозицію.
ФРАНЦІЯ.
"Ле Тан" гостро характеризує промову Молотова, застерігаючись щодо методи виявляти прилюдно арґументи, яких зацікавлені уряди уживали в часі переговорів. "Тан" висловлює переконання, що московський кабінет намагається витягнути можливо якнайбільше користей для себе з теперішніх обставин, які дають Росії нагоду вернутися до концерту европейських великодержав.
"Пті Парізієн" висловлює жаль, що промова Молотова не влекшить завдання, анґлійської та французької дипльоматії. Хоч у промові було бажання створити спільний фронт проти аґресії, то в ній була деяка безцеремоніяльність, яка підкреслювала ріжницю поглядів, хоч ця ріжниця не основна.
"Ексцельзіор" підкреслює, що в Парижі і Льондоні після тієї промови не мають сумніву щодо того, що переговори доведуть до заключення договору, але треба ще мабуть буде довшої дискусії у византійському характері цілої низки торгів.
"Лє Попідер" зазначує, що всупереч надіям, які недавно сформулував Чемберлєн, розбіжність між Льондоном і Москвою є далі. Розголос, який тим труднощам надав Молотов і формула, якою він ці труднощі схарактеризував, є теж того роду, що не влекшать фіналізації договору. Але є надія, що шляхом дальших зусиль усе дасться якось скласти.
ІТАЛІЯ.
"Джорнале д'Італія" стверджує, що та промова, якої з тривогою чекали в Парижі і Льондоні, викликала на Заході нове гірке розчарування, бо не проголосила заключення союзу, який замкнув би перстень окруження, але виявила труднощі, які існують між Росією, Францією й Анґлією.
"Трібуна", коментуючи промову Молотова пише, що вона принесла розчарування анґлійським капіталістам та імперіялістам. Але це не значить, щоб раніше чи пізніше не дійшло до пакту між Анґлією та Совітами, але атмосфера, в якій родиться нова політична ситуація, не запевнює Франції й Анґлії тієї безпеки, яка мала закріпити геґемонію тих держав над Італією і Німеччиною.
ШВЕЦІЯ.
Всі шведські щоденники подали широкий зміст промови Молотова. "Ніа Даґліґт Аласганда" в редакційному коментарі пише, що все-ж Совіти більше йдуть на руку Анґлії і Франції, як досі. Що торкається ґарантій для балтійських держав, то вони поставили б під знаком запиту їx нейтральність. Заяву Молотова в справі Алянлських островів совітська преса уважає за доказ неґативного становища Совітів до справи ремілітаризації островів. Часопис заявляє, що не вважаючи на останні зміни в Европі, ціль ремілітаризації Аляндських островів не змінилася. Ця ціль — це невтральність, яку можна оборонити тільки власними силами.
(«Діло»)
____________________________
4 червня 1939 р.
Галактіон Чіпка. Чудовий реферат.
Відгуки дня — фейлетон.
Показ української моди підготовляє кооп. Труд і Укр. Нар. Мистецтво на 11. ц. м. моделі з льняного полотна і домотканів за проєктами наших мисткинь.
На шпиталь Митр. Андрея зложили 100 зол. абітурієнтки ліцею СС. Василіянок (Длуґоша 17) замість передматурального табльо, за що складає їм подяку Управа Н. Лічниці.
Україніка в чеській пресі. В ілюстрованому журналі-місячнику "Salon" ч. 4. з ц. р. (р. XVIII.) появилася стаття V. К—о "Українське церковне малярство" з 4-ма великими гарно виконаними світлинами (фото д-р Н. Білик з Праги) нутра церкви в Угнові, розмальованої мистцем Д. Горняткевичем.
Нові польські "косцюлки". В новій польській кольонії біля Солонки за стрийською рогачкою у Львові посвятили новий польский "косцюлек" для кількох родин нових польських кольоністів. У Хриплині коло Станиславова відбулося посвячення площі під будову нового "косцюлка".
Львівська хроніка. Невідомий напасник вирвав Й. Громадзінській перед брамою дому при вул. Війтівській ч. 8 торбинку з 5 зол. і документами. — Катерина Томас повідомила поліцію, що ще 26. травня ц. р. вийшов з хати її 9-літній син Владислав і дотепер не вернув ся. — При вул. Клепарівській міський автобус штовхнув 3-літню дівчинку, яка потовклася. Її відвезли до шпиталю. — В алєї Фоша трамвай наїхав на 12-літнього Здзіслава Слівінського, який зломив праву руку.
Великі зловживання при будові санаторії. В Лодзі викрили великі зловживання пpи будові санаторії Суспільної Обезпечальні, що її будував Л. Мацішевський. Згідно з договором Л. Мацішевський міг дістати гроші щойно тоді, коли комісія огляне будинок і перебере йoгo. Тимчасом виявилося, що Мацішевський дістав кількасот тисяч золотих за роботи, що їх взагалі не виконав. Справою занявся прокуратор.
Нове число "Ми".
Вийшла друга книжка за цей рік літературно-наукового двомісячника "Ми", редаґованого у Варшаві. Цей том частинно присвячений роковинам Шевченка, для яких підібрані там статі П. Зайцева "Як творив Шевченко-поет?" і С. Васильченка "Дитинство Шевченка", крім того поезії присвячені поетові. П. Зайцев у першій чистині своєї праці, ще не закінченої, пробує відтворити психічний стан, в якому у Шевченка зароджувалася ідея твору разом із конкретними його образами. Шевченко мав незвичайно сильно розвиненний дар зорової та музикальної памяті. Картини природи і мeльодії вводили його в настрій дуже зближений до молитовного і музичного піднесення. Мельодія дуже часто попереджувала у нього текст поезії і приносила вже готову віршовану форму. "Дитинство Шевченка" С. Васильченка це передруковане із журналу "Радянська література", що помістив його минулого року із посмертної спадщини нашого відомого новеліста. Тут теж передрукована поезія з радянського "Літературного Журналу" Ст. Крижанівського на мотив "І знову мені не принесла нічого почта з України". Ірина Вільде дає новельку "Товариші", що є, здається, фраґментом повісти, а у критичному відділі заслуговує на увагу цікава стаття перекладена з "Кельніше Цайтунґ" п. з. "Духове самовизначення Еспанії"; у рецензіях довга аналіза повісти Юрія Cмолича "Дитинство".
Вистава галицького примітиву.
Минулої суботи відкрив Національний Музей свою чергову виставу із серії систематичного опрацювання призбираного матеріялу; вистава цим разом присвячена галицькому примітивові 17—19. вв. Цей "примітив" досить складний: під "примітивом" розуміємо звичайно щось не досить добре виконане; та в понятті мистецькому це значіння куди ширше — воно означає ту ділянку народньої творчости, що йде не по дорозі історичних стилів (хоч може їх заторкнути), а за тим глибшим образотворчим інстинктом, що підсвідомо веде рукою мистця-ремісника з народу. Під цим оглядом образотворче мистецтво стоїть у тісному звязку з іншими передніми мистецтвами — поезією, музикою, танком. Про цей звязок пише у вступі до катальоґу І. Свєнціцький, а М. Фецюк говорить про суть примітиву як епіґона давнього мистецтва або предтечі нового.
Вистава, що обіймає 163 експоната, поділена на такі відділи: Народні первні в іконописі; Хатні образи; Гробниці й вотивні портрети; Ікони-плоскорізьби; Різьби; Різьблені ручні хрести; Образи на склі.
Іконопис цікавий тим, що він носить усі риси народнього мистецтва. У 17. в. саме й закінчився властивий галицький іконопис, далі він зливається з етноґрафічними елєментами і стає справжнім висловом національного українського почуття. Сильний вплив барока, що прийшов від заходу, нівелює дещо цю самобутність, але й він підпадає тому самому національному перетворенню. У "хатніх" образах стрічаємо наших популярних святих св. Миколу, Варвару, Михайла і ін., не згадуючи Богородиці й Ісуса Христа. Тут, не будучи звязаним безпосередньо всією традицією церкви, народній мистець вільніший у вислові. Серед вотивних портретів знаходимо незвичайно вартісні і цікаві зразки побуту та історії. Тут переважно збірні портрети з гербами, нпр. родинний портрет шляхтичів гербу Сас, або-ж воїнів з гробу Господнього — майже ревеляційні зразки народнього типу вояків-козаків, від яких тільки крок до відомих козаків Мамаїв, яких два малюнки бачимо теж на виставі. Плоскорізьба, багато оздоблена золотом, сріблом та фарбами, дає змогу стежити за тим шляхом, що його переходила плоскісна візантійська традиція до натуралістичного бароку. Як крайній зразок такого натуралізму бачимо св. Миколу (з 17. ст.), убраного у справжні ризи, з рухомими руками і справжньою книжкою, вмонтованою, як образ, в раму.
Між різьбами знаходимо прекрасні зразки стилю і виразу, образи-ж на склі гуртували на відкритті вистави коло себе гурти малярів, що в пишних, соковитих барвах та в розмашній, але якій суцільній композиції тих малюнків могли дошукуватись звязку і подібности з неодним напрямом сучасного модерного мистецтва; з погляду напрямку нпр. надреалістичного — поміж малюнками на склі є безперечні архитвори т. зв. "чистого мистецтва", себто мистецтва, де головною домінантою є формально-кольористична візія, яка пориває нас своєю маґією.
На відкритті, обіч наших мистців та мистецтвознавців, бачили ми й кількох чужинців, що спеціяльно цікавляться проблємою народнього мистецтва.
С. Г.
Анґлійсько-французько-турецька співпраця.
В найближчий вівторок шеф французького ґенерального штабу ґен. Ґамелен поїде з офіційною візитою до Льондону, де побуде чотири дні. В тому самому часі у столиці Анґлії буде теж шеф штабу турецької армії ґен. Кіявім Бей. Таким чином відбудуться анґлійсько-французько-турецькі розмови. З тими розмовами французька преса звязує також прибутя до Льондону португальської морської місії.
В Парижі чекають, що анґлійські великі осінні маневри з уваги на приїзд шефів штабів та головних командантів окремих армій, переміняться у велику конференцію союзних армій.
Французька опінія із задоволенням прийняла призначення анґлійського ґенерала Айронсайдя на ґенерального інспектора анґлійського заморського війська. Згідно з загальним переконанням це становище вказує на те, що ґен. Айронсайд буде на випадок воєнного конфлікту головним комендантом анґлійського корпусу на европейському терені. Ґен. Айронсайд вибився в часі великої війни на французькому фронті і тішиться великим признанням у французьких військових колах.
Гітлєр хоче поділити Словаччину.
ЛЬОНДОЙ. ПАТ. Дипльоматичний кореспондент "Дейлі Геральд" подає сензаційну вістку про пляни Гітлєра щодо поділу Словаччини. Гітлєр має тепер намір проголосити, що Словаччина нездібна до самостійного існування з політичних та економічних оглядів і внаслідок того хоче поділити її між Німеччину і Мадярщину. Частина, яку заняла би Німеччина, стала би третім протекторатом, а другу частину Мадярщина просто заанектувала б. Підготова до цього — на думку кореспондента — вже почалася, а саме почалася вже пропаґандова акція в тому напрямі, особливо у Мадярщині та в Італії.
Мадярський премієр, ґр. Телєкі не погодився на якунебудь дальшу анексію словацьких земель, коли йому це пропонували в часі березневої кризи.
Японська офензива припинена.
ЧУНКІН, ПАТ. Китайська аґенція повідомляє: По тижневі дуже завзятих боїв у провінції Гонан (центральний Китай) офензива японського війська, що йшла здовж ріки Сінт-Сіян, припинена. Втрати доходять по обох сторонах до кількох тисяч убитих. Тепер на відтинку ріки Сінт-Сіян спокій.
Військовий комендант Чункіну заявив представникам закордонної преси, що не вважаючи на напади японських літаків на місто, Мункін залишиться надалі осідком уряду.
Молотов прийняв амбасадорів Анґлії і Франції.
МОСКВА, ПАТ. У пятницю пополудні комісар Молотов прийняв амбасадорів анґлійського та французького на довшій конференції.
ЛЬОНДОН, ПАТ. Аґенція Рейтера, повідомляючи про те, що комісар Молотов запросив амбасадорів Анґлії та Франції, здогадується, що він доручить їм відповідь совітського уряду на останні анґльо-французькі пропозиції.
(«Діло»)
____________________________
6 червня 1939 р.
Львівська хроніка. При вул. Личаківській наїхав на мотоцикліста інж. Бронислава Яроша (вул. Зиморовича ч. 6) невідомий візник. Інж. Ярош упав на вулицю і зломив собі ногу. Невідомий візник утік. — С. Ґрос повідомив поліцію, що 1. ц. м. прийшов до його помешкання невідомий мужчина кажучи, що є урядовцем зі скарбової палати, і перевів ревізію в помешканні та забрав 16 заставних карток здебільша за біжутерію. При відході доручив Ґросові, щоби зголосився до скарбової палати при вул. Шпитальній, куди теж Ґрос зайшов, але в нього був обманець. Поліція шукає за обманцем.
Краєва хроніка. У Брилинцях пов. Перемишль дійшло до бійки між селянином Ярошем та Анною Бабичко за корову. В обороні своєї жінки станув І. Бабичко, якого Ярош важко зранив каменюкою. Важко ранений Бабичко помер у шпиталі. Поліція арештувала вбивника. — У Білці пов. Городенка грім убив селянина, який йшов дорогою. — Окружний суд у Стрию засудив Івана Сеніва з Завадова на досмертну вязницю за грабункове вбивство Миколи Уграка з Гірного.
Траґічна забава дітей. Над берегом ріки Просин під Окутовом, плєшевського повіту, бавилося двоє дітей робітника Зайди: 9-літня Льонгина на 7-літній Ян. Діти кидали до ріки галуззя і каміння. Нагло впав до води хлопчина, якому прийшла з допомогою його сестра, простягнувши йому руку. Хлопчина потягнув її до води й обоє потопилися.
Загальні Збори філії "Просвіти" ім. Т. Шевченка у Львові.
В пятницю 2-го ц. м. відбулися в салі "Української Бесїди" в год. 5-ій попол. ХХ-ті Загальні Збори львівської філії "Просвіти" їм. Т. Шевченка. Збори відкрив у приявности 80 членів філії і делєґатів читалень голова філії інсп. Петро Петрик, згадуючи померших членів філії, яких память приявні вшанували повстанням з місць. Опісля голова зясував обставини, серед яких доводилося філії працювати в роках: 1936, 1037 і 1938. З черги секретар філії Дужий Микола склав звіт з діяльности філії й її читалень за роки 1936, 1937 і 1938. Не від речі буде згадати, що саме в цьому році філія обходить 25-ліття свого істнування, а одним із її провідників був велитень галицької землі Іван Франко. Філія обслуговувала 14 читалень у Львові-місті. Діяльність 14-ти читалень Львівської філії зростала помітно від 1936 р. І так: у 1936 р. самоосвітніх гуртків у 14-ти читальнях було 9 — з 109 членами, а вже у 1938 р. 10 гуртків із 465 членами; на всіх ділянках виховно-освітнього життя праця помітно зростає і дала в 1938 р. доволі гарні висліди. На терені 14-ти читалень працює 14 аматорських гуртків із 270 членами, що підготовили 88 вистав, 11 хорових гуртків із 229 членами, силами яких підготовлено 54 концерти. Бібліотеки читалень начислюють тепер 9902 томи добірних книжок, з яких користає 2196 членів. Майже в кожній читальні є українські часописи й журнали, яких число в 1938 було 59. З 14-ти читалень 8 читалень має власні доми та 3 площі вартости 230.800 зол. Членами філії в 1936 р. було 56 установ і кооператив, 14 читалень та 1277 фізичних членів, а в 1938 р. 59 установ і кооператив, разом членів 1176. На терені, де є читальні, є 11 кружків Рідної Школи, 6 гнізд "Сокола та 4 гнізда "Орлів".
В дискусії над звітом забирали голос п. Істеревич, ред. Глібовицький, ред. Микета, дир. Сухий. В дискусії підкреслювали промовці, що у просвітянській праці слід звернути більше уваги на справу бібліотек та поглиблення освітньої праці.
На внесок Контрольної Комісії Збори признали Виділові абсолюторію. Комісія Матка у складі пп. о. рект. Малиновського, радн. В. Гнатишака, п. Бережанської, Латинського й м-ра Матли намітила членів нового Виділу, що їх Загальні Збори вибрали одноголосно. Отже головою філії вибраний проф. Зубрицький. У склад нового Виділу ввійшли: радн. Модест Кузик, п. Ворончак Іван. о. Харина Мирослав, п-і Полюгова Іванна, м-р Ковальчук Володислав. Крім того Загальні Збори вибрали предложених Комісією Маткою 24-ох делегатів на Загальні Збори Матірнього Т-ва.
При внесках порушували справу постійного освітнього інструктора для читалень львівської філії. Загальні Збори закінчилися відспіванням національного гимну в год. 7-ій вечором.
Ювілейний концерт у честь композитора В. Барвінського.
На закінчення ювілейного циклю концертів з нагоди 30-ліття музичної творчости відомого нашого композитора В. Барвінського, творця української інструментальної музики, відбувся в пятницю 2. ц. м. вечором заходом СУПР-ому концерт-академія в честь Ювілята у великій салі Музичного Інституту ім. Лисенка у Львові. Концерт започаткував молодий наш музика В. Витвицький вступним словом, зясувавши коротко тло і питомий музичний стиль нашого композитора-Ювілята. Його творчість тісно вяжеться з народньою піснею українського народу — підкреслив промовець, що теж потвердив опісля сам Ювілят у свому слові до зібраного громадянства.
Мужеський хор "Бандурист" під орудою талановитого молодого музики і дириґента М. Колесси відспівав три пісні, що їx компонував Ювілят: "Завзялись враги", "Ой, за тихим, за Дунаєм" і "Курилася доріженька". Опісля майже пів години піяніст Р. Савицький відчитував безліч привітів, що їx надіслали на свято наші музичні, наукові, культурно-освітні і господарсько-економічні установи зі Львова і з краю, наші учені та багато наших визначніших громадян і чеські, польські та жидівські музики — зза кордону і з краю. П. Р. Савицький обмежився до відчитання найважніших грамот між іншим дипльому почесного доктора фільософії, що його надав Ювілятові Український Університет у Празі, грамоти почесного членства СУПР-ому, привітів від Муз. Т-ва Лисенка та його філій, від ТОПІЖ-у, від НТШ, "Просвіти", Преосвященного Кир Івана, проф. О. Колесси з Праги, проф. З. Кузелі з Берліна, проф. В. Старосольського і багатьох інших.
Колиж Ювілят, зворушений виявами цієї сердечної пошани українського громадянства до його Музи, зявився на естраді, присутні привитали його бурхливими оплесками і повстанням з місць. Одночасно Ювилятові піднесли піяністи та його ученики два коші прегарних квітів, а один з учеників відчитав палкий привіт від молоді. Схвильований композитор подякував сердечними словами за ті докази пошани і звеличання його свята. При цій нагоді висловив декілька думок на тему своєї творчости, підкреслюючи, що її основою є народня пісня.
Головним дорібком музичної творчости Ювілята — як відомо — є сонати, суїти, сольові твори на фортепіян та віольончелю, орхестральні твори: сольоспіви. Ювілят склав теж поклін тіням найбільшого нашого композитора і свого попередника М. Лисенка та тим галицьким композиторам, які клали основу під музичну творчість у Галичині в XIX в.
По короткій перерві син Ювілята Іван Себастіян Барвінський і п-і Наталія Барвінська виконали вперше "Сонату" Ювілята для віольончелі й фортепіяну. Обоїх виконавців нагородила публика рясними оплесками. Вкінці мішаний "Студіо-хор" під орудою М. Колесси відспівав у супроводі фортепіяну (акомпаніював Р. Савицький) теж перший раз виконувану у Львові прегарну пісню "Наша туга, наша пісня". Під голосні оплески покидали присутні пізнім вечором салю з правдивим вдоволенням. Ніяково лише, що не всі місця були заповнені.
В найближчих днях підпишуть французько-турецький договір.
СТАМБУЛ, ПАТ. Турецька преса повідомляє, що французько-турецький договір, на зразок анґлійсько-турецького, заключать у найближчих днях. Одночасно уреґулюють остаточно справу прилучення до Туреччини Синджаку Алексиндретти.
Ревізія закону про невтральність Злучених Держав.
ВАШИНґТОН, ПАТ. Комісія закордонних справ палати послів вирішила прийняти за підставу дискусії над ревізією закону про невтральність проєкт свого предсідника Блюмі, який спирається на дорученнях державного секретаря Гула, що усувають клявзулю про заборону вивозу зброї до воюючих країн.
Кінець карієри Вишинського.
МОСКВА, ПАТ. В тутешніх політичних колах панує переконання, що призначення прокуратора Вишинського на становище одного з заступників голови ради народніх комісарів — це заповідь кінця його політичної карієри. Треба зазначити, що Вишинського вибрали прокуратором CCCP на сесії Найвищої Ради в січні м. р. на 7 літ. Отже він уступає перед упливом своєї каденції.
Служба праці в Литві.
КОВНО, ПАТ. У Литві введено службу праці, яка покищо матиме добровольчий характер. Першим завданням тієї служби має бути праця над уладженням морського пoбережжя та будова дороги на побережжі.
Совітська армія доповнює збіжеві запаси.
МОСКВА, АТЕ. Останніми днями в Москві далося відчути дошкульно недостачу хліба. У звязку з тим перед пекарнями вже в ранішніх годинах творяться довгі черги. Причиною того явища є те, що совітська влада почала наоспіх доповнювати збіжеві резерви, призначені для армії, що сильно обнижує апровізаційну здатність міст.
На манджурсько-монгольськім кордоні.
ТОКІО, ПАТ. Японсько-манджурське вiйсько під проводом ґен. Інаґата виперло монгольський відділ з тієї частини манджурської території, який він був зайняв від 26-го до 29-го травня. Монголи після бою на багнети мусіли відступити, залишаючи багато вбитих і ранених.
(«Діло»)
____________________________
7 червня 1939 р.
Bідома наша співачка перед мікрофоном. В середу 7. ц. м. матимуть аматори доброго співу нагоду почути пісню, додаймо — українську пісню в мистецькому виконанні: в год. 13.10—13.40 того дня передаватиме львівське радіо концерт відомої нашої співачки, Іванни Шмериковської-Приймової (мецосопран), що виконає перед мікрофоном пісні А. Лопатинського ("Mоє серце"), Н. Нижанківського ("Ти милий за горою", "Прийди прийди" та "Не співай про весну") і кілька народніх пісень в оформленні Лисенка, Людкевича, Барвінського й Колесси. Всі, що знають нашу співачку з численних концертів або тільки чули про неї, напевно з приємністю послухають цього концерту.
Смерть польського єпископа Лісовського. Минулої суботи 3. ц. м. занедужав у катедрі тарнівський польський епископ д-р Франц Лісовський підчас того, як причащав 131 питомців. Важко хорого єпископа перенесли до палати, де він помер у неділю над раном. Його похоронять у середу на новім цвинтарі в Тарнові.
Родинна траґедія у Львові. Минулої неділі 4. ц. м. вполудне прохожі на "Власній Стрісі" почули три стріли і побачили на розі вул. Над Яром на хіднику дві особи в калюжі крови, а біля них перестрашену паню з дівчинкою. Виявилось, що вул. Над Яром проходжувалася 26-літня Казимира Трояновська зі своєю донечкою і сестрою та зі своїм чоловіком. Між молодим подружжям панувало непорозуміння вже від довшого часу. Трояновська, донька нотаря, вже в короткому часі по шлюбі переконалася, що подружнє життя з її чоловіком, землевласником з Монастирця, не буде щасливе. Тому рішила з ним розвестися і внесла позов до суду у справі уневажнення подружжя. Трояновський вже в хаті і опісля підчас проходу намовляв жінку, щоб відкликала позов, але дістав відмовну відповідь. Почувши ще раз відмовну відповідь, витягнув швидко револьвер з кишені і двома стрілами важко зранив свою жінку, опісля третім вистрілом у голову скінчив самогубством. У важкому стані відвезли спараліжовану Трояновську до шпиталю, тіло її чоловіка до інституту судової медицини. Влада веде слідство.
Львівська хроніка. В ночі зі суботи на неділю невідомі злодії вкрали з крамниці Бернарда Вальдмана при вул. Казимира Великого ч. 9 — 357 капелюхів марки "Гікель" вартости 7.000 зол. На щастя при вул. Кросовій поліціянт запримітив, що дорожкар везе якісь два великі мішки і ствердив, що в них були нові капелюхи. Тому візник І. Фрігоф помандрував до арешту, а за ним С. Шварц і Я. Бренер під замітом крадіжи згаданих капелюхів. — З помешкання цукорника С. Плєвінського (Ринок ч. 17) невідомі злодії вкрали зі скритки у стіні 1.000 зол. — На шляху Львів—Бруховичі знайшли минулої суботи тіло 29-літнього Я. Райса зі Золочева, який скінчив самогубством.
Поклін могилам.
Традиційні дні поляглих у раво-руському повіті.
Кожного року традиційним звичаєм святкує українське громадянство раво-руського повіту память Тих, що своє життя cклали на жертвеннику Батьківщини. Память в честь поляглих святкує українське громадянство повіту так, що в перший день Зелених Свят відбуваються богослуження в кожній парохії, у другий день деканальні в Немирові й Вербиці, у першу неділю по Зелених Святах повітове свято в Раві Руській.
Немирів.
У Немирівському святі 29-го травня ц. р. взяло участь 9 священиківз немирівського деканату. Свято почалося Службою Божою, яку в наміренні українського народу відслужив о. Яків Фіґар, парох Улицька, проповідь виголосив о. К. Козій, парох з Воробличина. По Службі Божій уставився похід з церковною процесією з Немирова і Вороблячина, орхестрою і хором читальні "Просвіти" з Немирова, делєґації із 32 вінками від місцевих і дооколичних сіл, представники повітових установ з Рави Руської, духовенство з о. деканом Василем Гучком у проводі і понад 5000 громадян з околиці. При грі орхестри та співі хору похід перейшов на цвинтар і там на збірних могилах українських вояків духовенство відслужило панахиду, після якої о. Роман Трешневський виголосив проповідь. По відігранні орхестрою "Вічної Памяти" і кількох пісень похід вернувся під церкву і розвязався.
Вербиця.
Того самого дня відбулося друге окружне свято в честь Поляглих у Вербиці. У тому святі взяли участь о. заст. декана А. Трешневський, о. Т. Зрада, о. Коляюсовський, о. Гробельський та о. Криницький і понад 8.000 громадян із 153 вінками. По відслуженні торжеств. Cлужби Божої і парастасу над символічною могилою похід з церковними процесіями перейшов на цвинтар і там над гарно прибраними й оправленими могилами поляглих духовенство відслужило панахиду, після якої о. Бронислав Гробельський, парох Піддубець, виголосив проповідь. Підчас Служби Божої і панахиди та в поході співав здисциплінований хор з Вербиці під управою п. Івана Наврота.
Рава Руська.
Цьогорічний традиційний Повітовий День Поляглих відбувся в Раві Руській 4-го червня ц. р. Свято почалося торжественною Службою Божою в наміренні українського народу, що її відслужив о. декан Михайло Дороцький, парох Потелича. Діяконували о. Василь Миронович, зав. пар. в Руді Монастирській та о. Остап Шафран, сотрудник у Любичі Князів. По Службі Божій о. Щасний Раставецький, парох Гребенного, при співучасти духовенства деканату відслужив торжественну панахиду над прибраною вінками і цвітами символічною домовиною. Відтак по богослуженнях у церкві делєґати із 164 ріжнородними вінками перейшли вулицями міста на цвинтар. По перенесенні вінків уставилися церковні процесії з Рави Руської, Голого Ровського, Річок, Селиськ і Гребенного, за ними духовенство з равського деканату, а саме: о. Ми Дороцький, о. В. Кулинич, о. Щ. Раставецький, о. Г. Заяць, о. О. Лещук, о. К. Тустановський, о. К. Дацько, о. Я. Боровик, о. В. Миронович, о. О. Салук, о. О. Шафран, о. І. Блавацький, о. Третяк, о. Осідач, представники установ; за ними понад 15.000 народу з цілого повіту. У такому порядку церковний похід перейшов на цвинтар і там біля величавого памятника, збудованого Філією Т-ва Охорони Воєнних Могил у Раві Руській ще в 1936 р. над трьома оправленими в залізо-бетон збірними могилами, в яких спочиває понад 100 безіменних поляглих духовенство відслужило панахиду. По панахиді о. заступник декана Василь Кулинич, парох Камінки Кривого, виголосив проповідь про поляглих. По проповіді, відспіванні "Вічної Памяти", "Коли ви вмирали" і молитви "Боже Великий", церковний похід вернувся під церкву, де розвязався. Службу Божу, панахиду в церкві і на цвинтарі та в поході співав хор з Вербиці. Крім цього в поході співав ще хор з Вільок Мазовецьких і Верхрати.
Назагал усі три свята відбулися спокійно й урочисто і пройшли величаво.
За права української мови.
Супроти великих подій, що на наших очах пpoсyваються у боротьбі за життя народів, може декому здаватись, що боротьба за права мови нації не менше важна і нею в сучасних відносинах ніхто не цікавиться. А проте воно так не є, бо право рідної мови має у кожному часі велике значіння — для життя і будучности нації.
Право рідної мови нації: у школі, уряді і загалом у публичному житті, це перше право людини, народу і нації, що бореться за свої правa. Воно виховує своє громадянство на членів новочасної нації, що мусить мати глибоке і ненарушне відчуття свого етнічного походження, значить права: рідної мoви, бож цим знаням воно презентує свій xapaктep національного істнування і самостійности, чести і поваги. І чим більше сама нація поважає спою мову у живому слові і письмі, тимбільше поваги і пошани здобуває вона в інших націй, сусідніх і чужих.
Тому кожна нація, від хвилини її освідомлення, бореться, щоб передовсім здобути собі у всяких ділянках життя: повноту належних їй прав рідної мови та до цієї боротьби завзиває всі чинники свого життя, як свою пресу, свої установи і все своє свідоме громадянство та cвоє посольське представництво.
Найпевнішим засобом у боротьбі за право рідної мови є безумовно вживати на кожному місці і у кожному часі своєї рідної мови і це повинні робити всі громадяни даної нації, чи вони діти чи старші, чи вони селяни чи міщани, робітники фізичні або умові, заможні чи бідні, достойники чи службовики, — всі однакі діти своєї нації. І в цьому не може бути ніяких вийнятків: з чемности, уступчивости, інтересу або якогось страху, — а всюди, де маємо право, там маємо й обовязок пошанувати нашу рідну мову, — яке це сказав у своєму посланії Тарас Шевченко: “..., бо хто матір забуває, того Бог карає"...
Тому кожний наш громадянин і наша громадянка та кожна наша установа, у всякій справі, в кожному місці і часі повинна вживати української мови в слові і письмі та ставати в обороні її прав.
А я підношу і наче пригадую цю справу у цьому моменті саме тому, що останніми часами добачую тут і там, як деякі наші громадяни заломлюються так, що це викликує здивування у старших і згіршення у молодших; і навіть дехто з сусідів не розуміє тої національної безхарактерности чи переборщеної льояльности, — бож воно дивне і непослідовне та не підносить нас, a понижує. Нарід боронить права рідної мови та зачинає від охорони душі дитини у садках і захоронках та шкільних плебісцитах, — а там наші громадяни прислужники забувають про рідну мову...
Та ось, що тепер підношу, не має на меті засівати зерна незгоди чи метушні, а навпаки, любов до свого і лєґальне пошанування нашого права, без нарушування прав другої нації як панівної. При цьому не можемо забувати, що боротьби за права української мови не в силі перевести сама наша палєстра, бож у цьому ділі мусить співпрацювати все громадянство і не може спроневірюватися пошанівку рідної мови, як також в цьому напрямі повинні співділати наші представники у законодатних установах.
Поступаймо тим нормальним шляхом, що йдуть ним наші сусіди поляки, щоб нам не було кривди і від своїх...
Поляки боронять свій нарід і свою шляхту, хоч би й ходачкову та її рятують, а ми мусимо також заступати своє громадянство зі шляхетськими гербами і без гербів, щоб не захитувалась національна характерність... Отсе наші герби...
К. Л.
По широкому світі.
В Садяманці відбулося торжество прощання відділів портуґальських добровольців, що боролися в Еснанії. У прощанні взяв участь еспанський міністр війни.
В Бейруті відбувся Евхаристійний Конґрес усіх обрядів, у якому взяло участь понад 100 тисяч христіян зі Сходу та багато визначних представників мурманського світу.
До Триполісу прибув з Риму маршал Бадоліо. Йoгo привитав маршал Бальбо.
В Білгороді занотувала сейсмоґрафічна стація 1. ц. м. в год. 2. землетрус у віддалі 145 км. на південний захід. Землетрус тривав до год. 2.17, але не спричинив ніякої шкоди в терені.
Президент Лєбрен вислав до короля Юрія кондолєнційну телєґраму з приводу катастрофи підводного човна "Тетіс".
Югославію навістила повінь, що її спричинили дощі, які падуть уже місяць. У рятунковій акції бере участь військо та пожежна сторожа.
До румунського парляменту ввійшла перший раз в історії Румунії жінка. Першою румунською сенаторкою є Марта Пон, голова жіночих орґанізацій у Румунії.
(«Діло»)
____________________________
8 червня 1939 р.
Відгуки дня — фейлетон.
Сойм ухвалив закон про воєнний стан. Варшава. 6. 6. ПАТ. Сьогодні Сойм ухвалив у присутности членів уряду під проводом премієра Складковського закон про воєнний стан. На підставі нового закону президент має право на внесок ради міністрів проголосити воєнний стан. При тому закон кладе натиск, щоб оголошення воєнного стану обвістити у громадах та в осідках повітової і воєвідської влади. Новий закон передбачує, що можна передавати військовій владі чинности цивільної адміністраційної влади. Закон передбачує теж уведення наглих судів. Зарядження воєнного стану спричинює автоматично анулювання виїмкового стану. На сьогоднішньому засіданню ухвалено теж законопроєкт про карну відповідальність за втечу до ворога або поза межі держави. У дальшому ході нарад сойм займався справою хліборобських довгів. У тій справі забирав слово віцепремієр Квятковський. Пос. Болюх оправдував свою поправку зі ст. 14, яка каже, що довг у доляровій валюті, який перечислено на підставі рівновартности золота, чи по вищому курсі як 6 на 1 дол. розємний суд, на внесок довжника перечислює знову на підставі варшавської біржі з 31.XIІ.1937 р.
Новий епископ у Тарнові. Минулого понеділка Б. ц. м. капітула вибрала капітульним вікарієм єпископа помічника д-ра Едварда Комара, який почав уже урядувати по смерти єпископа Лісовського.
За участь у відомій події у львівській політехніці поліція арештувала в понеділок 5. ц. м. одного студента політехніки. Влада веде далі слідство у цій голосній справі.
Новий "дом людови" посвятив кс. Ярек минулої неділі 4. ц. м. в селі Вовче пoв. Турки по полевім богослуженні. Опісля промовляв голова ТШЛ з Турки шкільний інспектор Ковалишин. У посвяченні взяв участь віцестароста, майор Хащинський і представники польських орґанізацій з Турки. Слід згадати, що Вовче є зовсім українським селом і має лише кілька німецьких кольоністів.
Львівська хроніка. При вул. Замарстинівській трамвай ч. 10. наїхав на коня, якого вів Ст. Ґурніцький і вбив його. — Е. Красіцька повідомила поліцію, що на площи Більчевського невідомий наколесник наїхав на неї і вона сильно потовклася. — При трамваєвій зупинці на пл. Ґолуховських невідомий злодій витягнув служниці Г. Клєч з кишені портмонетку з табличкою для пса і кількадесятьма сотиками. — Поліція арештувала робітника Станислава Квятковського за крадіж металевих частин з будки зі содовою водою при вул. Понінського. На коридорі дому при вул. Лонцького ч. 9 померла нагло служниця 46-літня Анна Куйбіда.
Велика пожежа нового головного двірця у Варшаві.
В головній галі нового будинку головного двірця у Варшаві при Алєї Єрозолімській вибухла у вівторок 6. ц. м. в год. 6.30 рано велика пожежа, що охопила швидко цілий будинок. Негайно заалярмовано пожежну сторожу. Наслідком сильного вітру пожежа перекинулась на деревляні руштування нового будинку головного двірця, що його будову мали скінчити у грудні ц. р. і тоді віддати до публичного вжитку. На місце пожежі приїхало 5 відділів пожежної сторожі, 2 відділи з осередка пожежного вишколу і залізнича пожежна сторожа так, що в рятунковій акції брало участь понад 500 осіб пожежної сторожі. Одночасно поліція замкнула сильним кордоном велитенський будинок двірця від вул. Познанської, Новоґродської, Маршалковської і Хмєльної. Припинили теж трамваєву комунікацію в Алєї Єрозолімській. До домів при вул. Маршалковській та Емілії Плятер пускали лише замешкалі там особи і робітників, які спішились до праці. Всі підміські поїзди, що надходили до Варшави, спрямували на західній і східній двірець. Далекобіжні поїзди спрямували на ґданський двірець. Підміська комунікація відбувається лише від західнього до східнього двірця. Ввесь пасажирський рух у підземних коридорах двірця теж припинили. Подорожніх з поїздів перевозили залізничі автобуси.
Завзята боротьба зі стихією вогню.
Рятункова акція стрічалась з велитенськими труднощами з огляду на великі розміри нового репрезентаційного будинку головного двірця, при якій працювали робітники вдень і вночі. Крім того будинок окутали чорні непроглядні клуби диму та утруднювали рятункову акцію, а "полумяні язики" охопили дуже швидко дах, бо вогонь стрічав легкопальний матеріял: деревляні руйнування і верстви корку, що мали охоронити дах і стіни перед вогнем. Саме вони виявились поганим ізоляційним матеріялом і причинились до нагального поширення пожежі. Сильний вогонь розігрів залізні конструкції галі до тієї міри, що стеля, поверхнею 2.000 кв. м., завалилась. Стеля спадаючи ушкодила підлогу над четвертим шляхом у підземнім тунелю двірця. Пожежна сторожа під проводом головного коменданта Ґейштора приступила до рятункової акції з трьох боки. Від Алєї Єрозолімської члени пожежної сторожі заливали водою з високих драбин ліву горішню частину галі, далі від вул. Хмєльної і передню частину двірця. По завзятій боротьбі зі стихією вогню вдалося пожежу вгасити щойно в год. 10. рано. Підчас рятункової акції було важко ранених 7-ох членів пожежної сторожі, один згинув під звалищами; крім того важко ранені два залізничники і легко ранені два старшини пожежної сторожі. З цивільних осіб ранений інж. Бохенек та урядовець Копчинський. Перед двірцем дижурувало 6 кареток рятункового поготівля з 5-ма лікарями і 12 санітетами.
Яка причина страшної пожежі?
Яка була причині страшної пожежі головного двірця — покищо невідомо. На місце пожежі приїхав прем. Славой-Складковський, який кермував рятунковою акцією та помагав лікарям перевязувати ранених. Премієр доручив президентові міста зголосити до відзначення найвідважніших членів пожежної сторожі. Два золоті, 10 срібних і 50 бронзових хрестів дістануть передовсім ті члени пожежної сторожі, які рятували з нараженням свого життя своїх товаришів. Крім того на місце пожежі приїхали міністри: справедливости Ґрабовський і комунікації.
Орґанізація села на випадок війни.
Під таким наголовком ґен. Л Желіґовський пише у виленському "Слові" (ч. 150 з 4-го червня ц.р.) про необхідну підготову до війни, яка можу вибухнути. Виходячи з засади, що до війни ніколи не можна підготовитися за багато, ґен. Желіґовський каже, що Виленська Земля, яка у майбутній війні буде глибоким запіллям, повинна бути для тієї цілі найкраще зорґанізована. Обовязок тієї орґанізації спадає — на думку ґен. Желіґовського — на територіяльну самоуправу, яка матиме завдання "творити від долу широке опертя для армії та всяких починів уряду".
"Вичислю прикладово кілька чинностей — пише ґен. Желіґовський — які можна виконати в найменших клітинах самоуправи, якими є громади й волости:
"1) Піднесення хліборобської продукції. Коли на терені війни хліборобські плоди будуть нищити, то у запіллі їх продукцію треба піднести і треба зберігати якнайбільшу ощадність.
"2) Допомога родинам тих, що на фронті. Тільки там, де добре працюють самоуправні апарати, не буде нарікань і виправданих жалів жінок і дітей змобілізованих вояків. Це дасть спокій тим, що боряться з ворогом.
"3) Треба урухомити всі кросна. Вони є ще, слава Бoгy, майже в кожнім господарстві. Треба заохотити ткальні, щоб працювали. Можуть прийти часи, коли кожний метр полотна матиме велику вартість.
"4) Треба вже тепер думати про опал на найближчу зиму. Вліті треба підготовити торфи, бо на деревний опал або на вуголь у деяких випадках не можемо рахувати.
"5) Шпитальництво, суспільна опіка, кожна громада і волость мусить подумати про те, що зробить, коли треба буде заопікуватися присланими з фронту раненими і хорими."
Це тільки кілька прикладів — каже ґен. Желіґовський. — Та найважніше в цьому те, що обовязком територіяльної самоуправи є негайно підготовитися до подій, що можуть завтра прийти.
Забезпека Льондону перед нападами літаків.
ЛЬОНДОН, ПАТ. Міністр летунства заявив у понеділок вечором, що систему охорони Льондону перед нападами літаків при помочі запорових бальонів заведуть на постійно. Ескадри бальонів виконуватимуть по черзі місячну службу починаючи від 11-го червня.
Кредити на національну оборону у Швайцарії.
БЕРН, ПАТ. В понеділок вечором почалася звичайна сесія швейцарського парляменту, що триватиме 2 і пів тижня. В палаті послів відбулася дискусія над справою додаткового кредиту у висоті 190 міліонів франків, яких уряд домагається на національну оборону. Комісія парляменту, яка недавно перевела інспекцію прикордонних укріплень, доручила одноголосно ухвалити ці кредити.
Чеські національні маніфестації.
ПРАГА, ПАТ. В понеділок вечором була в Національному Театрі в часі виконування симфонії Сметани "Моя Батьківщина" чеська патріотична маніфестація. Після вистави публика відспівала чеський національний гимн.
Анґлійського атташе обвинувачують за шпіонажу.
ТОКІО, ПАТ. Аґенція Домеї повідомляє, що військового атташе анґлійської амбасади в Чункіні і пор. Купера, яких арештувала японська жандармерія, обвинувачують за шпіонажу. Вони оглядали полосу, яку заняли японці.
Арештували команданта ірляндської республиканської армії.
ДЕТРОЙТ. ПАТ. В понеділок вечором поліція арештувала ірляндського діяча Pacceля після його приїзду з Шікаґо. Расселя уважають командантом Ірляндської Республиканської Армії. Це арештування стоїть у звязку з приїздом до Детройт анґлійської королівської пари.
Орґанізація арабських повстанців у Палестині.
ЄРУСАЛИМ. ПАТ. Сирійська преса повідомляє, що провідник арабських повстанців у Палестині Ареф Абдель Разак, який перед кількома тижнями втік був до Сирії, а потім схоронився у Баґдаді, вернувся до Палестини і почав орґанізацію нових повстанських відділів.
Конференція ґен. Кепіо де Лляно з канцлєром Гітлєром.
БЕРЛІН, ПАТ. Як зачувати, еспанській ґенерал Кеіп де Лляно відбув у Кассель довшу конференцію з канцлєром Гітлєром.
Сто міліонів долярів на стратеґічні сирівці.
ВАШИНҐТОН, ПАТ. Сенат прийняв закон, який уповажнює уряд видати в найближчих чотирьох роках 100 міліонів долярів на закуп т. зв. стратеґічних сирівців.
(«Діло»)