І.

 

Подібно як попередними роками так і тепер оголосив инспектор промисловий для Галичини і Буковини п. Арнульф Haвратил справозданє за р. 1888, дотикаюче стану і розвитку промислу в тім році. Справозданє то будить загальний интерес і зовсїм природно, бо справа краєвого промислу єсть у нас рїчею перворядної ваги, на котру безнастанно повинні бути звернені очи всїх, кого обходить добро краю, кому залежить на піднесеню загального добробиту. І ми хочемо зміст того справозданя подати нашим читателям.

 

Справозданє за р. 1888 дїлиться на сїм частей: 1) Загальний погляд; 2) О робітнях робітничих; 3) О нещасних случаях; 4) О уживаню робітників, о часї их праці і перервах в роботї; 5) О веденю евиденції робітників, приписах для робітників, заплатї і виказах робітників; 6) О образованю промисловім помічників робітничих і 7) О матеріяльнім положеню робітників.

 

В першій части жалуєсь инспектор промисловий на перетяженє роботами в бюрї, котрі дуже мало лишають єму часу на инспекцію варстатів, що єсть прецінь найважнїйшим єго обовязком. З тої самої причини не міг він брати участи в комисіях, де єго присутність була дуже пожадана і вказана самим интересом промислу, а именно при отворенях нових промислових заведень, котрих таким способом не міг наочно оглянути, а лиш на підставі предложених плянів і инших документів рїшав о их отвореню. В загалї на 147 комисій, на котрі єго прошено і на котрих повинен був явитись, міг инспектор промисловий лиш в 8 взяти участь. Факти ті доказують, що Галичина єсть що-до числа инспекторів промислових дуже упослїджена і що стан такій зупиняє правильне функціонованє тої институції, що знов відбиваєсь некористно на краєвім промислї.

 

Закон з р. 1883 не означив числа инспекторів промислових, постановляючи, що число то мусить все бути відповідним зміняючим-ся промисловим потребам кождого краю. Полишаючи министрови торговлї установленє тої цифри для кождого краю, приняв закон яко правило, що инспектирскій округ не повинен обнимати більше, як кілька повітів одного краю, а лиш в дуже виїмкових случаях позволив придїлювати до инспекторского округа один або більше повітів сусїдного краю. Розумієсь, що ті виїмкові случаї могли заходити посля интенції закона лиш що-до маленьких країв, котрі з натури рїчей не могли мати претенсії, щоби для них засновано окремі инспекторскі округи.

 

З самого початку отворено на цілу Австрію 9 місць инспекторів на 17 країв коронних, придїляючи одному по кілька країв, а між иншим придїляючи Галичину і Буковину одному инспекторови, не оглядаючись зовсїм на то, що супротив територіяльної величини обох тих країв і супротив різнородности економично-суспільних відносин их 7-миліонової людности спільний инспекторат для тих двох країв єсть справдїшною аномалією. В р. 1885 побільшено загальне число инспекторів з 9 на 12, а відтак на 15, зміни ті однак не діткнули в нїчім Галичини і Буковини, котрі і доси мають лиш одного инспектора, т. зн. стоять на тім самім становищи, що Тироль, Дограничє та Дальматія, хоч коли-би взята під увагу відношенє величини території, Галичинї і Буковинї належало-б ся найменше 3 инспекторів промислових.

 

Некористне положенє Галичини і Буковини що-до числа инспекторів промислових відбиваєсь, як сказано, дуже некористно на самім промислї тих країв. Бо і як же-ж міг один инспектор прим. в р. 1888 виповнити докладно свої обовязки, коли мав в своїм бюрї полагодити 1726 рефератів і видати 6829 опиній?

 

Тая бюрова праця єсть очевидно сама собою так велика, що побіч неї одному чоловікови було абсолютно неможливим занятись ще иншими справами, а передовсїм було єму неможливим знайти на тілько часу, щоби міг докладно приглянутись відносинам робітників, их житю і економичному положеню. Длятого і справозданє испектора для Галичини і Буковини представляє в тім напрямі менше докладних дат, як справозданя инспекторів инших менших територій, з котрих деякі подають навіть дуже цікаві буджети домашного житя робітничих родин свого округа.

 

З тої причини жаданя, які підносились вже в тім році в радї державній, щоби число инспекторів промислових в деяких провинціях побільшити, а кромі того додати кождому з них помічника-инспектора, котрий заступав-би их в обіздках і дослїдах відносин промислу і стану кляс робітничих, здаються нам зовсїм оправданими і именно з огляду на Галичину дуже пожаданими.

 

[Дѣло, 16.05.1889]

 

ІІ.

 

Другою перешкодою в успішнім урядованю инспектора промислового для Галичини і Буковини єсть недбалість властей промислових, з сторони котрих не мав він в р. 1888 тої підпори й помочи, якої вимагали і закони і интерес занятих при промислї осіб. Одно староство в Турці підпомагало дуже старанно инспектора, всї другі староства дбали далеко менше о виповненє єго розпоряджень і постанов промислових законів.

 

З магистратами міста Львова і Кракова доходив инспектор навіть до конфликтів. З львівским магистратом мав він клопоти в справі руштовань при будівлях, котрі ставили предприємці будівничі не в той спосіб, як поручав инспектор, і тим cпособом спровадили богато нещасливих случаїв. Инспектор кілька разів відносився до магистрату, щоби той оголосив постанови, обовязуючі що-до ставленя руштовань при будовах, а коли єго урґенси не відносили всякого успіху, внїс в тій справі жалобу до намістництва. З львівским і краківским магистратом мусїв боротись инспектор також в справі безпримірного і нечуваного нехлюйства, яке панує в львівских і краківских пекарнях. Магистрат львівскій видав вкінци окружник до пекарїв, щоби завели в своїх робітнях більшу карність, однак окружник той не поміг нїчого і анї трохи не усунув давного лиха. Магистрат краківскій не завдав собі зовсім труду піднимати в тій справі які будь кроки, в наслїдок чого внїс инспектор против того магистрату жалобу до намістництва.

 

В наслїдок численних жалоб инспектора полїпшилось єго положенє о стілько, що намістництво видало розпорядженє до всїх властей промислових в краю, в котрім велить не обмежуватись на прості лиш припорученя промисловцям, щоби то або друге зробили, взглядно залишили, а накладати від разу кари, визначувати речинці до виконуваня припоручень а на случай недодержаня речинців, зневолювати карною дорогою до виповненя припоручень. Відноситься то лиш до таких рїшень власти промислової, від котрих нема рекурсу. На кождий спосіб могла-би тим значно піднестись повага і значенє инспекторів промислових, коли би власти промислові сповняли то розпорядженє намістництва. Справозданє за р. 1888 не виказує однак фактичного поступу в тій точці і з него не можна вичитати, щоби свідчило о службовій ревности властей промислових.

 

Друга часть справозданя говорить про стан льокалїв, в котрих працюють робітники. На тій точці не записало справозданє за р. 1888 нїякого полїпшеня, а констатує противно богато річей, з котрих можна вносити на погіршенє стану рїчей. Инспектор виступав дуже енергично в тих справах, однак прикази єго не знаходили послуху анї у промисловців, анї у властей промислових і длятого не міг він зарадити злому. Властителї найстарших і найбільше занедбаних промислових заведень відказуються звичайно від обовязку найконечнїйших змін і поправок, а коли вкінци власти промислові приневолюють их до таких змін, тогдї удаються до дороги рекурсів і рекурсами протягають справу in infinitum. Такі і тим подібні практики виробили у промисловців повне легковаженє справи урядженя промислових будинків; они буквально граються з небезпечностею, a коли звертати увагу их на то, то сміють оправдуватись тим, що покликуються на рїдкі случаї нещасть в их промислових заведенях.

 

Найупертшими на тій точці показались предприємці нафтові, котрі розвинули против инспектора промислового велику агитацію, а то головно з причини тих єго розпоряджень, котрими зажадав він від них, щоби магазини на сировець і дестилярнї були покриті огнетревалим матеріялом та щоби нафтові промисловці постарались о всї потрїбні средства за-для обезпеки житя і здоровля робітників. Жаданя ті суть після слів справозданя оперті на постановах закона і оправдані фактичним станом рїчи. В Галичинї упало вже дуже богато роботників жертвою нещасних случаїв і вже сам факт оправдує дуже строгі міри особливо при промислї нафтовім, котрий найбільше нищить сили робітника і найскорше наводить на него смерть або калїцтво. Для того і инспектор промисловий не відстрашився агитаціями фабрикантів нафти a жадав від них виповненя всїх до промислу нафтового ним прикладаних условій а особливо условій що-до устроєня дестилярень, котрі найчастїйше закладаються самовольно, бeз урядового призволу, а часом і против тогo призводу, поминаючи єгo постанови. Нафтові промисловці признають вправдї, що при тім промислї тратять люде житє або калїчіють, підносять однак, що мають при тім зарібок. Якій то зарібок, свідчить найлучше исторія Борислава, котрого ґрунтові господарї, зійшовши на робітників нафтових, попали в найкрайнїйшу нужду. Відносини бориславскі малює справозданє дуже чорними красками.

 

[Дѣло, 17.05.1889]

 

ІІІ.

 

По приказу министерства справ внутрїшних, до котрого відомости дійшло, які страшні рїчи дїються в Бориславі, перевів инспектор промисловий в році 1888 в товаристві дрогобицкого лїкаря д-ра Яновского урядові комисійні оглядини помешкань і т. зв. нічних господ робітничих в Бориславі. При оглядинах тих констатовано, що кромі французкого товариства на Волянці нїякій другій предприємець не дає своїм робітникам помешкань або нічлїгів. Висше як 1100 робітників міститься в 53 брудних господах так, що коли одна половина спить, то друга працює в ямах. В таких господах мають місце лиш ті робітники, котрі там рівночасно столуються і тим то мають властителї господ великі зарібки і зиски тим більше, що богато з них в немилосердний і нелюдскій спосіб визискує робітників, забираючи им цілий заробок. Місцеві власти безпечности глядять на то крізь пальці. Оглянувши все то, зажадав инспектор промисловий, опираючись ще і на крайно невідповіднім і здоровлю шкідливім устройстві тих господ, щоби всїм их властителям повідбирати лиценції, господи самі замкнути, а на будуще позволити их держати лиш таким особам, котрі сповнять приписи рівночасно инспектором промисловим що-до удержуваня господ видані. Доси не сповнено ще того зарядженя промислового инспектора і він сам не має певности, чи і о скілько оно буде сповнене.

 

В многих млинах зарядив инспектор промисловий поставленє огнетревалих сходів. В млинах тому спротивились, а деякі з них хотїли заступити огнетревалі сходи зелїзними драбинками, на що инспектор не хотїв нїяк згодитись. Длятого внесли млинарї против того розпорядженя инспектора рекурси, в котрих піднесли против самої особи инспектора і єгo дїяльности острі і обиджаючі заміти.

 

Великі недостачі знайшов інспектор в фарбівнях. Лежать они головно в тім, що фарбівники не огрівають тих льокалїв, в котрих стоять кітли з фарбою. При зимній температурї бухає з кітлів велика пара і заповняє цілу убикацію. Пара тая єсть з одної сторони дуже шкідлива для здоровля робітників, а з другої сторони робиться від неї в цілій фарбівни зовсім темно, в наслїдок чого робітники влїтають часто в кипучі кітли, де знаходять страшне калїцтво або і смерть і взагалі можуть серед темряви дуже легко один другого ушкодити. Щоби запобігти злому, розпорядив инспектор, щоби дотичні убикації огрівати до висоти температури 17° С, а з другої сторони, щоби відпроваджувати пару з кітлів окремими до того приладженими коминами. Фарбівники не послухали розпоряджень инспектора і длятого внїс він жалобу до властей промислових, але і ті не здобулись ще доси на нїякі кроки в тім напрямі.

 

Вкінци згадує справозданє про горальнї. Горалень не оглядав перед тим нїколи промисловий инспектор, бо уважав их не промисловими а рільничими заведенями, коли однак в минувшім році власти промислові зажадали від него виразно, щоби дав свою опинію і що-до горалень, оглянув тогдї 32 горалень і на підставі тих оглядин дав в справозданю типовий образ галицкої і буковиньскої горальнї. Образ той вийшов змальований дуже чорними фарбами. Устройство горалень знайшов инспектор дуже недостаточним і грозячим в високім степени житю і здоровлю робітників. Велика часть горалень збудована єсть з дерева, супротив чого дуже можливим єсть огонь а серед огню експлозія апаратів в горальни.

 

Инспектор подав докладний опис галицких горалень з их всїми приладами і виказує, як легко може в них робітник прим. упасти в котел посовзнувшись особливо в зимі, де всякі плини поналивані в цілій горальни замерзають. Инспектор подав відтак цілий ряд постулятів конечних за-для реформи горалень так з огляду на безпечність робітників, як і на вимоги нового закона о податку від горївки. Кромі того ставить він внесенє, щоби горальнї признати фабричними предприємствами і піддати их тим способом під строгість постанов закона промислового.

 

[Дѣло, 18.05.1889]

 

IV.

 

В третім віддїлї справозданя, трактуючім про случаї нещасть, подає инспектор передовсїм, що власти промислові помимо виразного розпорядженя намістництва з р. 1884 не повідомляли єгo нїколи урядово о лучивших-ся нещастях в заводах промислових так, що о нещастях тих дізнавався инспектор або лиш через часописи (?!), або случайно при нагодї инспекцій. Таким способом сконстатував инспектор в р. 1888 — 58 случаїв нещасть, з котрих головна часть припадає на горальнї, тартаки і промисл будівничій.

 

При горальнях єсть головною причиною нещасть брак всякого нагляду над робітниками і лихота апаратів, при тартаках брак средств охоронних, а при промислї будівничім хибне будованє руштовань. В других родах промислу (прим. в дестилярнях олїїв) число нещасних случаїв зменшилось. Инспектор заявляє отверто, що помимо истнуючих приписів права, котрі дають єму в руки різнородні средства, може він лиш дуже мало зробити за-для охорони житя і здоровля робітників, а то головно для того, позаяк власти промислові суть на тій точці крайно апатичні, а предприємцям промисловим прислугують супротив заряджень промислового инспектора численні средства, котрими можуть они виповненє тих заряджень зволїкати і до безконечности відтягати.

 

В четвертім віддїлї дотикає инспектор справи часу робочого. В р. 1888 сконстатував инспектор 35 случаїв переступленя нормального часу роботи і в всїх тих случаях внїс карні донесеня. Тимчасом і тут дїяльність єгo представилась в значній части безпредметовою. Власти промислові порїшили і то навіть в другій і третій инстанції, що такі заводи промислові, котрі мають менше, як по 20 робітників, не суть обовязані держатись приписів що до числа годин щоденної праці робітників, а що таких заводів єсть в Галичинї найбільше, отже результатом того єсть, що в значнїйшім числї промислових заведень нашого краю працюють робітники так довго, як довго подобаєсь предприємцям, а инспектор промисловий єсть супротив того зовсїм безсильний. Неуправнене занятє женщин і дїтей нічною роботою викрив инспектор в р. 1888 в 7 случаях, занедбанє приписаного випочинку при роботї в 13 случаях, нарушенє припису що-до недїльного супочинку в 32 случаях. В всїх тих случаях зробив инспектор карні донесеня до властей промислових. Нарушенє недїльного супочинку лучаєсь найчастїйше в промислї пекарскім. У Львові було то одною з причин, для котрих челядники пекарскі устроїли змову, так само і в инших містах на провінції не переривали пекарї своїх занять навіть в недїлю пополудни, супротив чого инспектор внїс богато донесень до властей промислових. Пекарї стоять однак при своїм, а коли краківскій магистрат видав ще в р. 1887 в наслїдок представленя инспектора заказ уживаня челядників і робітників пекарских в недїлю пополудни до роботи, внесли тамошні пекарї против того заказу рекурс, а справа не єсть ще до нинї порїшена.

 

Справа веденя списів робітників стоїть ще гірше. Инспектор сконстатував в р. 1888, що в 89 заводах промислових не було зовсім таких списів, а в переважній части заводів були списи неповні і дуже недокладні. В 10 случаях сконстатував инспектор також брак евиденційних книжок малолїтних робітників.

 

За то значна часть промислових заводів почала вводити в житіє реґулямини робітничі, приписані законом промисловим. Таких реґуляминів затвердив инспектор в р. 1888 над 80. Тут однак знов показалась непрактичність постанов закона, котрі лиш заводи числячі над 20 робітників зобовязують до заведеня робітничих реґуляминів. З тих постанов вийшла така консеквенція, що в кількох заводах якогось предприємця мають робітники реґулямин, а в инших таких самих заводах того самого предприємця не мають єго, що, розумієсь, впливає некористно на их робітничі відносини і взагалї ціле економичне положенє.

 

В послїднім віддїлї справозданя дотикає инспектор загального економичного положеня робітників і констатує, що положенє то не змінилось в р. 1888 в нїчім супротив лїт попередних. Змаганя самопомочи були дуже неслїдні, а закони о примусовій обезпеці робітників на случай нещасть і недуг не проявили ще нїяких позитивних результатів.

 

Тими увагами кінчить инспектор своє справозданє, котре, як бачили ми, подає нам зовсїм непотїшаючій образ сучасного стану нашого промислу. Що поможуть закони, що поможуть институції инспекторів промислових, коли руки их звязано браком екзекутиви, а з другої сторони, коли край наш так дуже упослїджено що-до их числа? Инспектор сам признає, що він не може зробити нїчого і що єго розпорядженя игнорують так власти промислові, як і предприємці, а супротив того єсть ясним, що і сама институція инспектора промислового і відносячі-ся до неї постанови закона мають нинї для Галичини вже лиш теоретичне значенє і що они не в силї нїчим улекшити долю упослїджених з кождого погляду промислових робітників нашого краю.

 

[Дѣло, 22.05.1889]

22.05.1889