Від Ред.: Отсю замітку приніс нам пок. Павло Ковжун до редакції у четвер 11. травня ц. р. і того самого дня ми її разом з ним прочитали. Таким робом це остання стаття передчасно помершого Мистця. Рукопис цієї статті передаємо приятелям Покійного з АНУМ для можливого використання її в посмертній моноґрафії П.Ковжуна, яку вони підготовляють.
Львів, 11. V. 1939.
На початку цього року АНУМ випустила з друку моноґрафію про Льва Ґеца з моєю супровідною статтею. У тій статті є коротенький нарис про українське галицьке малярство XIX. століття.
У тому нарисі я згадував, що у другій половині XIX ст. галицьке малярство стратило кілька потужних великого формату талантів у користь своїх сусідів, а з них головніші: баталіст Юліян Коссак, українець і вихованець українського манастиря в Бучачі, та Михайло Любий, відомий під прізвищем Мункачія. Ці два мистці — це европейські мистецькі потуги свого часу, перший як польський мистець, другий як мадярський, що вийшли з гущ українського народу і до нього не повернулися.
Цей нарис передрукували у великодному числі "Українські Вісти" і на нього звернула увагу "полуднево-східня аґенція пресова" та у свому бюлетині "Нурт" ч. 17. за цей рік на ст. 657 і 658, передруковуючи частину статті, подає свої широкі завваги, що моє твердження невірне, бо, мовляв, подані факти про Kocсака ні в якому разі не доказують, що він походить з українського роду.
Що замітку з "Нурт"-у передрукувало львівське "Слово Народове", ч. 125 з 5.V.1939, але вже з посмаком сензації, підкреслюючи товстим друком деякі, на думку тієї газети, есенціональні місця, зовсім викривлюючи мою думку.
Тому, що ті замітки писали не фахові люди, а журналісти, які зовсім не орієнтуються у предметі та його суті і без потреби забирають голос про те, що скаже родина знаменитого мистця, коли довідається, що Юліян Коссак належав "жекомо" до українського народу — подам декілька дат та епізодів з життя цього блискучого майстра з достовірних польських та українських джерел.
Один з біоґрафів Ю. Коссака, п. Александep Піскор, у "Вядомосьцях Літерацкіх" з 1936 року ч. 16 на стор. 6. і 7. подає дуже цікаві відомости з біоґрафії мистця у статті під наголовком "Les bons vieux temps 1845". Власне п. А. Піскор відвідав сина Юліяна Коссака в його робітні у Варшаві, також відомого сучасного мистця Войцєха Коссака, з нагоди того, що п. Піскор привіз чимало рисунків його батька з Єзуполя, зовсім невідомих. Обидва в розмові хотіли згадати життя Ю. Коссака, дуже буйне і цікаве, бо був час, що Ю. Коссак "zyl pełną piersią і poznawał wszelkie rozkosze istnienia". Наводжу тут автентичні слова п. Піскора, очевидно відомі п. Войцехові Коссакові з біоґрафії батька Ю. Коссака:
"Gdy pani konsyljaszowa Michałowa Kossakowa wybrała się z własnej wioski Kniahinin nad Sanom w podróż do Krakowa, znajdowała się w dziewiątym miesiącu ciąży. W drodze uczuła bóle porodowe, przystanęła przeto w najblizszem miasteczku Wiśniczu i dn. 15. grudnia 1824 r. urodziła duzego i zdrowego chłopca. Wróciła potem pospiesznie do domu, aby czemprędzej ochrzcić syna w sąsiedniej unickiej cerkwi. "Nadaję ci imię Juljuza" — powiedział do krzyczącego malca po rusku grecko-katolicki paroch".
Далі п. Піскор стверджує, що Ю.Коссак знаменито говорив по українськи та що він у 1843. році брав участь разом з Дзедушицьким у відомому славянському зїзді у Празі, де вони здеклярувались як русини.
Варто тут ствердити, що біоґрафічні джерела про знаменитого мистця у польській літературі незвичайно бідні. Поза книжкою С. Віткевича, що вийшла на грані 900. років, нічого поважнішого нема, а в тій книзі біоґрафія Ю. Коссака потрактована дуже побіжно. Так, що біоґрафія Ю. Коссака ще чекає свого дослідника як з польської, так і з української сторони.
Українські джерела подають дуже цікаві моменти з життя Ю. Коссака. Відомо, що родина Коссаків походить з Дрогобиччини. Є вона старим українським родом і дуже розгалужена. Батько Ю. Коссака Михайло також українець і був по одним відомостям суддею, по другим — урядовцем суду в ріжних містах краю. Дядько Ю. Коссака Ілля, саме був ігуменом монастиря в Бучачі, тому Ю. Коссак там учився. З родини Коссаків по лінії братів батька Ю. Коссака вийшло багато українських інтеліґентів, хочби розстріляний большевиками полковник Гриць Коссак, його брат Іван, або відомий актор Коссак та інші. Один з братів Юліяна Коссака оснував німецький рід Коссаків, а сам Юліян Коссак — німецький рід Коссаків, а сам Юліян Коссак — польський рід. І нема тут нічого дивного. Український історик мистецтва М. Голубець подає, що Ю. Коссак виконав рисунок для Шевченківського концерту у Кракові у 1890. році; з інших джерел знаємо, що Ю. Коссак у Кракові зустрічався з українцями як українець і живо цікавився українським життям. Твори з українського життя займають дуже поважне місце у дорібку Ю. Коссака. З них кілька видруковано в "Історії української культури" (Львів 1937) або окремими репродукціями. Один з кревних Юліяна Коссака у 1850. році, коли майже вся українська інтеліґенція в Галичині прийняла була за літературну мову так звану "старорущину" — твердо стояв за народньою мовою.
Звертаю увагу моїм невідомим опонентам з "Нурт"-у і "Слова Народового", що у малярстві та взагалі в малярстві зайво ставити справу руба про їx національне відчування та терен їx діяльности. Це окрема тема. Скажу лише, що такі польські мистці, як Семірадзький, Цьонґлінський, Котарбінський і десятки інших мистців працювали переважно в російському терені. Ходовєцький у Німеччині жив постійно. Ґалімський і Вжещ на українському терені і т. д в безконечність. Чимало українських мистців працює сьогодні в польському терені, навіть на видатних становищах. Також одна малярка по національности полька збирає сьогодні славу для українського мистецтва на міжнародньому терені як мистець світової слави, без перебільшення. Жалую, що за браком місця і часу не можу ширше порушити цієї теми, що не відноситься безпосередньо до справи походження Ю. Коссака.
[Діло]