Українська влада повинна рішуче придушити опір в одному місті, щоб продемонструвати заколотникам в інших місцях, що їх чекає, якщо не здадуться; тіла убитих терористів треба показувати публічно – радить Владимір Барадач, полковник ҐРУ у відставці
– Українська влада стверджує, що стержнем ребелії є групи російського ҐРУ, а Росія каже про посполите рушення і про бойовиків. Хто має рацію?
– Обидві сторони. Стержнем відділів, котрі опанували Луганськ, Донецьк чи Слов'янськ, є професіонали, найімовірніше саме зі спецназу ҐРУ. Серед завдань, до виконання яких це формування призначене, є між іншим створення партизанки чи "національно-визвольних рухів", як говорили за часів СРСР. Зрештою після подій в Криму Путін відверто визнав, що там діяли там його солдати.
Але там є не тільки вони. Росія роками вела проти України розвідувальну діяльність. Створювала тут аґентурні мережі. Корумпувала силові відомства. Тому тепер до професіоналів, які різними шляхами зайшли на територію Україну, приєднують місцевих аґентів. Вони у свою чергу рекрутують невдоволених мешканців. Втягують їх в протиправну діяльність, і пізніше ці люди вже цілком пов'язані із ребелією, бо знають, що якщо ситуація зміниться, то будуть притягнуті до відповідальності.
– Чому заколотникам вдалося опанувати чималу частину країни? Яку помилку зробила українська влада?
– Треба було воювати в Криму. Там зробили річ найгіршу з можливих: військам дали наказ не стосувати зброю. В результаті роззброєно елітарні частини, напр. морську піхоту. Це страшно деморалізуюче для армії. Це було приниження. І напевно спричинило до падіння бойового духу.
Але не варто і занадто суворо оцінювати українську владу. До протидії такій аґресії мусить бути координація і справна діяльність всіх силових відомств, спецслужб, військ, а також і поліції. З політичних причин такої координації під час вторгнення на Крим не було. Нова команда успадкувала силові відомства, які ще недавна її поборювали. Президент втік за границю. Політична криза паралізувала служби.
– Що треба робити, коли цілі міста опанували диверсійні групи?
– Сценарій такої операції відомий, українське командування його реалізовує. Треба тут ввести воєнний стан і заблокувати ці міста, щоб обрізати контакти і доставку зброї. Армія оточує місто, ставить блок-пости і контрольні пункти. До міста входить MВС, яке працює з цивільним населенням, і спецчастини, які виловлюють диверсантів. Україна має відповідні частини – спецназ СБУ "Альфа" чи спецназ МВС "Ягуар". Саме вони повинні полювати на диверсантів. До того їх вчили.
– Поки що якось слабо їм йде.
– Не треба спішити. Справи зайшли дуже далеко, і тепер не вдасться швидким нападом всього виправити. Теж не можна вводити до міст і занадто великої кількості війська, особливо непідготовлених молодих солдатів. Тут мусять діяти елітарні спецчастини. Не можна і вимагати негайних результатів, якщо диверсантам дали стільки часу на підготовку до захисту і опанування міста. Треба діяти повільно, але послідовно. Мусять оперувати невеликі групи антитерористів, мусять оперувати снайпери.
– Частина місцевого населення підтримує диверсантів. Заслоняє їх у якості живих щитів. Що з цим робити?
– Вводячи воєнний стан, інформується людей про наслідки такої поведінки. Не може бути так, що диверсанти роззброюють війська і захоплюють броньовані автомобілі, закриваючись цивілами. Той, хто в умовах воєнного стану взаємодіє з диверсантами, вже не є мирним маніфестантом, а ворогом. Якби це зіткнулося з гострою реакцією, то скоро не було б бажаючих до ролі живих щитів.
Треба продемонструвати суспільству наслідки. Той, хто ходить зі зброєю, мусить знати, що буде покараний, а якщо не здасться, то чекає його смерть. Тіла убитих терористів треба показувати публічно.
Дивовижними є ситуації такі як ця, що в Одесі – хтось провокує заворушення, в яких гинуть десятки людей, і МВС випускає особи, які це організували. Це доливає олії у вогонь, бо показує, що можна стріляти в демонстрантів, а потім виходити на свободу і бути героєм.
– Що б ви порадили українській владі?
– Рішуче здушити опір в одному місті, щоб показати заколотникам в інших місцях, що їх чекає. Тоді заворушення почнуть спадати. Демонстрація слабкості і поступки підживлюватимуть заколот.
Перед появою диверсантів в Україні не було жодних проблем з національними меншинами, а права росіян не були обмежувані. Отже, заколот є штучним явищем, викликаним диверсією. Після її придушення ситуація повернеться до норми.
Розмовляв Андрій Почобут.
Владимір Барадач, полковник ҐРУ СРСР, а пізніше Білорусі. У 1981-83 роках воював в Афганістані. Після повернення був командувачем елітарної 5-ї бригади спецназу ҐРУ СРСР, а пізніше Республіки Білорусь. Тепер у відставціна пенсії. Мешкає в Німеччині
Władimir Baradacz:
Z dywersantami trzeba ostro
Gazeta Wyborcza, 7.08.14
Переклад О.Д.