Діяч Центральної Ради, професор Львівської політехніки

120 років тому, 4 травня 1894 року, народився відомий політичний діяч Української Народної Республіки та науковець-економіст Микола Шраг (1894–1970). Він походив із Чернігова, а закінчив свій життєвий шлях у Львові.

 

У деяких довідниках датою народження Миколи Шрага називають 8 травня.

 

Його батько, Ілля Людвигович Шраг (1847–1919) був відомим чернігівським адвокатом, обирався депутатом I Державної думи, де очолював Українську парламентську громаду, заснував у Чернігові товариство "Просвіта". Був заступником голови Товариства українських поступовців (ТУП), брав участь у створенні Української Партії Соціалістів-Федералістів. Писав статті до "Записок НТШ" у Львові.

 

Микола Шраг закінчив зі срібною медаллю Чернігівську гімназію. В юнацькі роки захоплювався музикою, брав участь у концертах. Відомий митець Михайло Жук створив його портрет з віолончеллю (1915).

 

Але Микола Шраг віддав перевагу батьковому фаху. У 1912 року він поступив на правничий факультет Московського університету. Але І Світова війна та революція 1917 року перешкодили закінчити студії.

 

Як активний член української громади М.Шраг став у квітні 1917 року делегатом Всеукраїнського національного конгресу, де його обрали членом Української Центральної Ради від українців Москви. 27 червня Микола став товаришем (заступником) голови і членом президії Центральної Ради, підписував її постанови. Саме він запропонував називати цю президію Малою Радою. За відсутності Михайла Грушевського Микола Шраг головував на засіданнях Центральної та Малої Рад.

 

У липні на II з’їзді Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) М.Шрага обрали до ЦК цієї партії.

 

Під час проведення у Києві З’їзду поневолених народів (8–15 вересня 1917 р.) був співголовою цього форуму. Брав також участь у Демократичній наради в Петрограді. Щодо стосунків з Росією М.Шраг залишався на позиціях автономії України.

 

Ілля Шраг також був обраний до Центральної Ради від Чернігівщини. Йому навіть пропонували очолити уряд УНР, але 71-річний І.Шраг уже не мав сил і здоров’я для активної урядової праці.

 

Після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року Микола Шраг залишив державну службу й активно зайнявся справами УПСР. За часів Директорії УНР 15 січня 1919 року його призначили на посаду консула в Будапешті. У 1920 році почалося його еміґраційне життя у Відні, де він був діяльним членом Закордонної делегації УПСР і співредактором газети "Борітеся – поборете!". Разом з М.Грушевським брав участь у соціологічного інституту у Відні.

 

М.Шраг не втрачав ілюзій щодо примирення з більшовиками. У вересні 1921 року він  був у Харкові учасником перемов з головою Раднаркому УСРР Xристияном Раковським щодо повернення еміґрантів та можливості леґалізації українських есерів. А 1923 року повернувся до УСРР. Наступного року приїхав до Києва і М.Грушевський з родиною.

 

Шраг жив із родиною у Харкові, працював економістом у представництві уповноваженого Наркомату зовнішньої торгівлі СРСР, а потім заступником начальника Промислово-економічного управління Вищої ради народного господарства УСРР.

 

Але більшовики не пробачили йому діяльності у партії есерів і в Центральній Раді. 1 березня 1931 року Шрага заарештували, висунувши звинувачення в належності до вигаданої контрреволюційної організації "Український національний центр". У лютому 1932 року його засудили на 6 років таборів. Наступного року ув’язнення замінили на заслання у Саратовську область.

 

Від того часу М.Шраг з родиною часто міняв місце проживання і мав щастя, бо завдяки цьому уникнув повторного арешту під час масових "чисток" 1937–1938 років. 1945 року він переїхав до Львова, де нарешті закінчив вищу освіту у торгово-економічному інституті.

 

 

З 1947 року М.Шраг працював у Львівському політехнічному інституті. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію і став доцентом кафедри економіки й організації підприємств енергетичного машинобудування. У 1958–1963 рр. працював завідувачем кафедрою економіки й організації машинобудування та приладобудування, а з 1964-го – доцентом кафедри економіки й організації галузевої промисловості. У 1965 році захистив докторську дисертацію, а у 1967-му М.Шрагу присуджено вчений ступінь професора. Був членом наукової ради з економічних проблем в Інституті економіки АН УРСР. Кілька його праць присвячено розвитку машинобудування й інших галузей промисловості Львівського економічного району. У 1969 році у Москві вийшла його монографія "Промышленные комплексы: Теоретические очерки".

 

 

Микола Шраг жив у Львові на вулиці Маяковського (тепер вул. Костя Левицького), 26. Помер 2 лютого 1970 р. Похований на полі 45 Личаківського цвинтаря.

 

Його зятем, чоловіком доньки Елеонори, став Богдан Котик (1936–1991) – випускник Львівської політехніки, секретар Львівського обкому комсомолу, голова виконкому Львівської міської ради у 1989–1991 роках, народний депутат України (1990-1991).

 

Богдан Котик

 

 

На правій стіні вестибуля Головного корпусу Львівської політехніки 1993 року встановлено пам’ятну стелу "Борцям за волю України" – в пам’ять про людей, чиє життя було пов’язане з цим вишем: Миколі Шрагу (1894–1970), Петрові Франку (1890–1941), Катерині Зарицькій (1914–1980), Андрієві П’ясецькому (1909–1942), Андрієві Ластовецькому (1908–1943), Олексі Гасину (1907–1949). 

 

 

 

 

04.05.2014