І. До порушеної в ч. 8613 Дїла справи контрактів нафтових, та поясненя п. Т. Реваковича в ч. 8615 подаю уваги та популярне поученє для наших людей, одначе з застереженєм, що не є се фахово правнича розвідка, а призначена більше для ляїків. В сих справах — та без застереженя авторських прав, яке додав до свого поясненя п. Т. Ревакович.
Тому, що в сїй справі звернув ся до мене наш "Сїльський Господар" о написанє популярної інструкциї, уважаю сю статю також за відповідь на сей зазив.
Хотячи бути обєктивним, треба зазначити, що наші селяни не все і всюди зле повиходили на так званій через них "контрактациї" нафтовій. Стало ся се головно в Бориславі, але і то вже перед 30 і більше роками, коли роблено там ще ручні закони. — Вже пізнїйше в Східници богаго наших селян діставало гарні гроші, а прогайнували їх відтак в наслїдок своєї темности та пиянства. В Тустановичах вже богато з наших людий має з нафти доволї гарні капітали. Так само належить згадати і про деякі инші села, прм. Попелї коло Борислава, в яких перший раз перед кільканайцяти роками, відтак перед трема роками контрактовано багато хлопських ґрунтів, плачено одним більше, другим менше, але вкінци в наслїдок сего, що кипячка не показала ся, залишено верченя і кінець кінців в руках селян лишилось може і парусот тисяч за само наданє права нафтового, яке нї трохи не обмежило їх власности і уживаня і до тепер вже майже зовсїм вигасло. Годї також загально твердити, мов би підприємці нафтові робили самі лише золоті інтереси. Як виказують статистичні дати, то в Галичинї вложено в нафту капіталу (в більшій части чужого — заграничного) значно більше, як осягнено за видобуту нафту. Бо дїйсно ризико підприємця дуже велике. Один закіп (шиб) нафтовий коштує парусот тисяч корон і часто при середній видатности покриє ледви кошта: а скільки знова шибів вертить ся зовсїм непродуктивних, а скільки загвозджених. Найлїпші ще інтереси роблять посередники, які потрафлять визискати і власника ґрунту, і підприємця і через се і знеохотили вже богато заграничних капіталїстів до нашого нафтяного промислу, що розумієсь є великою шкодою для цілого краю. І тут лежить головна причина лиха, а се в браку орґанїзациї солїдної торговлї нафтовими теренами. В інтересї хлїборобства стараємось що до торговлї продуктів рільничих, товару і т. д., коли вже не усунути посередників, що стягають львину часть зисків до своєї кишенї — то бодай обнизити їх число ad minimum, орґанїзуючи ріжні спілки кооперативи. Так само належало б і тут подбати о зорґанїзоване на початок бодай нафтового бюра, яке мусїло би виробити собі европейські зносини і взяти в свої руки подачу нафтових теренів на сьвітовім ринку, бо як згадав я, без міжнародного, заграничного капіталу, коштовний собою нафтяний промисл серед бідної суспільности і в так біднім краю як наш — не може належито і інтензивно розвиватись.
По сих кількох загальних увагах подам коротку інструкцию, себто поученє що до нафтових умов.
Годї в нафтових інтересах, які є, загалом беручи, ризиковні, ставити сталі зовсїм норми. Треба тямити, що лише в усталених вже на певно так званих "поясах" нафтових можна числити майже на певно на знайденє кипячки; нераз в дуже вже малім віддаленю від такого пояса і кипячки не буде, возьмім хотьби примір згаданих вже висше Попелїв коло самого Борислава. Щож доперва в околицях ще зовсїм не експльоатованих — де можуть бути лише здогади що до істнованя нафтового підземля. Тому в таких околицях, як власно згадано було в Дїлї о деяких підгірських повітах — як туринський, устрицький, можна власно вимовляти собі далеко менші користи, як прим. в Тустановичах або Битькові, де вже усталено нафтову полосу.
[Дїло, 31.03.1914]
II. Головні постанови, які треба при контрактованю знати і на них звертати увагу ось які:
1) Нафтовим контрактом надаєсь лише право верченя за нафтою на дотичнім ґрунтї і то на якийсь час звичайно і правильно на 25 лїт. Впрочім властитель лишаєсь в повнім уживаню ґрунту — так як давнійше, оре собі його, сїє — а навіть табуля його лишаєсь така сама, бо після закона для права нафтового творить ся в осібній нафтовій книзї гіпотечній осібний виказ і тут записуєсь усе, що відносить ся до сего права; сама власність остає як і перше в давній табули — ненарушена — з усїма иншими правами, довгами і т. д. Тут треба вистерігатись, щоби не підписувати нафтової умови на вічні часи, як то часом бували случаї, або в загалї на довше як на 25 років.
2) За се наданє права нафтового платить ся звичайно з гори при контракті одноразову беззворотну суму, відповідно до скількости ґрунту, то є після морґів. В нафтових полосах платить ся і по пару тисяч корон від морґа, в непевних ще зовсїм околицях пo 100, 200 корон. Розумієсь, що чим більше виторгуєсь, тим лїпше, але з тим, щоби то все було заплачене з гори а не в части доперва пізнїйше (як буде кипячка, чи як инакше).
3) Застерігаєсь одноразову оплату найменше кількасот корон від кождого закону (шибу), який поставлять на ґрунті. — Оплату сю звуть "шибовим".
4) Застерігаєть ся річну оплату за цілу ту часть ґрунту, якої властитель в наслїдок заложеня закону не буде міг уживати (гейби чинш аренди). Ся оплата буває по 30 або 40 сотиків за квадратовий сяжень, однак низша як бодай 20 сот. за сяжень не повинна вже нїяк бути. Чинить се вправдї 320 кор. за морґ річно, отже доволї гарний чинш, більший часом, як такий морґ варта, однак се для підприємця, з визначної якоїсь фірми, в її великих загальних коштах верченя не робить великої ріжници і впрочім що-до сеї оплати, яку зовуть метрівкою, є вже такий принятий звичай. При тім має бути виразно застережене, що ся метрівка належить ся за цілий той ґрунт, якого властитель через заложенє копальнї, з якої будь причини не міг би в дотеперішний спосіб уживати.
5) Найважнїйше конечне є застеречи собі процента брутта. Є се частий вільний від усяких коштів верченя та инших, — удїл в цілій скількости нафти, скального олїю, ґазів, які з того ґрунту видобуде ся. На се уживаєть ся коротко, після закона навіть слова "процент брутто".
Що до скількости сих процентів не можна ставити сталого правила. В певних вже зовсїм полосах нафтових дають властителям і до 18 процент брутто, се є найвисше число, звичайно коло 12 процент, в непевних полосах треба вдоволити ся і 5 проц. Се залежить від торгового ринку щодо дотичних теренів. Але якісь проценти брутто треба собі конечно і безусловно застеречи, бо се властиво найважнїйше застереженє в нафтовім контрактї. Одноразова оплата за терен, — звичайно невелика, — в непевних ще нафтових полосах, — шибове та метрівка — є властиво відшкодованєм за поле — за його ужиток і також богато не роблять. Натомість процента брутто не будуть вправдї нічого значили, коли не буде кипячки — але за се — коли вона буде — то є вони тим властивим удїлом властителя в зиску з сеї нафти, його удїлом в тім богатстві, яке вложила природа в його ґрунт, а яке хтось инший добуває. І нераз бували случаї, що коли б наші люди були взяли навіть пару соток менше за саме контрактованє а застерегли собі бодай пару процентів, то були би потім богачами. Покажу се на примірі. Покаже ся в законі (шибі) кипячка, хочби тільки в середній скількости одного ваґона (або як називають цистерни) на добу. Добрі шиби дають часом і по 10 цистерн. Ціна 1 ваґона ропи є коло 800 К значить за 30 ваґонів 24.000 К 1% від сего в 240 К а 5% 1200 кор. на місяць, які зовсїм без нїяких коштів і клопотів буде собі побирати властитель ґрунту. Нехай шиб дає кипячку 2 роки, то за 5 проц. дістане властитель 30.000 кор.
В контрактї належить застеречи, що властитель має право відбирати свої проценти брутто після вподоби або в грошах після кождочасної ціни на місци або в натурі, се є таки кипячку, яку однак має йому підприємець доставити до найблизшої стациї по тім коштї, що його самого коштує. Треба також застеречи в контракті, що підприємець має удержувати збірники на кипячку, з яких можна докладно пізнати скількість видобутої кождого дня кипячки та провадити також докладні записки що-до сего і що властитель має право їx в кождій хвилї переглядати і провірювати.
6) Щоби мати однак якусь користь з процентів брутто — треба старати ся о се, щоби зачали дїйсно вертіти на ґрунтї — се значить треба поставити в контрактї термін верченя. Звичайно що до теренів ще непевних не хотять давати такого терміну, бо верченє коштує богато а не знати чи буде нафта. Кождий вичікує отже, чи не зачне хто вищий та за пару сот тисяч корон не випробує чи є кипячка. Однак такий термін верченя хотьби і далекий (найдовше даєсь на 10 років), треба собі застеречи ще і з сеї причини, що той сам підприємець закон трактує нераз і сусїдні ґрунта; вертить потім на однім, стягає нафгу зі сусїдних — а ті сусїди, які законтрактували йому свої ґрунта а не застерегли терміну верченя нїчого з сего не мають. Сей термін до верченя має бути застережений виразно з тим, що контракт нафтовий в случаю його недодержаня сейчас розвязуєсь.
7) Щоби уряд гірничий позволив на заложенє шибу на якім ґрунтї, мусить тойже мати просторони 2 морґи, а ширину найменшу 60 метрів. Наші селяни мають звичайно вузші ґрунти і тому підприємці контрактують кілька сусїдних нараз — то значить їx комасують. Треба сабі в контрактї виразно застеречи, що в случаю тaкого комасованя, коли шиб буде заложений на сусїднім ґрунтї, має ся право о процентів брутта з цілого акомасованого ґрунту.
8) В контрактї має бути виразне призволенє сего, який бере терен, на интабуляцию процентів брутто, як також права заставу для обовязку його плаченя шибового і метрівки і то з тим виразним застереженєм, що інтабуляция ся мусить заступити рівночасно з інтабуляциєю самого права нафтового.
[Дїло, 01.04.1914]