Українська Галицька Асамблея не має кому віддати ті $100 тисяч, які ще на початку лютого пообіцяла виплатити особам, які зголосяться з інформацією, що допомогла би знайти та засудити вбивць львів'ян Юрія Вербицького та Романа Сеника.

Вербицького, нагадаємо, пораненого на київському Майдані, разом з Ігорем Луценком викрали зі шпиталю й вивезли в ліс. Згодом Луценко, на щастя, знайшовся живим, а от Юрій Вербицький, на тілі якого виявили явні сліди катувань, загинув.

 

Родина Вербицьких відмовляється від грошової допомоги. Але зрозуміло, що вбивць треба знайти й покарати...

 

Ігор Луценко стежить за просуванням слідства у цій справі. Він повідомив «Z», що вдячний УГА за ініціативу з грошовою винагородою, але вважає, що тепер, коли вона не спрацювала, кошти треба скерувати на інше — допомогти людям, які з власної волі працюють над отриманням доказової бази у справах усіх убивств майданівців.

 

Таких людей, каже Луценко, є кілька десятків. «Ми періодично збираємося всі і складаємо пазли. Хтось знайшов один кусок картини, хтось — інший. Знайти вбивць і довести ці злочини для нас дуже важливо, але робимо це з власної ініціативи і власним коштом, чого, ясна річ, не достатньо», — розповідає Ігор Луценко. Попри те, що офіційне слідство досі перебуває на стадії пошуків убивць і щоразу (тобто двічі) показує йому як свідкові підозрюваних, в яких він не впізнає причетних до викрадення та вбивства, Ігор Луценко не втрачає оптимізму щодо остаточного результату. «Слідство має обмежені можливості. Ми часом можемо зробити, довідатися більше. А гроші Української Галицької Асамблеї допомогли би це зробити ще більше», — вважає громадський активіст.

 

А от що думає сама Галицька Асамблея? Про те, чому не спрацювала первинна ідея УГА і куди тепер підуть зібрані $100 тисяч, говоримо з головою організації Богданом Панкевичем.

 

Богдан ПАНКЕВИЧ:

 

МИ РОЗРАХОВУВАЛИ, ЩО ЗГОЛОСИТЬСЯ СПІВУЧАСНИК ВБИВСТВА ЮРІЯ ВЕРБИЦЬКОГО

 

 

– Отже, пане Панкевич, які Ви отримали відгуки на свою заяву виплатити велику суму грошей тому, хто допоможе затримати вбивць Юрія Вербицького і Романа Сеника і притягти їх до відповідальності?



– Найперше поясню, чому оголошена сума така велика. Ми собі цілком тверезо уявляли, хто може допомогти у викритті вбивць. Може допомогти тільки співучасник, лише людина, яка була свідком приготування тої акції або її учасником. Інші люди, які щось бачили, десь там щось чули, — не допоможуть. Це будуть свідчення некваліфіковані, які не доведуть до викриття вбивць. Сума така велика, бо нам треба, щоби, грубо кажучи, хтось здав своїх. Або тих, в колі яких опинився силою обставин. Нас цікавила інформація з перспективою свідчень в суді, які би привели до покарань.

 

Так от, такі люди до нас не прийшли. Звертались люди, які десь там щось бачили. Звертались не за грішми, а з бажанням помогти. Ніхто з серйозною інформацією не зголосився.



– Автоматично виникає два питання: Ви впевнені, що люди, яким адресувалося Ваше повідомлення про гроші, це повідомлення отримали? І що Ви робили з тією інформацією, яка все-таки до вас надійшла, — передавали її правоохоронцям?

 


– Серед нас є кваліфіковані люди, які можуть оцінити інформацію; залучаємо також прихильних до нас експертів «у відставці». Те, що надходило, було на рівні здогадок і пліток.


А стосовно того, чи дійшло наше повідомлення до адресата, то гадаю, що мусило би дійти. Нашу ініціативу висвітлили усі центральні телеканали. Я дуже вдячний журналістам, бо вони зробили добру справу — коли Українська Галицька Асамблея оголосила про таку свою ініціативу, то вони, журналісти, інформацію поширили швидко.



– Цікавитеся перебігом офіційного слідства у справі вбивства Вербицького?


– Перед зміною влади це взагалі не мало сенсу, бо то була чиста профанація — слідство заради слідства. А зараз, коли у владі, у керівництві прокуратури і МВС — інші люди, власне, ця справа, як і інші вбивства майданівців, є і справою їхньої компетенції, і справою їхньої честі. На цьому етапі ми вважаємо, що наша акція закінчена. Ми почали це все в умовах злочинної влади, коли просто мусив попастись порядний чоловік, який викрив би цей злочин. А вже тепер це має відбутися цивілізовано, як робиться в нормальному суспільстві з нормальними правоохоронними органами.

 

Тому ми заявили, що коли не буде потреби в коштах, то вони будуть спрямовані на допомогу постраждалим, в тому числі і родинам "Небесної Сотні".

 

– Були розмови про те, що всі гроші Ви плануєте переказати родині Вербицького…

 

 

– Йшлося про постраждалих. На Майдані менш як місяць після оголошення нашої акції сталася масакра. Люди загинули, і багато родин залишилися без годувальників. З досвіду знаємо, що суспільство чутливо реагує на такі речі місяць, два, півроку. А потім біль згасає, і все це забувається. А родини тих, кого вже нема, мають якось жити. Так от, ми вирішили взяти під опіку сім'ї загиблих на довготривалу перспективу.

 

Що стосується родини Юрія Вербицького, то я розмовляв з його старшим братом. Це високоінтеліґенті люди, не надто заможні, але мають внутрішній стрижень. Вони відмовилися від коштів, і навіть те, що їм якось надходило, переправляли іншим постраждалим. Вони вважають, що на тому рівні, на якому вони жили, цього достатньо. Тільки з повагою можна поставитись до такої позиції.

 

– Повертаючись до пошуку вбивць: Ви не думали, що київське слідство може швидше вийти на тих людей і, маючи в руках такий фонд у $100 тисяч, отримає більші можливості переконати свідчити свідків? Якщо Ваша мета полягає в тому, щоби покарати винних, то, можливо, все ж варто подумати про співпрацю зі слідчими?

 

– Ми не закрили своєї діяльності у цьому напрямку. Якщо ці кошти будуть потрібні, щоби довести справу до суду, то ми абсолютно відкриті до співпраці зі слідством, і ми готові розглядати пропозиції. Якщо щось впреться в кошти, ми готові обговорювати це. Але йти у міліцію і там пропонувати гроші було би неправильно. Ми заявили про себе, сказали, чого хочемо і на що готові. Тепер, при потребі, має бути зворотний крок.

 

– А як Вам ідея Ігоря Луценка, який пропонує скерувати кошти УГА (бодай частково) на фінансування неофіційного слідства в справах усіх вбивств на Майдані?

 

– Справді дуже важливо, щоби не залишилось нерозслідуваних вбивств. Ми розуміємо, що повинні бути викриті всі злочини, і неофіційне розслідування є потрібним. Серед убитих злочинним режимом частка галичан — більше третини загиблих. Треба зустрітися з ініціаторами цього розслідування, зрозуміти їхні потреби і домовитися про співпрацю.

 

– Звідки в УГА $100 тисяч? Маєте мецената чи це були якійсь дрібніші внески?

 

– Йдеться про групу людей, підприємців, які ніяк не зацікавлені у власній промоції. Це не той випадок, коли зроблять на гривню, а на сто гривень замовлять про це сюжет на телебаченні. Ці люди не хочуть з того жодних дивідендів, вони просто хочуть жити і працювати в нормальному суспільстві, з прозорими правилами, вони не мають страху конкуренції. Тобто ми не збирали грошей і навіть не шукали людей, які їх можуть дати. Це радше ці люди знайшли нас.

 

– Цікаво... Українська Галицька Асамблея — щойно створена організація, а вас уже знаходять люди із ста тисячами доларів…

 

– Справа не в тому, коли створена, точніше, інституалізована організація. Справа в тому, що особистості, які тут об'єдналися, мають тривалу репутацію. Цим людям довіряють, і вірять в те, що вони роблять. Більшість з них, до речі, — у процесі реєстрації політичної партії реґіонального типу, спрямованої насамперед на місцеві вибори. Однак в дуже вже тривалому процесі, реєстрація ніяк не відбудеться. За старої влади це було зрозуміло. Зараз, сподіваємося, процес зрушить з місця.

 

– Можливо, тепер у Києві ще більше бояться всіляких реґіональних ініціатив? Сепаратизм перестав бути виключно теоретичною загрозою.

 

– Як бачимо, без російської інтервенції навіть у Криму сепаратизм би залишався теоретичною проблемою. Інша справа, що соборність часто ототожнюють з уніфікацією, а це цілком різні речі. Наша українська різність може стати потенціалом нашого зростання. Наша ідея полягає в тому, щоби не лізти зі своїм статутом у чужий монастир. Ми маємо різні історії, різні уявлення, і ми не можемо вимагати одне від одного бути уніфікованими. Треба, щоби люди з різними поглядами об'єднувалися для процвітання держави. Якщо комусь не подобається наше стремління до Європи, то не треба нікого переконувати на словах — зробімо тут у себе так, як є у Європі, і наш добробут буде найкращим переконанням для тих, хто зараз з цією думкою не погоджується…

 

Розмовляла Тетяна НАГОРНА

 

29.03.2014