Україна: продати все

Низка одіозних законів, ухвалених 16 січня у ВРУ, та викликаний ними спалах протестів відставили на задній план питання основного фінансового документа країни – Держбюджету-2013, який того ж таки дня блискавично швидко ухвалили депутати. Ясна річ, що на кону зараз стоять куди більш базові цінності українців, аніж те, кому скільки грошей дадуть і де ці гроші візьмуть. Однак аналізувати бюджет України на цей рік будемо, оскільки він добре ілюструє наміри чинної зараз влади й дозволяє побачити розбіжності з деклараціями.

 

 

Цього року Кабінет Міністрів передбачив у держбюджеті надходження від приватизації на рівні 17 млрд. грн. Таких надходжень Фонд держмайна не забезпечував від часів продажу «Криворіжсталі» індійському сталевому маґнатові Лакшмі Мітталу в далекому 2005 році. Чим же цього року збирається здивувати потенційних покупців ФДМУ, аби «нашкребти» необхідну суму? Як і належить справжньому українському чиновникові, голова Фонду Олександр Рябченко зберігає олімпійський спокій, який подекуди переходить у невиправний оптимізм. Він певен того, що бюджет може розраховувати не лише на 17, а й на всі 19 млрд. грн. Найбільше вражає ця цифра на тлі минулорічних «успіхів» ФДМУ: на середину грудня від приватизації було отримано 982,7 млн. грн., а це становило менше 10% від плану.

 

Цирк із цифрами

 

За підсумками 2013 року Рябченко відзвітував про виконання плану. Річ у тім, що наприкінці року Уряд, усвідомлюючи очевидний провал у сфері роздержавлення, скоротив план до 1,45 млрд. грн. А дефіцит бюджету (на який зазвичай ідуть кошти від приватизації) профінансовано коштом державних запозичень, зокрема російського кредиту. Депутати вважають плани ФДМУ отримати 17 млрд. нереальними.

 

Так, член парламентської комісії з приватизації Дмитро Андрієвський нагадує, що останніми роками план з приватизації виконувався у кращому разі на 15–20%. «Ніякі припортові заводи не витягнуть суму, що закладена в держбюджеті-2014», — каже він. На запитання, навіщо ж ставити нереальні завдання, екс-міністр економіки Сергій Терьохін відповів: «Це робиться для того, щоб можна було "надути" доходи і профінансувати "хотєлки" депутатів, котрі забезпечують прийняття бюджету».

 

Переліку немає

 

Точного переліку об'єктів, які виставлятимуть на продаж протягом року, не знають навіть у Фонді держмайна. Хоча у вересні минулого року, коли Кабінет Міністрів готував перший варіант проекту держбюджету, йшлося про плани продати 159 об'єктів державної власності – власне, на суму 17 млрд. грн.

 

Тепер голова ФДМУ покладає надії на зміну механізму відповідальності за наповнення бюджету. Зі слів Рябченка, Уряд підтримав Фонд, зобов'язавши міністерства забезпечити необхідну кількість держпідприємств для приватизації. Наприклад, суму надходжень від продажу підприємств зі сфери Міненерговугілля, оцінюють у 8 млрд. грн., Мінпромполітики — у 7–8 млрд. А надходження від продажу підприємств Мінінфраструктури та Мінагрополітики протягом року можуть становити по 2 млрд. грн. від кожного. Щоправда, точний перелік об'єктів, згідно з дорученням прем'єра, лише має бути поданий чотирма міністерствами у першій половині року, що почався. Зазначмо, що Уряд і ФДМУ планують влаштувати масовий sale держпідприємств енергетики та підприємств газопостачання й газифікації. «Ми хочемо у 2014-му продати все, що залишиться у державній власності в електроенергетиці, повністю», — підкреслив Олександр Рябченко.

 

Однак і в цьому випадку скептицизму не бракує. «Казали, що в цьому році вся енергогенерація буде приватизована. Але виходячи з суми, доведеться продавати атомні електростанції, а тут вже виникають питання. Бо ті пакети акцій, які залишились у держави — "централки", енерго- і газо-, — вони не покривають цю суму. Треба продавати Одеський припортовий, або "Титан", або "Турбоатом" чи "Південьмаш"», — переконаний Сергій Терьохін.

 

Певним «запасним варіантом» цього року можуть бути перенесені з минулого року об'єкти. Зокрема, йдеться про одне з найбільших хімічних підприємств України «Сумихімпром», стартова ціна якого становить 405 млн. грн.

 

Інтереси — в енергоактивах

 

Ще один об'єкт — «Харківобленерго», який оцінюють у 1,5 млрд. грн. Що його вдасться продати з першої спроби, не мають певності навіть у Фонді держмайна — ціна видається надто високою. Однак прозондувати ґрунт і подивитись на реакцію ринку, оголосивши конкурс, ФДМУ планує вже протягом найближчих місяців. Окрім того, до кінця літа планують реалізувати через аукціон блокуючий пакет (25% + 1 акція) енергопостачальної компанії «Сумиобленерго».

 

Щоправда, компаньйонами потенційного покупця тут стануть такі аксакали вітчизняного енергобізнесу, як Ігор Коломойський та Костянтин Григоришин, — вони сукупно мають близько 72% компанії, і це до певної міри може звузити коло охочих купити цей пакет. Як уже згадувалося, у 2014 році ФДМУ також має намір реалізувати 49 держпакетів підприємств газопостачання. «З них лише три — контрольні пакети, решта — блокуючі», — зазначав Рябченко. Від їх продажу держскарбниця може отримати до 1 млрд. грн. Але це якщо погодиться власник Group DF Дмитро Фірташ. Насправді газопостачальні активи сьогодні мають досить низьку економічну привабливість. «Вони не показують високого прибутку», — пояснює старший аналітик інвесткомпанії Dragon Capital Денис Саква.

 

Для прикладу: чистий прибуток «Кіровоградгазу» у 2011–2012 роках становив 56 тис. і 87 тис. грн. До того ж основні фонди облгазів здебільшого зношені на 70–80%. А ще низьку привабливість цих об'єктів експерти енергоринку пояснюють вічними боргами в українському газопостачанні. А ще рік тому державний «Укртрансгаз» подав позов до десяти підприємств газопостачання — вкупі вони заборгували мільярд гривень. Тут варто врахувати, що держкомпанію вже кілька років очолює колишній топ-менеджер фірташівської компанії «Остхем Україна» Сергій Винокуров. Тож цілком імовірно, що в такий спосіб вартість облгазів напередодні їх продажу намагалися зменшити.

 

В самій Group DF не раз висловлювали зацікавленість в купівлі та консолідації газових активів. А восени керуючий директор компанії Борис Краснянський повідомив, що група провадить перемовини з власниками облгазів для створення об'єднаної компанії. До слова, навесні 2013 року Антимонопольний комітет України констатував, що оскільки облгази та міськгази територіально працюють на різних ринках, їх концентрація під контролем однієї компанії не суперечить чинному законодавству. Тож для приватизації Дмитром Фірташем газових активів фактично створено всі умови.

 

Натомість пригальмували розпродаж цікавих шахт, які могли б забезпечити непогані надходження. Так, минулого року Кабінет Міністрів відмовився від початку корпоратизації «Артемвугілля», «Орджонікідзевугілля», «Сніжнеантрациту», «Макіїввугілля», «Донецької вугільної енергетичної компанії», «Красноармійськвугілля», «Дзержинськвугілля», а також «Луганськвугілля» та «Волиньвугілля». У вересні минулого року Фонд держмайна збирався виставити на конкурс держпакет у складі 16,036% акцій АТ «Шахт ім.Засядька» (рештою володіє організація орендарів шахти, яку контролює нардеп Юхим Звягільський). Однак конкурсу так і не відбулося.

 

Вирішальний рік

 

Отже, якщо не брати до уваги прожекти щодо «приватизаційної рознарядки» по міністерствах, наразі Уряд більш-менш реально може розраховувати на мільярд від облгазів, близько 1,8 млрд. від двох обленерго та ще з півмільярда від «Сумихімпрому». Загалом — 3,3–3,5 млрд. грн. Є ще низка дрібних об'єктів, які навіть за найсприятливіших обставин принесуть кількасот мільйонів гривень. Усе. Тож так чи так, але для виконання амбітних планів про 17 млрд., як показує практика попередніх років, Фонду держмайна потрібен якийсь супероб'єкт (на кшталт «Криворіжсталі» чи «Укртелекому»). Кандидатами на цю роль найчастіше називають Одеський припортовий завод та харківський «Турбоатом».

 

ОПЗ вже кілька разів намагались продати, але остаточно це питання ще не погоджене (кажуть, що він може стати частиною «плати» за обіцяні Росією $15 млрд.). Раніше його контрольний пакет Рябченко оцінював у 5–7 млрд. грн. На «Турбоатом» покупець знайшовся б швидко. Адже підприємство посідає четверте місце у світі серед турбобудівельних компаній й охоплює 13% ринку турбін для АЕС. До слова, в Росії харківськими турбінами обладнано 98% атомних станцій, тож для здійснення їх модернізації «Турбоатом» є, по суті, монополістом. Зі слів Рябченка, потенційні покупці сьогодні готові заплатити $600 млн. за держпакет у 75% акцій підприємства. Однак питання про його продаж наразі навіть не обговорюється. «"Турбоатому" сьогодні не потрібен приватний інвестор для поліпшення показників його роботи, адже підприємство і так має хороші фінансові показники», — зазначив голова ФДМУ.

 

Варто нагадати, що від 2012 року в Україні діє Держпрограма приватизації на 2012–2014 роки. Згідно з нею, минулий і нинішній роки зараховані до фінального, третього, етапу приватизації в Україні, який у підсумку має стати «завершенням приватизації як широкомасштабного соціально-економічного проекту» і стати кроком у переході від процесу приватизації до функції управління об'єктами держвласності. Отже, все, що можна в цій країні продати, мало би бути приватизоване вже найближчим часом. Але тоді сумма в 17 чи навіть 19 млрд. виглядає вже не захмарною, а навпаки — сміховинно малою. Цікаво, як цього року викручуватимуться Фонд держмайна і Кабінет Міністрів?

 

P.S. Наприкінці січня уряд оприлюднив намір готувати приватизацію харківського «Турбоатома»: ФДМУ вніс його у свій наказ, яким затверджується перелік об'єктів груп В і Г, запланованих до продажу в 2014 році. Отже, план мусить бути виконаний за будь-яку ціну?

 

08.02.2014