Виявилося, що в Європі таки комфортніше, ніж в найбільшій країні світу. Росіяни нас перше паплюжили, тепер малюють дуже сумні перспективи. А в Україні — без якісних змін.
Нострадамуси тижня
Ілларіонов віщує Україні «маленьку переможну війну». Як в Грузії у 2008 році
Андрій Ілларіонов колись був радником президента РФ Володимира Путіна (ще за часів його першої каденції), а тепер цей економіст перетворився на запеклого опозиціонера. Останній вихід на публіку Андрія Миколайовича був дуже цікавим для громадян України. Безумовно, найцікавішим він мав би стати для Віктора Януковича, якому Ілларіонов кинув «маячок» про те, що Кремль не певен щодо надійності Віктора Федоровича, а як можливу альтернативу його розглядають Андрія Клюєва та Віктора Медведчука.
За прогнозами експерта, доля нашої країни вирішиться у найближчі два-три тижні. Вирішуватиметься вона залежно від того, який сценарій розвитку подій обере Путін. Ілларіонов «здав» всі чотири.
Перший — повний контроль над всією Україною з допомогою особи, яка матиме довіру всієї країни. «Але цей варіант стає малоймовірним», — зазначив Ілларіонов. «Головний варіант, на якому зосереджується більша частина сил, — федералізація або конфедералізаціі України. Люди, так чи інакше пов'язані з Кремлем, постійно називають цей варіант... Мета полягає в тому, щоб встановити контроль над східною та південною частиною України», — окреслив нашу прикру перспективу росіянин. Далі — скромніше, але теж нерадісно. «Третій варіант: якщо не вдасться встановити контроль над усім півднем і сходом, то встановити над найважливішими реґіонами. Перші кандидати — Одеса, Миколаїв, Луганськ, Донецьк, Харківська області, Крим», — здавав свого колишнього шефа Ілларіонов. Тих, хто керується принципом «хай буде погано, але не повний гаплик», російський опозиціонер заспокоїв четвертим варіантом розвитку подій, згідно з яким апетити Кремля сягнуть тільки Криму, а може, й навіть менше — Севастополя.
В унісон з українськими протестувальниками Ілларіонов геть здав «руку Москви» на наших теренах. «Україна вже сприймається як майбутній театр бойових дій. Туди вже закидаються підрозділи, які повинні бути до офіційного початку серйозних операцій... Зрозуміло, що сучасна Україна — це не Грузія, не зайняття аеропорту в Косово. Україна більша країна. Щодо неї можуть бути застосовані набагато тонші засоби. Користуватися будуть українськими силами, політиками, лише з деяким супроводом російських підрозділів», — попередив колишній радник Путіна, який зі своєї посади пішов, зокрема, й через те, що не хотів брати участь у новій «газовій війні» між Росією і Україною.
На фоні таких пророцтв роздуми про найближче майбутнє у виконанні спікера Верховної Ради Володимира Рибака виглядають мирно і лагідно. «Якщо парламент буде продовжувати вести себе таким чином, що буде перерви весь час оголошувати. Якщо парламент не буде ухвалювати закони, необхідні державі, необхідні нашим виборцям… Президент сказав: "Я змушений буду звернутися до народу України, що такий парламент нам не потрібен, і я проведу консультації з керівниками фракцій, керівництвом парламенту, я підпишу закон про розпуск парламенту". Тому варіанта такого я не виключаю», — спробував настрашити Володимир Васильович. Те, що за законом у президента нема можливості Верховну Раду розігнати, Рибак скромно оминув, але є знову ж таки російський досвід. У 1993 році Борис Єльцин гатив по Державній Думі з танків і мав глибоко в носі те, як він виглядатиме перед цивілізованим світом. На такому тлі Янукович, який просто розпускає Верховну Раду, виглядає майже миротворцем.
Пункти тижня
В бесідах з американцем роль Олега Тягнибока виконував Петро Порошенко
Українські політики люблять демонструвати свою активність у спілкуванні навіть з такими серйозними людьми, як Держсекретар США Джон Керрі. З американцем зустрівся Арсеній Яценюк і виклав йому план робіт: «Перший пункт — зупинка насильства в Україні, друге — звільнення заручників, третє — розслідування фактів викрадення, побиття, тортур і вбивства українців, четверте — проведення конституційної реформи та повернення до парламентсько-президентської республіки».
Як це реалізувати на практиці, вказано не було, але Арсеній Петрович заінтриґував економічним виміром. «Мінімальна сума, яка необхідна, щоб стабілізувати ситуацію в Україні, — це 15 мільярдів. Це мінімум. Це і широка програма підтримки МВФ, і макрофінансова допомога ЄС і інших міжнародних інституцій», — заявив парламентський лідер «Батьківщини» і наголосив, що такий пакет може бути запропонований тільки новому українському уряду в тому разі, якщо нова українська опозиція після конституційної реформи отримає всю повноту влади.
Тих, хто запідозрив підводні течії, Яценюк заспокоїв: «Ми не беремо участі в торгах за посаду прем'єр-міністра, і не потрібно купувати опозицію посадою. Якщо мова іде про те, що треба врятувати країну і цей уряд не здатний це робити, ми готові це робити, але за умови виконання чотирьох пунктів».
Впевненість Яценюка тішить, але переговори йдуть в теплих приміщеннях, коли тим часом надворі мерзнуть євромайданівці.
Евакуант тижня
Головне, щоб Азаров не захопився тірольськими йодлями. Австріяки не зрозуміють
Австрійська преса дуже швидко вирахувала, який поважний пенсіонер прилетів на батьківщину вальсу. Микола Азаров без скандалів попрохав про відставку, Віктор Янукович його туди відпустив, але хто ж міг знати, що сивочолий уродженець російської Калуги так скоро поміняє Київ на Відень. Чутки про те, що Азаров-молодший має серйозний бізнес саме в Австрії, ширяться давно і, напевно, таки мають під собою ґрунт, бо просто так їхати в Європу, якої Микола Янович, висновуючи з його виступів на Антимайдані, побоюється, було б нерозумно.
Громадяни, які не симпатизують Азарову-старшому, почали дерти лаха з літнього чоловіка і говорити, що не приживеться відставний прем'єр на берегах Дунаю, бо там є ґеї. Насправді помилка Миколи Яновича полягає в тому, що аж занадто оперативно він взяв курс на Захід. Пасувало б витримати паузу, помогти наступникові, а так виходить, що втік Азаров.
Хворий тижня
В таку погоду — і без шапки!
Віктор Янукович таки підписав закон, ухвалений Верховною Радою 28 січня, яким скасовуються «закони 16 січня». Ясна річ, що градус політичної напруги від того не зменшився, а в самого Віктора Федоровича на три дні власні градуси полізли вгору і він бюлетенив з діагнозом гостре респіраторне захворювання. За дивним збігом обставин, поки президент був на лікарняному, в Україну приїхало знову багато впливових іноземців, які перебігом подій у Києві дуже цікавляться, але поговорити з ними ґарант Конституції зі зрозумілих причин не міг.
Ті, хто має гарну пам'ять, пригадали, як наприкінці минулого року Інтернетом ширилася чутка про президентський інсульт, а кількома днями раніше на Євромайдані резонансний Тарас Чорновіл казав, що Віктор Федорович слабує на алкоголізм і латентну шизофренію. Коли дожився до такої халепи Янукович — Тарас В'ячеславович не уточнював, а варто було б, бо якщо перед 2010 роком, то одна річ, а якщо вже в статусі президента, то тут багатьом політикам треба задуматися над питанням, що важливіше: булава чи здоров'я.