Новий рік – свято котре з радянських часів у Росії відзначалося найбільш урочисто, гучно й щиро. Та цьогоріч саме на дні найбільшого святкування впала тінь трауру. Внаслідок двох терористичних актів упродовж доби у Волгограді загинула 31 особа і ще півтори сотні отримали важкі поранення. Що це: страшна помста терористів-одинаків, жорстокий, але продуманий хід чеченських партизанів чи ігри російських спецслужб.
Нагадаємо хроніку останніх подій. У неділю, 29 грудня, вибух пролунав близько першої години на залізничному вокзалі Волгограда. Загинуло 17 людей , 62 особи поранено, з них 36 – шпиталізовано. Серед загиблих двоє дітей 11 і 12 років. За попередніми даними, вибух стався перед рамкою металошукача. Потужність вибухового пристрою становила не менше 10 кг тротилу. Спочатку з'явилася інформація, що теракт скоїла смертниця, уродженка Дагестану Оксана Арсланова. Проте згодом офіційний представник Слідчого комітету Росії Володимир Маркін повідомив, що вибух влаштував терорист-смертник.
Попри те, що в місті були запроваджені надзвичайні заходи безпеки, зранку наступного дня у Волгограді прогримів новий вибух. Вибуховий пристрій спрацював у тролейбусі № 15 неподалік ринку, розташованого в Дзержинському районі міста. 14 людей загинули, ще 41 – поранено, з них 27 шпиталізовано, у тому числі двох підлітків і одне немовля. Губернатор Волгоградської області Сергій Баженов оголосив у регіоні п'ятиденний траур – з 30 грудня по 3 січня.
Для повноти картини не слід забувати про ще один вибух у Волгограді. Перший теракт там був вчинений ще 21 жовтня цього року в рейсовому автобусі. Тоді загинуло 7 людей, ще 40 осіб поранено. Бомбу підірвала шахідка-смертниця Наїда Асіялова. Глава волгоградського управління Слідчого комітету Михайло Мурзаев через місяць після теракту заявив, що Асіялова діяла самостійно. Тепер зрозуміло, що слідчі помилялися або свідомо вводили громадськість в оману.
Що всі ці теракти можуть означати? Як мінімум те, що перебувати в Росії небезпечно, що програма президента Володимира Путіна з підвищення рівня громадської безпеки зазнала фіаско. Нині чимраз частіше мас-медіа і російські, й закордонні пригадують заяву одного з лідерів чеченського руху опору Доку Умарова, яку було зроблено в липні цього року. Умаров закликав своїх соратників не допустити проведення Олімпійських ігор у Сочі в лютому 2014 року. Він заявив, що для зриву ігор «скасовує мораторій на спецоперації в Росії». Путін тоді лише посміявся й заявив щось на кшталт свого знаменитого «мочення в сортирах». Утім події у Волгограді тепер змусять і його, і силовиків, і суспільство загалом серйозніше поставитися до цієї заяви.
Чи вчинили вибухи люди Умарова за його наказом? Поки що занадто мало інформації, аби відповісти на це запитання. Можна лише однозначно стверджувати, що ці теракти – аж ніяк не справа терористів-одинаків, котрі нібито мстять за когось зі свої родичів.
Сочинська Олімпіада й так мала проблеми з потенційними гостями. Західні політики найвищого рівня один за одним відмовлялися від російської гостинності. Аби якось виправити ситуація, Путін зважився на те, щоб амністувати в’язнів сумління. Можна припустити, що волгоградські теракти зведуть ці зусилля нанівець. Навряд чи потенційних гостей заспокоїть заява голови Олімпійського комітету Росії Олександра Жукова : «Що стосується Олімпійських ігор у Сочі , то всі необхідні заходи безпеки передбачені , і додаткові заходи безпеки у зв'язку з терактом у Волгограді вживатися не будуть, тому що і так все, що необхідно, зроблено».
Хоча Путіну та його оточенню варто перейматися не стільки міжнародним реноме, як рятувати авторитет всередині Росії. «Він віддає 15 мільярдів хохлам, замість того, щоб підвищувати внутрішню безпеку в Росії», – схожі заяви можна прочитати на багатьох російських форумах. Російські громадяни останні кілька років мужньо терпіли обмеження персональних свобод, нищення свободи слова, ліквідацію неурядових організацій, поліцейський терор. Бо Кремль обіцяв їм за це багате й безпечне життя. З першою обіцянкою досі не складалося, а тепер ще й розвалюється, мов карткова хатка, друга обіцянка.
Найприкріше для Путіна, що ці теракти відбулися у Волгограді – колишньому Сталінграді – місті яке було наріжним каменем у архітектурі політичної пропаганди кремлівського керівництва. Ще рік тому тут з величезною помпою відсвяткували 70-ліття перемоги під Сталінградом, яка радикальним чином змінила хід Другої світової війни. І тут такий ляпас…
А для посполитих росіян найприкріше те, що дні скорботи припадають саме на новорічні святкування. А отже люба для всіх утіха перед телевізором перетвориться на тортури. Всі національні канали були змушені оперативно перелаштовувати розклад мовлення, повикидати усі розважальні програми. Навіть традиційний новорічний фінал КВК на Першому каналі став жертвою терористів. Заборонено також запускати феєрверки та інші гучні прояви веселості. Важко собі навіть уявити якогось прикрішого покарання. Зрозуміло, що це аж ніяк не додасть популярності кремлівським зверхникам.
А рік виглядав для Путіна таким вдалим: перемога над США у сирійському питанні, перемога над ЄУ у боротьбі за Україну, перемога над Михайлом Саакашвілі у Грузії, успішне проведення митно-торгівельних воєн, відкрито шлях до створення Євразійського союзу. Який же зухвалець переплутав карти шефу Кремля, котрого журнал Forbes визнав найвпливовішою особою світу 2013 року? Невже таки Умаров?
Серед версій, які пропонують аналітики, умаровський сценарій, принаймні той, де чеченський польовий командир діє як самостійна фігура, подається як один з найменш ймовірних. Значно більшої уваги експерти удостоюють версії про змагання за владу в середовищі російських спецслужб. Умаров (чи хтось інший з кавказької партизанки) у цій грі міг бути використаним. Використаним «утемну» чи свідомо – це вже не так важливо. Факт той, що сценарій волгоградської трагедії писався на Луб’янці.
Не відкидається й версія про те, що сам Путін і став замовником такої п’єси. На перший погляд це видається неймовірним, адже його репутація найбільше постраждала від волгоградських терактів. З одного боку так. А з другого… Задамося питанням: а чи так вже сильно ці вибухи підточили позиції Володимира Путіна? Навряд чи. Всередині країни люди пообурюють-пообурюються та й затихнуть. Перевірено часом і досвідом. На міжнародній арені – ще менше ризиків. Навіть навпаки: світова громадськість нині змушена висловлювати співчуття Москві, надавати підтримку, можливо навіть своїм приїздом до Сочі у лютому цього року. Але, якщо навіть співчуття не спричинить масовий приїзд західних лідерів до Сочі, то тепер пустування vip-лож можна пояснити по-іншому: не як політичний бойкот, а як страх політків за своє життя.
З другого боку, волгоградські теракти дають Путіну черговий карт-бланш для закручування гайок, гноблення опозиції, урізання свобод. Чим він, переконаний, обов’язково скористається, і тут вже байдуже – його це рук справа чи ні.