Унікальні руїни Помпеї в небезпеці: вітер і погодні умови знищують старовинні споруди, загрожуючи античному місту другим падінням. Консорціум дослідників із різних сфер науки хоче запобігти цьому. Спільними зусиллями археологи, історики, інженери та природознавці намагатимуться врятувати пам’ятки архітектури від руйнівних впливів навколишнього середовища.
Карло Брюлов, "Останній день Помпеї" (1833)
Вранці 24 серпня 79 року сонце над Помпеями закрила величезна чорна хмара над вулканом Везувієм, а невдовзі місто сколихнув землетрус. На Помпеї ринула хмара попелу і потоки лави. Місто, розташоване безпосередньо під Везувієм, Геркуланум, одразу поховали потоки лави, проте в Помпеях більшість людей загинули від смертельних випарів фосфору та під уламками порід. Наприкінці дня Помпеї повністю опинилися під товстим шаром попелу та пемзи завтовшки 6-7 метрів.
Під цим покривом руїни стародавнього міста впродовж багатьох століть залишалися захищеними від впливу атмосферних явищ та історичних перипетій. Лише близько 1600 року люди випадково помітили поховане місто й почали його поступово розкопувати. Сьогодні Помпеї є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО – як найбільші в світі руїни міста. Понад 2,5 мільйонів туристів відвідують руїни щороку. Але зараз вони в небезпеці.
Повторне відкриття Помпеї стало початком їх другого краху – на них час залишає свій руйнівний слід. Фрески та мозаїки піддаються несприятливому екологічному й кліматичному впливу, відкопані з такими зусиллями будівлі вже частково зруйновані. «Це примушує непокоїтися. Попри постійні реставраційні роботи в Помпеях, сам розмір міста вимагає щораз нових зусиль для успішного та якісного провадження робіт на всій його території», – пояснює Ральф Кіліан з Інституту будівельної фізики Фраунгофера.
«Проектом сталого збереження Помпеї» Кіліан і його міжнародні колеги-дослідники прагнуть разом із місцевими органами влади забезпечити збереження світової культурної спадщини. У цьому збереженні мають брати участь не лише археологи та реставратори, але й природознавці та інженери. Замість того, щоби зосередитися на субобластях – поодиноких розписах або будинках з майстерно оформленими кімнатами, вчені хочуть втілити проект цілісного підходу до всього міста.
Почнуть дослідники з житлового кварталу - так званої інсули. «Реєстр і реставрація інсули є ключовим моментом проекту», – пояснює Ральф Кіліан. Підземна галерея з прихованими портами стане першим об'єктом втілення проекту; вона охоплює площу майже 600 квадратних метрів і, практично, є містом в місті. У її шести щедро прикрашених будинках, п'ятьох цехах і магазинах, а також у найбільшій в Помпеях чинбарні відтворені ті будівельні та соціально-історичні особливості, які зумовили унікальну цінність зруйнованого міста.
«Важливо спершу задокументувати поточний житловий фонд», – сказав археолог Альбрехт Метгей з Технічного Університету Мюнхена. Архітектори будуть фіксувати стан мурів і досліджувати їх історію. Адже навіть в Античності будинки часто відновлювали та перебудовували; сліди будівельних робіт дозволять заглянути в побут домовласників. Соціальні історики будуть досліджуватимуть знайдені в будинках предмети й написи, щоби показати, як відрізнявся життєвий простір багатих і бідних, чоловіків і жінок, вільних громадян, ремісників і рабів. Паралельно розроблятимуть і тестуватимуть методи консервації споруд. «Це забезпечить необхідний рівень збереження будівель перед тим, як робити наступні кроки в реставрації новітніми технологіями». Але не лише техніки та археологи, але й біологи працюватимуть у Помпеях, досліджуючи, як уникнути небажаної рослинності. Комплексна робота служитиме не лише для збереження Помпей, але й дасть змогу створити нові технології, які можна буде застосовувати в інших стародавніх містах планети.