Ювілейні святкування 1935 року. Продовження, попередній текст – у частині III.
«На 1935 рік припадає тридцятьліття існування одного з найповажніших культурних огнищ, а іменно Національного Музею у Львові. Ювілей цей тісно звязаний з Іменем, котре вже перейшло до нашої історії, з Іменем Основника й Мецената Кир Андрея графа Шептицького. Національний Музей це велика ідея, зреалізована відповідно до вимог модерного музейництва, а при тій нагоді виринає друге невідлучне ім’я д-ра Іляріона Свенціцького. Ідея й фінансова поміч – з одного боку, фахова й неутомима праця другого, дали у висліді твір – Національний Музей, який може рівнятися з найкращими світовими музеями. В тридцятиліття існування Національного Музею так Основник, як і Неутомимий Робітник, можуть бути горді, що дають українському Народові великий твір на дорозі поступу Його духа».
«Літопис Бойківщини» (1935, №6)
Восени 1935 року в Національному музею у Львові по вул. Мохнацького (Драгоманова) відбулось святкування ювілею – 30-ліття діяльності установи, що співпало із 70-літтям засновника – Високопреосвященного митрополита Андрея Шептицького. Адміністрація та Кураторія музею, Союз Прихильників Національного музею у Львові, громадськість, урядовці вшановували працю української культурологічної установи, створеної Митрополитом.
Галицька громадськість на відкритті пам'ятника Митрополиту Шептицькому
18 травня 1935 року протоколом Пресової конференції в Національному музеї було зафіксовано: «…30-ліття Н.М. це така велика подія, що на неї повинні відгукнутися й ширші круги громадянства... Головною імпрезою буде виставка, що має дати образ розвитку мистецтва й поезії за останніх 30 літ. В цьому розвитку Музей мав і свою участь (творчість Холодного, Бойчука, Осінчука, Сосенка, Федюка) – Разом з тим необхідно викінчити будову. … Дальша річ відповідне розміщення експозиції – СПНМ дбатиме, щоб деякі образи з будучої виставки можна було набути для Музею…»
Як констатують архівні документи музею, на спеціально скликаних засіданнях та постійних обговорення були узгоджені основні питання проведення святкових заходів, які на думку адміністрації повинні якнайкраще продемонструвати значимість діяльності Національного музею у Львові та на високому рівні вшанувати Уродини Всещедрішого Основника Високопросвященного Митрополита Галицького Андрея Шептицького, якому в тому році виповнювалось 70 років. До переліку заходів входили: влаштування виставки, яка б представляла доробок українських художників за останні 30 років (живопис, рисунок, різьбу, архітектуру); створення виставкового комітету «представників усіх ідеологічних груп та мистецьких і літературних осередніх товариств»; організація фахової мистецької комісії по відбору творів на виставку; покладення юридичної відповідальність за проведення виставки на Управу Національного Музею (визначення кількості та «якості» робіт, вирішення питання закупівлі робіт до музею та ін.), проведення музичних вечорів.
Рішенням Протоколу Союзу Прихильників НМЛ (від 1.06.1935р.) було розіслано запрошення до святкування Ювілею, де чітко сформульовано розпорядок перебігу святкувань. Найважливішим заходом було урочисте відкриття пам'ятника митрополиту Андрею на подвір'ї музейного комплексу перед палацовим будинком. Крім цього, протягом наступних днів заплановано проведення концерту «Української пісні на протязі ХХХ літ», вшанування пам'яті Олекси Новаківського; організація вечорів української поезії та фортеп`янної музики.
Сенатор В.Децикевич і д-р І.Свєнціцький на урочистому відкритті пам'ятника Шептицькому
27 вересня о 12 год. по вулиці Мохнацького 42 із відкриттям пам`ятника Митрополиту Андрею перед фасадом палацового будинку урочисто розпочато святкування 30-ліття Національного музею у Львові. Свято відкрив Голова Кураторії фундації Національного музею сенатор В. Дацикевич короткою промовою, в якій окреслив історію створення організації, наголосивши, що за короткий час існування музей набрав статусу «всеукраїнського значіння». Окремо сенатор виділив особливу вислугу Митрополита Андрея, який був натхненником та великим меценатом організації, а його всебічна допомога – найвагомішим вкладом в створення та розвиток музею. Сенатор наголосив, що тільки завдяки старанням та авторитету Шептицького наукова фундація Національного музею отримала можливість до існування та плідної роботи, спочатку – 1911 та 1913 роках – в умовах Австро-Угорської імперії, пізніше – 1934 року – Польщі. Завдяки щедрому фінансуванню та авторитету Митрополита музейна збірка інтенсивно поповнювалась новими надходженнями, організація отримала надзвичайно високий рейтинг у культурних колах, поступово перетворилась у фахово-наукову установу. Окрему подяку сенатор Дацикевич виголосив Іларіону Свєнціцькому, урочисто передаючи Акт прийняття пам'ятника Митрополита до Національного музею «із висловом пошани – як Творця, так і його Твору».
Наступним взяв слово директор музею Іларіон Свєнціцький, який розповів про наукову, виставкову, видавничу діяльність, що була підтверджена великою кількістю (57 виставок) екпозицій українських книжок, давнього іконопису, мистецтва килимів та сучасної образотворчості, зокрема і зарубіжної. До привітань були запрошені й інші гості. Із великою пошаною до роботи музею та глибокою вдячністю Митрополитові на святкуванні були присутні відомі особи: віцевоєвода п. Соханський, міський староста п. Протасєвич, референт фундаційного відділу п. Райпа, чеський консул п. Чех та б. ін.
Сергій Литвиненко. Пам'ятник Митрополиту.
Монументальна скульптура Митрополита, створена Сергієм Литвиненком, чи не найкраще відображала всю велич та значимість постаті Шептицького для Національного музею у Львові: узагальнені форми сидячої скульптури, глибока виразна характеристика образу, зовнішня схожість були чи не найкращим підтвердженням щирої подяки української спільноти, наукової еліти, художників та звичайних громадян, для яких був створений музей, заради яких установа плідно працювала усі тридцять років, ставши «…великим культурно-національним ділом Високопреосвященного Галицького Митрополита Кир Андрея…». (Пам'ятник Митрополиту Андрею був знищений після Другої світової війни, маємо надію, що його колись таки буде відновлено та встановлено на тому ж самому місці, як і 1935 року).
Другою вагомою подією Ювілейного святкування була «Ретроспективна виставка українського мистецтва за останні ХХХ літ», яку власним коштом влаштував Союз Прихильників Національного музею у Львові. У виставці взяли участь 76 художників, в експозиції пропонувалося 215 експонатів: «…виставка має виявити дві окремі течії в українському мистецтві за останні 30 літ: традиційну з к. ХІХ в., та новітню за останні 15 літ. Старша течія котить свої води річищем народницького романтизму, що залюбки звертався до побутової тематики, а молодша течія бурлить по безмежних просторах міжнародного неоромантизму, що захоплюється найтруднішими проблемами мистецтва "самого в собі"», – писав Іларіон Свєнціцький.
Лев Гец. "Церква Св. Духа у Львові"
Ретроспективна вистава, розгорнута в залах музею, стала художньо- документальною ілюстрацією тридцятилітнього етапу розвитку установи, тріумфом української образотворчості. Це була репрезентація найцікавішого та найціннішого, що було створено та зібрано протягом тридцяти років; на експозиції пропонувалися найпрогресивніші мистецькі досягнення, були представлено та виокремлено основні напрямки розвитку українського образотворчого мистецтва першої половини ХХ ст. Виставка згуртувала найрізноманітніші українські мистецькі угрупування, які плідно співпрацювали з Національним музеєм: Асоціація Незалежних Українських Мистців (АНУМ), молодіжні організації: краківський гурток «Зарево» та варшавський «Спокій», до творення експозиції долучилися художники «Паризької групи». До відкриття Ретроспективної виставки було видано каталог із вступною статтями Володимира Залозецького та Антіна Рудницького, в якому обидва автори дали глибокий мистецтвознавчий аналіз складних художніх процесів, які відбувалися у тогочасному образотворчому житті краю.
Михайло Бойчук. "Свята вечеря"
Паралельно із Ретроспективною виставкою, під гаслом «Тридцять років розвою українського мистецтва» в музеї протягом жовтня-листопода проходили культурні заходи: виставка світлин, концерти інструментальної музики, велика програма під назвою «Українська пісня напротязі 30-ти літ». Україномовна преса із захопленням висвітлювала Ювілейні святкування у Національному музею – ця подія стала етапною в утвердженні наукової, соціальної, культурно-просвітницької позицій закладу в культурному житті Галичини. Під гаслами «Події надзвичайної ваги», «Консолідації національно свідомого українського суспільства» 1935 року Національний музей у Львові продемонстрував свою сутність, як організація, що віддано служить справі розвитку українського мистецтва.
PS від редакції:
Сто років тому – 13 грудня 1913 року урочистим актом музей передано в дар українському народові. Того ж дня експозиції були відкриті для відвідувачів.
На жаль, теперішнє керівництво Національного музею, складаючи цьогорічну програму святкування століття супер-щедрого дарунку Митрополита Андрея українському народові, забуло про:
– вшануваня особи самого Митрополита, як мінімум - відкриттям присвяченої його життю та діяльності постійно діючої експозиції,
– віллу по вул. Драгоманова, з якої почався, власне, музей, і яка вже більше десятиліття закрита для відвідування,
– сучасне українське мистецтво, за модерний розвиток якого так дбав Шептицький, а наразі експозиція мистецтва ХХ століття в музеї вже довший час не діє.
Закінчення – у частині V.