Отвертий лист до Презідента львівської апеляції Ексц. Адольфа Червінського.

Ваша Ексцеленциє! Нехтованє прав української мови в галицькім судівництві та систематичне кривдженє судових урядників української національности дає менї привід, як голові судової комісиї українського парляментарного клюбу у Відни звернути ся до Вашої Єксцеленциї з отсим відкритим письмом:

 

Що-до уживаня української мови у внїшнім урядованю, значить у відношеню до сторін української національности, то галицькі суди уживають української мови лише виїмково і то тільки на рішуче виразне жаданє української сторони. Сей виїмок робить ся тільки для вироків для инших процесових ухвал, причім чимало судиї польської національности допускають ся сеї беззаконности, що головні ре ференти виготовлюють вироки і ухвали в польській мові та велять опісля мундантови або канцеляриї — переважно малограмотно — перекладати їх на українську мову.

 

Його Ексцеленция мінїстер судівництва у розмові з репрезентантами українського парляментарного клюбу у Відни признав, що не відповідає законним приписам отсе поведенє, будьто українські сторони перед судом мусять аж виразно ставляти жаданє до судиї, щоби провадив розправу по українськи, видавав ухвали і вироки в українській мові та списував протоколи з українськими сторонами і сьвідками в їх матерній мові. Мінїстер судівництва висказав ся також проти того, щоби супроти українських сторін видавати спершу вироки і ухвали по польськи, а щойно опісля давати переводити їх по українськи.

 

Незвичайно рідко лучає ся і то лише тодї, коли українська сторона з натиском ceгo жадає, що акт обжалованя виставить ся в українській мові, щоби дати підставу до дальшого спору, котрий з тих текстів має вважати ся автентичним. І що до сего питаня виявив мінїстер судівництва свій погляд, що всї акти обжалованя проти обжалованих української національности повинні бути виставлені в мові обжалованого, себто в українській мові.

 

При устних розправах відкидають польські судиї жаданє сторони вести розправу в українській мові і дуже часто списує ся протоколи з українськими сторонами і сьвідками по польську покликуючи ся між иншим на те, що в суді нема достаточно відповідних сил, які знали би добре по українськи; за тим іде звичайно та беззаконність, що польські судиї звертають ся до українських сторін з виразним жаданєм, щоб вони згодили ся на списанє протоколу або виданє вироку чи ухвали в польській мові. Таке виливанє польських судиїв на українські сторони, щоби зрікали ся свого язикового права, узнав мінїстер судівництва противним законам.

 

Судова адмінїстрация східної Галичини не перестерігає строго приписів §.4. і 409. закона про орґанїзацию судиїв та анї від кандидатів судейського стану анї від кандидатів на аванс не жадає посьвідки про знанє української мови в письмі та слові.

 

Таке провіренє може бути лиш тодї достаточне, коли кандидати викажуть ся доброю нотою з української мови в матуральнім сьвідоцтві, або посьвідкою унїверситетського професора української мови у Львові, (а не посьвідкою про якісь фікцийні іспити української мови в Кракові); крім того повинно бути запоряджено, щоби при судейських іспитах судейських кандидатів на Східну Галичину всї були обовязані принайменше оден предмет іспиту здавати в українській мові, та щоби дотичний еґзамінатор української мови заявив ся, чи кандидат достаточно володіє українською мовою. В инших краях як в Чехії, Стираї, Каринтиї і т. д. є заведені вже окремі способи для докладної провірки, чи і о скілько кандидати знають обі краєві мови — чомуж в Галичині не мало-б бути те-саме заведено? Не можемо — дальше терпіти такого стану, що богато судиїв польської народности у Східній Галичинї мають у квалїфікациї записано, що вміють по українськи, а не тілько що української мови не знають, але нераз в судових розправах напроти української сторони заявляють, що необовязані знати української мови.

 

У всїх краях з двома краєвими мовами заведено здавна печатки в обох тих мовах; у Східній Галичинї залежить се на жаль від волї дотичного начальника чи президента суду; тому польсько-українські печатки є в наших судах лише рідким виїмком. Східно-галицькі суди мають дуже мало українських друків і писарських сил, щоб уміли українську мову; а в богатьох судах водить ся навіть таке, що ті друки є нарочно так десь сховані, що до них не так легко дістати ся, та наслїдком того ті сторони, котрі обстоюють при видаваню рішень в українській мові, мусять чекати нераз місяцями на дорученє сего рішеня (приміром в повітовім судї у Львові І. і IL) таксамо нема майже у всїх судах Східної Галичини машин до писаня з українськими черенками. Для приміру позволю собі навести слїдуючі справи з ц. к. судів повітових у Львові секція І і IL: секція II: Справи екзекуцийні Е. 3179|12, — Е. 3200|12, — Е. 6694|12, — в справі Е 3455|13 з 17|5 1913 не розписано доси ліцитациї, в справі Е. 4072|13 в 12|6 1913 нема ухвали з розправи, в справі Е. 5515|12 нема взагалі першої ухвали, в справі Е. 4060|13 нема ухвали з розправи з 23|6 1913 року — в справах внесених 26 червня 1913 Е. 4466|13 і Е. 4465|13, — Е. 4463|13. Е. 4763|13 не видано доси ухвали — в справі Е. 3657|13 внесеній 29 мая, доручено сторонї ухвалу 2 вересня 1913. В справах процесових секциї IL — Ц. III. 424|13 видано 1|7 вироком заочний, доручений стороні доперва сими днями, в справі Ц. IL 248|12 внесено 2 червня 1913 внесок по українськи — а суд доручив ухвалу по польськи 27 жовтня 1913. В відділі процесовім IL протоколує ся по польськи навіть на скарги писані в українській мові і видає ся завсігди візваня і вироки по польськи. В справі процесовій Ц. III 39|13 видано 6|5 вирок заочний — а доперва дня 5 вересня 1913 р. доручено. Секция І.: в процесі Ц. XV. 335|13 видав суд вирок заочний доси не доручений.

 

Велике є станове покривдженє судейських урядників української народности. Між тим, коли в инших коронних краях австрийської держави, де кілька наций мешкає побіч себе, є що до обсад судейських місць заведений національний ключ, відповідаючий справедливо потребам усїх дотичних наций, то в Галичинї не тілько, що нема такого ключа, але противно є систематичне кривдженє судейських урядників української народности, а з окрема при обсадах начальників судів і всіх инших місць від семої ранґи в гору.

 

Як примір нехай послужать отсї дати: При останних обсадах на 12 нових місць судових начальників іменовано у Східній Галичині лиш одного Українця і то в місци далеко від сьвіта положенім — в Жабю. В окрузі краєвого суду Львів на 18 судових начальників є лиш 3 Українці, — в окружнім судї Бережани є на 10 судових начальників лиш один (1), — в окружнім cудї Чортків на 9 також 1, — в окружнім судї Коломия на 12 судових начальників тільки 1, — в окружнїм судї Перемишль таксамо на 12 лише 1, — в окружнім суді Сянік на 8 ніодин, — в окружнім судї Станиславів на 15 лише 3, — в окружнім судї Стрий на 9 лиш 2, — а в окружнім судї Тернопіль на 9 нїодин, — в окружнім судї Золочів на 12 нїодин Українець. З президентів судиїв в цілій Східній Галичинї є лиш один Українець, віцепрезидентів лиш 2 (з того один руссофіл). Се покривдженє опирає ся чимало на несправедливих і тенденцийно оброблених квалїфікациях з боку нетолєрантних зверхників польської народности. Доки не буде заведений справедливий ключ, доти судьба авансів українських судових урядників буде здана на ласку і неласку польських шовінїстів, котрі як уже мусять пропонувати когось, що є греко-католиком, то з певною з гори обчисленою системою та шовінїстичним завзятєм підпирають руссофілів.

 

Супроти всїх тих фактів позваляю собі іменем судової комісиї українського парляментарного клюбу у Відни представити отсї жаданя :

 

I. Ваша Ексцелєнция зволить постарати ся о те, щоби всїм судам були доручені всї язикові розпорядки для Східної Галичини, а саме цісарські постанови і мінїстерські розпорядки в справі уживаня краєвих мов в відношеню до сторін, щоби ті розпорядки були крім ceгo з осібна доручені всїм судовим урядникам Східної Галичини з загрозою кар за небереженє отсих розпорядків.

 

II. Ваша Ексцелєнция зволить з усею строгостию наперти на всї східно-галицькі суди, щоби перестали легковажити язикові приписи що до уживаня української мови, а з осібна вказати на всї повисше наведені надужитя і остаточно їх викорінити.

 

III. Ваша Ексцелєнция зволить як найскорше запорядити, щоби у всїх судах Східної Галичини закуплено машини до писаня з українськими черенками, закуплено дальше відповідне число друків в українській мові, та витягнено їх до щоденного ужитку, а вкінци, щоби у всїх судах Східної Галичини заведено українсько-польські печатки.

 

IV. Ваша Ексцелєнция зволить перевести як найострійшу контролю, чи всї кандидати судейського стану і взагалї всї судейські урядники володіють українською мовою в слові та письмі в той спосіб, як заведено в Чехії та вищих коронних краях.

 

V. Ваша Ексцелєнция зволить розпорядити, щоби всї помічні канцелярийні сили виказали ся достовірними посьвідками про повне зна нє обох краєвих мов, польської і української, та щоби відсунено ті сили, котрі по судах Східної Галичини не володіють достаточно українською мовою; при тім мусить остаточно змінити ся поведенє деяких судових начальників і президентів, котрі всякі поданя до помічних урядників, вношені українськими петентами, засадничо відкидають, щоби тим лекше лишати місце для петантів польської народности, та кождої хвилї викручувати ся, що мовляв не мають відповідного числа сил, які вміли би по українськи.

 

VI. Ваша Ексцелєнция зволить доложити всяких старань, щоби спинити несправедливі квалїфікациї українських судових урядників через зверхників польської народности, та щоби приготовити як найскорше відповідний і справедливий національний ключ при обсадах, на таких самих правилах, як уже заведено в Чехії та инших коронних краях з мішаним національним населенєм.

 

Відень, дня 14. падолиста з 1913. року.

 

[Дїло]

18.11.1913