Як з’ясували медіа-дослідники, паніку навколо неминучої кліматичної катастрофи піднімають у першу чергу ті журналісти, у діяльності котрих чітко проглядається ліве політичне заангажування. Виникає запитання: чому клімат нині став питанням ідеологічної боротьби?
Але перед тим, як відповісти на засадниче питання статті, спробуймо з’ясувати для себе інше запитання: то що ж зараз відбувається на Північному полюсі? Раніше ми чули, що крига блискавично топиться, зростає рівень води у світовому океані, й от уже не нині-завтра ми станемо свідками повеневих катастроф, першою жертвою яких впадуть Нідерланди, котрі у тяжкій боротьбі століттями виборювали в моря шматочок за шматочком суходолу.
Тепер же виявляється, що всі ці страхи – безпідставні. Що більше, згідно з останніми дослідженнями крижаний покрив у Арктичній зоні, навпаки, наростає. Аналіз супутникових фотографій засвідчив, що площа криги зросла на 1,6 мільйона квадратних кілометрів. А це на 60 відсотків більше, ніж було наприкінці літа 2012 року.
Дивним чином про цю майже сенсаційну в контексті попередніх апокаліптичних повідомлень новину поінформувало дуже мало засобів масової інформації. Хоча минулого року пресою блискавично розійшлася інформація американського дослідницького центру National Snow and Ice Data Center (NSIDC) про рекордне топлення арктичних льодів. До речі, той же NSIDC одночасно повідомив і те, що навколо Південного полюсу утворилося стільки криги, як ще ніколи з початку фіксувань цих даних.
За рідкісними винятками, ЗМІ повідомили тільки про схуднення крижаного покриву на Північному полюсі, а те, що робиться на Південному – скромно оминули увагою. Зайве казати, що це – вкрай непрофесійно, що більше, це формує у читачів, слухачів і глядачів неправильне уявлення про глобальні кліматичні процеси.
Отже з тим, що зараз коїться на Північному полюсі ми розібралися, заодно й з тим, що – на Південному. У контексті кліматичної теми варто теж вказати на той факт, що, починаючи з кінця 90-х років, температура не піднімалася, а залишалася на попередньому рівні. Факт цей цікавий ще й у тому аспекті, що його вперто намагаються завуалювати палкі захисники клімату.
Просто дивовижно, наскільки потужно політизується трактування кліматичних явищ. Питання висвітлення у пресі питань зміни клімату досить ретельно досліджував професор Цюрихського університету Міхаель Брюґеман. Він промоніторив численні публікації на цю тему й провів розмови з журналістами, які про це пишуть, у Швейцарії, США, Індії та Великій Британії. Розповідаючи про результати своїх досліджень у інтерв’ю часопису Der Spiegel, він зазначив, що переконаність у неминучості кліматичної катастрофи звучить у текстах і усних висловлювань тих журналістів, котрі мають чіткі ліві переконання. Згідно з його дослідженнями, лівоорієнтованими виявилося понад 70 відсотків журналістів, котрі лякають людей кліматичним апокаліпсисом.
Карл Маркс укупі з Фрідріхом Енгельсом напевне синхронно перевернулися б у труні, якби дізналися, що саме нинішні ліві визнали центральним завданням своєї боротьби в глобальному масштабі. Уявіть собі, що засновники марксизму почули б з вуст своїх послідовників: «Ми боремося проти того, щоб світ ставав теплішим».
Це звичайно жарт. І безумовно, за клімат треба дбати, рівно ж як і за інші аспекти захисту довкілля. Інша справа, чи виграє ця турбота за екологію від того, що ентузіасти справи вдаватимуться до обману, до приховування важливих фактів. Ще менше вони прислужаться справі захисту довкілля, якщо інструменталізовуватмуть цю проблему в політичних цілях.