Орієнтована на Росію влада раптово стала більшим європейцем, ніж де Ґолль, опозиція, як завжди, має власні діаметрально протилежні думки. Константою залишається тільки всепоглинаюча дурість.
Євроінтеґрати тижня
Вони знайшли спільну мову краще, ніж Ющенко і Тимошенко
Україна має проблему в тому, що її президентів вгадують за фразами, які ті говорять. З ющенківськими «любими друзями» може суперничати «маємо те, що маємо» Леоніда Макаровича Кравчука. Чинний лідер держави просто вистрілює свої фрази, які, можливо, колись будуть цитуватися в підручниках історії.
Починає людина з цілком тривіального: «Що стосується стосунків, то вони визначені — Україна впевнено іде шляхом євроінтеґрації. Модель стосунків з Митним союзом не повинна перешкоджати європейській інтеґрації, не повинна створювати проблеми, а вирішувати їх». І потім «бомба»: «Україна між двома великими монстрами — ЄС і Росією. Ми це відчуваємо кожного дня. Іґнорувати або легковажно ставитися до цього положення ми не можемо. Я дуже дякую наших партнерів у ЄС і Росії за розуміння цього питання». Віктор Федорович, звичайно, серйозна людина, але ж міг хтось з його помічників пояснити шефові, що означає слово «монстр». Хоча «на вихлопі» вийшло непогано: може, вони всі є монстрами? От, довкола України — чудовиська, а ми — білі і пухнасті.
Підтримав президента прем'єр-міністр Микола Азаров. Людина, яка народилася в Калузі, зараз стає таким українським націоналістом, що «Свободі» до нього ще їхати і їхати. Цитувати Азарова не можна. Просто треба повірити в неймовірне.
Плюралізм тижня
Вони такі різні, але можуть знайти щось спільне
У таборі борців з котрим то вже злочинним режимом вже вкотре щось не зійшлося до купи. Найвідоміша жінка України не знайшла спільної мови з найвідомішим чоловіком нашої країни. Юлія Тимошенко каже, що єдиний кандидат від опозиції має з'явитися в другому турі президентських виборів, що відбудуться у 2015 році. Віталій Кличко вважає, що єдиний мусить з'явитись у першому турі. Те саме підтверджує Юрій Луценко, який тепер чи то опозиціонер, чи творець нової виборчої кампанії.
Запобіжники тижня
І знову різні, і знову однакові
«Це питання не захисту нас, а захисту парламенту як конституційного органу», — так цитують народного депутата від Партії реґіонів Миколу Левченка інформаційні аґенції. Цей чоловік вніс законопроект, який позбавлятиме суддів можливості відбирати у народних депутатів їхнє народне депутатство.
Напевно, це справді страшно, коли, вклавши купу грошей у здобуття мандату, ти залишаєшся ні з чим. Свавілля Юрія Кармазіна, який відбирає недоторканість у поважних людей, Миколу стурбувала, він вигадав новий законопроект, але ж не знав, що його ініціатива буде менше смішною, ніж в Олександра Стояна.
Цей добродій виявив, що на голови нардепів іноді падають з балкону, де сидять журналісти, усілякі непотрібні речі, і дуже тим перейнявся. Перед тим дуже негарно говорив на адресу журналістів колеґа Стояна Ярослав Сухий, який обіцяв відірвати придатки людині, яка скинула десь у бік того, чим він думає, накривку від об'єктива.
Загалом не про то. Левченко боїться, що його позбавлять «корочки», бо з'явиться якийсь Кармазін і таке неподобство таки вчинить. Решта нардепів бояться, що на їх голови щось впаде з балкону, де товчуться журналісти. Журналістів треба відгородити будь-чим, аби вони (журналісти) не дивилися донизу. І не кидали в Левченка, Стояна, Сухого різні речі.
Танці тижня
БЕЗ КОМЕНТАРІВ
Термін «попіаритися» стає в Україні матюком. Але і в цьому треба мати міру. В Дніпродзержинську (Дніпропетровщина) про межі пристойності геть забули і вирішили популяризувати місцевих і столичних бонз за допомогою Месії. Ісусу з Назарету збудували пам'ятник, на якому він вже розіп'ятий, але, зі слів автора цієї споруди, ще живий. Дійство супроводжувалося роздачею нагород від Православної Церкви, а діти танцювали. Зрозуміти цю макамбру неможливо.