Париж, 19. вересня 1938. (Від власного кореспондента.)
Ідучи вчора з Варшави через Берлін до Парижа, ваш кореспондент не бачив у поїзді по дорозі ні одного німецького вояка та ні одного француського вояка. Усюди пусті були вагони, бо військові транспорти вже були покінчені. Міліонові армії стоять напроти себе над Реном. Лінія Мажіно та лінія Зіґфріда — ці твердині-архитвори найновішої воєнної техніки — скріпили свої залоги. В Парижі роздали маски та пісок по всіх каменицях. У міжчасі міністри перемінилися в летунів, спадаючи з неба наче якісь ангели мира в найкритичніших хвилинах поверсайської Европи.
Учора, в неділю, у Франції в святинях усіх релігій молилися за мир. Молилися теж жиди. Але я вам не всилі сказати, чи ті останні молилися за мир, чи за війну. Бо ледви чи є тепер який жид у світі, який не бажав би війни. Як Сіон валиться в Европі, то нехай за ним завалиться і цілий світі!
Тут говорять, що деякі тутешні достойники жидівського походження домагаються якнайскорішого виповідження війни. Далядіє і Чемберлєн учора в Льондоні погодилися на відступлення країни німецьких Судетів Німеччині. Нині амбасадор Франції предложить Бенешові проект поділу Чехословаччини.
Пять чи шість років тому амбасадор Франції предкладав Бенешові проєкт реставрації Габсбурґів на австийському престолі, бо Франція вважала, і це зовсім слушно, що єдині Габсбурґи зможуть спинити злуку Австрії з Німеччиною. Тоді д-р Бенеш відповів французькому амбасадорові ось таке: “Волію аншлюс, ніж поворот Габсбурґів”. Д-р Бенеш помилився, бо сьогодні Чехословаччина заплатить за аншлюс утратою Судетів. Колиб тільки на тім обійшлося…
Підчас дороги, чи вже тут у Парижі ми чули від французів майже одні і ті самі слова: „Нам дуже важко боротися з арґументацією Гітлєра, бо німецький канцлєр керується гаслом француської революції про самоозначення народів. У дійсності Гітлєр має рацію.”
А далі французи запитують: “То Чехословаччині відкинути карльсбадські домагання Генляйна? Тоді інтеґральність чехословацької держави була б запевнена, бо Німеччина тратила таким чином всі арґументи, які виправдують німецький напад на Чехословаччину. Анґлія і Франція ґарантували політичні чеські кордони перед зовнішнім нападом, але уряди Анґлії і Франції не всилі оправдати громадянами потребу війни з Німеччиною, коли таки вже в кордонах чехословацької держави починається громадянська війна.
Місяць тому чехи мали ще нагоду порятовати цілість своєї держави, але чеські політики прогайнували час.
Хто радив їм все зволікати? Кажуть, що посол СССР у Празі був тим темним духом ЧСР. В його підбурюючі слова чехи більше вірили, ніж у слова перестороги амбасадорів Франції й Анґлії.
Для характеристики діяльности Комінтерну подамо мимоходом, що саме нині почався в Парижі під комуністичним впливом політичний страйк будівельних робітників. Француська комуністична партія пре всіма силами до війни! Француське міщанство здає собі відчит з тієї комуністичної гри.
Француська публічна опінія слідкує там з неменшою увагою за польською акцією проти ЧСР. Польща станула на ревізіоністичнім становищі взагалі, зокрема є оборонницею чехословацької, німецької, мадярської та в першій мірі польської меншини в ЧСР. І французи переконані, що між Німеччиною та Польщею приходитиме до щораз тіснішої співпраці, бо польська закордонна політика своїм недавнім виступом проти Литви поклала перші основи для остаточного польсько-німецького порозуміння. Така угода є зовсім можлива. Світ ще нераз почує про литовську справу. Ревізіонізм є в поході і він обявлятиметься в ріжних видах у ріжних краях та в ріжних народів. Вже голоси трівоги чути в Білгороді та в Букарешті, бо хорвати, словінці, мадяри та болгари підносять голови та ставлять щораз гостріші домагання.
Маємо вражіння, що на якомусь, очевидно уявному міжнародньому конкурсі чемности — ми, українці, дісталиб тепер таки першу нагороду, бо ми сидимо тихенько як мишки у своїй національній дірці та думаємо, що час працює за нас та ще до того і в нашу користь.