Сучасна українська школа перетворилася на своєрідний шоу-рум, в який приходять репетитори (у вільний від основної роботи час – вчителі), щоб вибрати собі дітей для платних занять.
Знайомий розповідає, що одяг, побутову техніку й інші недешеві речі купує в Інтернеті. Мовляв, спочатку йде в магазин, приміряє, обирає колір, записує в нотатник, приходить додому – і купує цей-таки товар на сайті інтернет-магазину, але вже відсотків на двадцять дешевше. Те саме з побутовою технікою чи будівельними матеріалами – впевнено крокує в супермаркет, там все роздивляється, прискіпливо розпитує консультантів, радиться з ними, потім каже, що мусить усе ще раз зважити, і йде додому. А вдома – комп’ютер і покупка через Інтернет.
Сучасні магазини й торгові центри поволі, але впевнено перетворюються на шоу-руми – виставкові приміщення, де зацікавлений споживач оглядає товар «вживу», але аж ніяк не купує. Бо робить це пізніше в інтернет-магазинах, заощаджуючи відсоток, який продавці закладають у ціну товару. Ну й справді, чому хтось має платити захмарні надвишки тільки за те, що власник магазину сплачує високу оренду за приміщення в центрі міста, за заробітню платню прибиральниць, дизайнерів, стилістів, за хабарі всім можливим службам? Краще купити необхідний товар із сайту виробника за ціною часто на третину дешевшою. До того ж це зручно: додому вам його доставить кур’єр.
А тепер про головне: згадати напучування мого знайомого мене примусила молодша сестра. Не те, щоб змусила щось їй купити, хоч і не без цього, звісно. Просто вона пішла в школу. Є такий, знаєте, давній український звичай – з 1 вересня починати ходити в школу. А якраз мені довелося бути вдома, тож почав приглядатися, як старанно й акуратно вона вимальовує собі тижневий графік.
А у тому її розкладі – купа занять по обіді, в суботу і навіть у неділю. Виявляється, крім уроків, у дитини попереду ще майже така сама кількість приватних занять. Я одразу, було, подумав, що у зв’язку з мізерними зарплатами, відсутністю перспектив і престижу професії вчителі просто подалися в інші сфери, тому й доводиться дітям за знаннями ганятися на додаткових платних уроках у справжніх педагогів. Але ж ні, виявилося, що вчитель і репетитор – одна й та сама особа. Я запитав у сестри: «Світланко, а який сенс ходити на додаткові заняття до вчителя, який у школі на уроці не зміг тебе нічого навчити?». Сестра подивилася на мене своїми великими прекрасними очима, які виразно збільшилися від здивування, і відповіла: «Братику, ти нічого не розумієш, на додаткових заняттях – індивідуальний підхід!».
І все стало на свої місця. Добрячих п’ятнадцять років усі розпиналися, що освіта в Україні погана, бо комуністична, а отже – не бачить, не відчуває учня, його потреб і зацікавлень. Всіх зачісує одним гребінцем. А врятувати «майбутнє нації» мав індивідуальний підхід. Сталося. Почули кожного. Кожен отримав свій власний, приватний, індивідуальний підхід. Щоправда, за свої ж таки власні, приватні, індивідуальні гроші.
Так і бачу, як вчителька підходить до батьків дитини і каже: «Ви знаєте, у вашого сина проблеми з біологією, йому справді важко, але я відчуваю, що ще трішки – і він зможе опанувати матеріал, він насправді дуже талановитий і здібний, просто атмосфера в класі заважає йому сконцентрувати увагу. Я можу йому допомогти, у мене є вільна годинка в середу по обіді. Недорого, 50 гривень...». Або інша вчителька – до інших батьків: «Ваша донька чудово знає математику, найкраще в класі, суцільні десятки-дванадцятки! Молодець, справжній талант! Тільки треба його розвивати, плекати. Знаєте, є в мене годинка вільна в суботу, я б могла з нею додатково позайматися. Недорого, всього 10 доларів... Не можна загубити такий талант, вона ж майбутня ноблістка!». І так з кожного предмету.
Чи можна засуджувати за таке вчителів? Це вже інше питання, яке теж, зрештою, виникає з якості їхньої освіти. Зрозуміло одне: в Україні всі побажання, всі позірно якісні нововведення стаються в якийсь збочений квазіспосіб. Індивідуальний підхід можна знайти і до двієчника, і до відмінниці. Як і до їхніх батьків. А школу залишити додатковою до репетиторства роботою, «місцем ловів».