«Таємний» візит директора ЦРУ до Москви залишає багато запитань щодо його мети. Висловлюються різні версії, ми ж зупинимося на найімовірнішій – застереження Путіну щодо дій проти країн НАТО.
У вівторок, 25 серпня, світовими ЗМІ прокотилася новина: американський військово-транспортний літак Boeing C-17 Globemaster III, приземлився на московському летовищі Внуково. З його черева виїхав броньований джип і помчав у бік Кремля. Що за дива? Чому до Москви прибуває військовий літак країни, визнаної російською владою «ворожою»? Що за поважний гість приїхав? З якою метою? Це зрада чи перемога?
З цими питаннями журналісти, звісно, звернулися до Дмира Пєскова – речника російського диктатора Володимира Путіна. Той спершу вдавав дурника, мовляв нічого не знаю, нічого не можу ні підтвердити, ні спростувати.
Та вже скоро новинні стрічки замерехтіли інсайдами: до Москви прибув не хто-небудь, а сам директор Центрального розвідувального управління (ЦРУ) США Джон Реткліфф – один з небагатьох професіоналів своєї справи у дилетантській команді очільників спецслужб, призначених президентом Дональдом Трампом.
Дані Flightradar24 засвідчили, що літак американських військово-повітряних сил, Boeing C-17A Globemaster III, вилетів з бази Joint Base Andrews поблизу Вашінґтона в неділю, 23 липня, і приземлився в Ризі. Окрім того, відомо, що майже водночас до латвійської столиці прилетів ще один літак ВВС США, проте значно комфортніший для далеких подорожей, особливо, коли подорожують VIP-персони на кшталт керівника найпотужнішої розвідувальної організації світу. Це був Boeing C-40 Clipper – військова версія Boeing 737 Next Generation. Можемо з високою ймовірністю припустити, що саме ним перелітав Атлантику Джон Реткліфф. У Ризі він перейшов з одного облавку на інший і вилетів до Москви вже в грізному Boeing C-17A Globemaster III.
Для чого було здійснено цю складну рокіровочку? З якої такої причини Реткліффу було важливо прилетіти до Росії саме на військово-транспортному літаку? Припустимо, наприклад, для грізності. У цьому контексті варто нагадати, що 18 серпня понад 18 літаків країн-членів НАТО зненацька піднялися в повітря й попрямували до Калінінградського анклаву Росії. Серед них був надсучасний літак радіоелектронної боротьби EA-37B Compass Call II, літаки повітрянрої розвідки AWACS і Artemis, винищувачі 5-го покоління F-35, літаки-заправники, літаки протикорабельної боротьби P-8 Poseidon тощо. Випадковість? Сумнівно. Все та ж демонстрація грізності.
Отже Реткліфф летить у Москву. А українських військовиків завчасно попередили не завдавати повітряних дарів навколо Москви, Санкт-Петербурга та деяких північних територій Росії в понеділок, вівторок та середу цього тижня, оскільки літак з високопосадовцем США на облавку прямуватиме до столиці Росії.
Вже згаданий Пєсков за кілька годин здався й таки визнав, що до Москви прибув директор ЦРУ. Він зазначив, що візит пов'язаний із «контактами між спецслужбами». Проте запевнив, що Путін не зустрічався з американським гостем. Жодних інших подробиць він не надав.
Тут ми знову можемо підставити під сумнів слова кремлівського речника. Зрештою це таких як він стосується відомий жарт про те, як розпізнати їхню брехню: за порухом уст. Тим більше, що, як стало відомо, Путін завчасно скасував велелюдний захід, запланований на вівторок. Для чого? Втомився? Вирішив кефірчику зі свого холодильника попити? Смішно. Тому можемо з великою ймовірністю припустити, що російський диктатор таки був на зустрічі з Реткліффом. Перечитайте ще раз всю цю складну підготовку до зустрічі пункт за пунктом і дайте для себе щиру відповідь: чи потрібно було все це лише для того, щоб директор ЦРУ і в даному випадку вповноважений посланець Трампа побалакав з людиною, яка майже нічого в Росії не вирішує, наприклад, з директором Служби зовнішньої розвідки Сергієм Наришкіним чи директором ФСБ Олександром Бортніковим. Аж ніяк. На зустрічі, згідно з логікою подій, мав бути сам Путін.
Чому цей факт приховує як російська так і американська сторона? Може припустити, що це робиться виходячи зі суті місії Реткліффа. Бо якщо б він розмовляв про Іран, про відновлення мирних перемовин з Україною чи про обмін в’язнями (як це припускають деякі видання), то, напевно, про це можна було б відкрито розповісти. А от якщо американський гість приїхав застерегти (прилякати) Путіна, то це вже зовсім інша справа, яку краще тримати в таємниці. Ця таємниця, звісно, відома всім, але все одно вповноваженим особам не варто про неї говорити публічно.
Тому й сам Трамп мусив виплітати про візит щось таке: «Він там із якоїсь напіврутинної причини. Не хочеться нікого розчаровувати. Ми б хотіли, щоб війна в Україні закінчилася». Зрештою, Трампові збрехати, що телевізор подивитися. Ще раз повторю, не треба було б проводити такої складної «таємної» операції, щоб вирішувати якісь «напіврутинні» справи.
То що ж саме Реткліфф мав би сказати Путіну? Точних слів ми не знаємо й знати не можемо. Таке авторитетне видання як The Wall Street Journal, відповідаючи на це запитання, цитує колишню заступницю директорку національної розвідки США Бет Саннер: «Це може бути щось на кшталт: "Ми знаємо, що ви збираєтеся зробити, і вам краще цього не робити"».
Пригадуєте, фактично з таким самим застереженням у листопаді 2021 року до Москви прилітав тодішній директор ЦРУ Вільям Бернс за дорученням тодішнього президента США Джо Байдена. Він застерегти Пуіна від вторгнення в Україну. На жаль, російський диктатор тоді не дослухався.
Від чого ж тепер віднаджував Путіна Реткліфф? Про що б він міг сказати: «Ми знаємо, що ви збираєтеся зробити, і вам краще цього не робити»? Аналітики сходяться на думці що до двох тез. Перша стосується намірів Росії вдатися до провокацій і навіть активізувати гібридну війну проти однієї чи кількох країн Заходу. Щоб ескалувати конфлікт і заодно перевірити єдність НАТО. Не таємниця, що Кремль вже розпочав диверсійну війну проти європейських держав. Її проявами стали начинені вибухівкою безпілотники на німецькому летовищі, гакерські атаки на об’єкти критичної інфраструктури, спроби підпалів на підприємствах оборонного комплексу, замахи на персон, яких пов’язують з військовою допомогою Україні тощо.
Тож Реткліфф мав би застерегти Путіна від продовження такої диверсійної діяльності. А окрім того, відбити будь яке бажання росіян вдаватися до серйозніших заходів проти країн НАТО. Видання The Wall Street Journal і Politico припускають, що на зустрічі в Кремлі йшлося конкретно про неприпустимість дій проти однієї з держав Балтії. Не дарма Реткліфф до Москви летів саме з Риги. Не виключено, що Кремль таки планував щось на кшталт «донбаського варіанту» для Литви, Латвії чи Естонії зі залученням «зелених чоловічків» та «іхтамнєтов».
А от інформаційна аґенція Bloomberg вважає, що застереження Реткліффа могли б теж стосуватися ядерної загрози. З покликом на «близькі до Кремля» джерела аґенція стверджує, що в Москві нібито остаточно втратили віру в здатність адміністрації Трампа досягнути перемир’я з Україною на російських умовах. І нібито це підштовхує російське керівництво до планів використати ядерну зброю.
І тут знову ж можна згадати колишнього директора ЦРУ Вільяма Бернса, який восени 2022 року провів особисту зустріч з головою Служби зовнішньої розвідки РФ Сергієм Наришкіним в Анкарі. На ній Бернс чітко й недвозначно застеріг Росію від наслідків можливого застосування ядерної зброї. І тоді застереження спрацювало. Хоча скоріш за все, жодних планів використовувати ядерну зброю в Москви не було. А все це були лише лякалки, щоб зупинити активність західних країн у військовій допомозі Україні. Думаю, такою ж ситуація залишається й нині.
Тепер головне питання: чи дослухається Путін до нових застережень? З великою часткою ймовірності можна відповісти на нього позитивно. Так, застереження Бернса 2021 року російський лідер проігнорив. І на це були свої причини. Головна з них: російський диктатор був упевнений у тому, що Україну вдасться подолати дуже швидко й малою кров’ю («Київ за три дні»). А окрім того, що Захід не буда так активно допомагати зброєю та розвідданими ЗСУ.
Тепер же Путін знає, що боєздатність його армії явно переоцінена. Що спротив іншої сторони може бути значно потужнішим за очікуваний. А головне, що Сполучені Штати, пропри заяви Трампа про байдужість до Європи, таки готові допомагати натовським партнерам.
