Світлана КОГУТ,
деканка факультету наук про здоров’я (з 2023 року), докторка педагогічних наук, професорка кафедри педагогіки та соціальної роботи. Членкиня науково-методичної комісії та ради при Міністерстві освіти і науки України, експертка з акредитації освітніх програм Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в Україні.
Світлана Когут займається вивченням аспектів підготовки фахівців для сфери освіти і соціальної роботи в Україні та за кордоном, методикою викладання у вищій школі, розвитком професійної кар’єри та професійного консультування.
Ми поговорили з науковицею про одну з найактуальніших професій сьогодення та майбутнього України; про нові виклики та методики підготовки кваліфікованих фізичних терапевтів.
— Пані Світлано, як так склалося, що в Українському католицькому університеті (УКУ) з'явився факультет наук про здоров'я? Ви не є медичним університетом, але чому вирішили розвиватися у цьому напрямі й готувати фахівців?
— Це дуже добре питання. Коли я зустрічаюся або знайомлюся на конференціях із колегами, вони, чуючи назву «факультет наук про здоров'я», запитують: «Ви готуєте медичних сестер? Ви готуєте лікарів?» На противагу цьому я завжди говорю, що ми не є медичним факультетом у класичному розумінні.
Ми маємо концепцію, яка дещо відрізняється від наявних в Україні факультетів наук про здоров'я. Сучасний світовий підхід до охорони здоров'я вже давно відійшов від вузької медичної моделі, яка бачить у людині лише хворобу або травму. Ця система розуміння охорони здоров'я тепер опирається на біопсихосоціальну модель ВООЗ.
У цій моделі здоров'я розглядається як стан повного фізичного, духовного й соціального благополуччя. Саме тому в Українському католицькому університеті створено факультет, який не є медичним у класичному розумінні, але є інституцією, у центрі уваги якої завжди перебувають людська гідність і цілісний розвиток особистості. На факультеті наук про здоров'я ми поєднали під одним дахом три ключові напрями: терапія та реабілітація зі спеціалізаціями «фізична терапія» та «ерготерапія», психологія та психотерапія і соціальна робота.
Ми вважаємо, що це справді унікальне середовище, тому що фізичне відновлення є невіддільним від психологічного стану людини та від соціального контексту, в якому вона проходить процес одужання чи загалом живе.
УКУ створює модель підготовки фахівців, які вміють бачити людину цілісно й працювати в команді для того, щоб допомогти їй відновитися та мати гідне життя.
Університет має структуру класичного навчального закладу за тими поняттями, які існували ще відтоді, коли університети тільки почали створювати. Науки про здоров'я та медицина вивчалися поруч із релігійними та соціальними дисциплінами.
Світлана Когут на відкритті Медичної клініки УКУ в травні 2024 року.
— То якою є реабілітація людини сьогодні?
— Тривалий час реабілітація сприймалася суспільством як масажі, лікування грязями чи електрофорез. Поступово система охорони здоров'я відійшла від такого трактування. Сьогодні мова йде про активне відновлення функціональності й поведінки людини або повернення до самостійного та якісного життя. Сучасна реабілітація спирається на Міжнародну класифікацію функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ).
В Україні за цей короткий період відбулися дуже серйозні зміни й перехід парадигм. Система охорони здоров'я здійснила ґрунтовний перехід від застарілих радянських методів на користь доказової фізичної терапії, активних тренувань і функціональних завдань.
Також варто додати, що реабілітація сьогодні є процесом, у який залучені мультидисциплінарні команди. Це не робота чи рішення одного лікаря, а спільна праця, де фізичні терапевти, ерготерапевти, психолог, соціальний працівник і лікар працюють як рівноправні партнери навколо потреб пацієнта.
І, звичайно, виклики війни. Повномасштабна війна триває й уже завдала надскладних травм: це ампутації та поєднання важких фізичних ушкоджень із мінно-вибуховими й психологічними травмами. Це вимагає від реабілітації гнучкості, високої технологічності й людиноцентричності.
На нашому факультеті ми акцентуємо увагу на людині як на цілісній особистості. Такий холістичний підхід ми використовуємо і в побудові освітніх програм факультету: соціальної роботи, психології, фізичної терапії та ерготерапії.
— Чи є можливість опиратися на міжнародний досвід, переймати практики фізичної терапії з-за кордону в Україну сьогодні?
— Звичайно. Якщо взяти екосистему Unbroken, яка розвивається у Львові, лікарі та фахівці з реабілітації з цього центру часто проходять стажування за кордоном. Також до них приїжджають фахівці з різних країн. Ми беремо до уваги досвід Нідерландів, Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Ізраїлю.
На початку війни відбувся трансфер технологій і методик із країн, які в той чи інший спосіб переживали подібні травматичні досвіди. Проте за роки війни наші лікарі та фахівці з реабілітації також здобули величезний досвід. Сьогодні вони самі діляться знаннями й тим самим додають великої цінності світовій науці, медицині та системі охорони здоров'я. Це цінність для всього світу, адже в нас народжуються нові практики, методи й технології, які неодмінно будуть використані іншими країнами.
Якщо на початку війни наші фахівці їздили навчатися, наприклад, у Нідерланди, то за кілька років колеги з інших країн, приїхавши до Львова, сказали: «Тепер ми будемо вчитися у вас». Більшість країн допомагає нам не лише зброєю, а й засобами для системи охорони здоров'я, що дає змогу долати виклики війни.
— Професія фізичного терапевта в Україні, напевно, буде актуальною ще багато років...
— Потреба у фізичних терапевтах та ерготерапевтах в Україні сьогодні є колосальною, і вона зростатиме впродовж наступних десятиліть з кількох причин.
Тисячі військових і цивільних, які зазнали поранень, складних операцій чи ампутацій, потребуватимуть тривалої, якісної та високопрофесійної реабілітації і відновлення впродовж усього подальшого життя.
В Україні розбудовується мережа інноваційних реабілітаційних відділень і центрів, де за українським законодавством обов'язково мають працювати дипломовані фізичні терапевти. Таких фахівців потребують й інші медичні заклади, зокрема і приватні, які прагнуть надавати пацієнтам комплексні послуги.
Тут варто враховувати і зміни в способі життя населення: збільшення кількості малорухливих професій, тривала робота за комп'ютерами, відсутність культури руху, поширення хронічних захворювань опорно-рухового апарату та нервової системи.
Усе це робить фізичного терапевта ключовим фахівцем, який має знання та навички для підтримки якості життя людини на різних етапах її розвитку. Фізичний терапевт має навички та інструменти, щоб повернути людям рух, автономію, можливість бути самозарадними, працювати та жити повноцінним життям, залишатися частиною громади.
— Чи працюють фізичні терапевти з дітьми? З такими патологіями, як ДЦП чи затримки розвитку?
— Напрям реабілітації в педіатрії в Україні лише розвивається. У цій сфері буде потрібно дуже багато фахівців із реабілітації, фізичних терапевтів та ерготерапевтів, адже діти потребують якісного відновлення.
Це дуже чутлива, відповідальна й тонка тема. Річ не в тому, що дітей із патологіями стало більше, а в тому, що суспільство більше про них знає. Наука дослідила та впроваджує нові ефективні методи роботи з дитячими травмами та хворобами. Фізична терапія та ерготерапія можуть пришвидшити відновлення дитини після складних операцій та надати підтримку під час захворювань.
— Скажіть, УКУ пропонує таку ж підготовку фізичних терапевтів, як і інші навчальні заклади, чи ваш підхід до навчання інакший?
— Спеціальність «Терапія та реабілітація» є регульованою. Це означає, що всі освітні програми в Україні мають відповідати стандартам вищої освіти й професійної підготовки. Ми змогли знайти власну унікальність за рахунок методологічної побудови освітньої програми.
Передусім йдеться про міждисциплінарне середовище. Наші студенти з перших курсів навчаються поруч із майбутніми психологами та соціальними працівниками. Вони практикують спільний підхід, розуміння психосоціальних чинників відновлення та комунікацію з майбутніми колегами у мультидисциплінарних командах.
Ми робимо акцент на практичних заняттях, які проходять безпосередньо в провідних реабілітаційних центрах львівської громади та західного регіону України. Студенти під керівництвом досвідчених супервізорів працюють із реальними випадками: бачать ветеранів після операцій, людей із важкими травмами.
Велику увагу приділяємо суспільно орієнтованому навчанню. Студенти вчаться розуміти людей із вразливих категорій, мають досвід роботи в громадських організаціях та беруть участь у реабілітаційних ініціативах. Головне, що ще під час навчання в університеті вони усвідомлюють, як можуть впливати на зміни, та бачать позитивні результати своєї роботи.
Ми вчимо студентів будувати суб'єктну взаємодію з пацієнтом, в основі якої лежать людська гідність і можливість вибору людиною підходу до реабілітації. Людині, яка не має розвиненої емпатії, яка не є чутливою і не бачить себе поруч із тими, хто відчуває біль, буде складно в цій професії. Якщо ж людина ставить за мету допомагати іншим відновлювати рух і автономію, це формує зовсім інший підхід до навчання.
У нашому університеті кожен студент отримує підтримку з боку викладачів, супервізорів, тьюторів, деканату студентського життя. Через залучення до волонтерства з першого курсу студенти розуміють, що їхня діяльність може вивести людину зі складного етапу життя й нести світло.
Навчальна програма фізичних терапевтів в УКУ передбачає багато практики
— Яких, на вашу думку, компетентностей бракує сьогодні українському фізичному терапевтові і які саме ви прагнете дати студентам?
— Було б добре провести тривале й масштабне опитування керівників реабілітаційних центрів, фізичних терапевтів та ерготерапевтів по всій Україні. Результати такого дослідження були б дуже цінними для прийняття управлінських рішень у закладах вищої освіти та коригування змісту освітніх програм.
Згідно з нашими індивідуальними спостереженнями, українським фахівцям бракує навичок комунікації та роботи з людьми у стані гострого стресу, втрати, депресії чи травми. Важливо вміти підтримати пацієнта, не ретравматизуючи його, та зберігати його мотивацію працювати над собою.
Важливо вміти працювати в мультидисциплінарній команді. Ми маємо спільний курс, де об'єднуємо студентів різних спеціальностей і опрацьовуємо протоколи взаємодії. Молодий фахівець повинен вміти аргументувати свою позицію перед лікарем, співпрацювати з психологом і соціальним працівником.
Фізичному терапевту потрібно аналізувати масиви даних, працювати з міжнародними протоколами, зокрема з інструментами МКФ (Міжнародної класифікації функціонування) та постійно оцінювати ефективність втручання. Тому критичне та клінічне мислення дуже важливе. Це необхідно для того, щоб не діяти за шаблонами, адже кожен пацієнт індивідуальний і потребує персоналізованого підходу.
— Яку проблему української реабілітації через чотири роки ви хочете допомогти розв'язати завдяки випускникам цієї програми?
— Через 3–4 роки ми прагнемо розв'язати проблему дефіциту цілісно підготовлених, етичних і компетентних фахівців, які готові одразу працювати в мультидисциплінарних командах реабілітаційних центрів.
Для нашого факультету й університету важливо, щоб випускники впливали на підходи в реабілітації, закладали високі стандарти професійної етики, керувалися доказовістю та повагою до гідності пацієнта. Етичний вимір і «м'які навички» (soft skills) сьогодні є точкою росту для медицини та реабілітації в Україні. Ми вчимо студентів бути проактивними: ініціювати зміни в законодавстві та структурі охорони здоров'я і якісно впливати на реформування галузі.
Навчальна пара студентів у Медичній клініці УКУ.
— Кому ви радили б обирати цю професію? Які якості повинен мати хороший фізичний терапевт, і чому ця професія може бути цікавою для молодої людини?
— До вибору майбутньої діяльності не можна ставитися легковажно. Цю професію варто обирати тим, хто має розвинену емпатію, інтерес до розвитку людини й бажання бачити реальний результат своєї праці.
Ключові якості добре підготовленого фізичного терапевта – це емоційна стійкість, спостережливість, аналітичне мислення, гнучкість, вміння спілкуватися, терплячість (адже процес реабілітації є тривалим і результат з'являється не одразу).
Це цікаво для молоді, тому що фахівець працює в галузі охорони здоровʼя, але не є лікарем у класичному розумінні. Він перебуває на перетині кількох наук і технологій, де ядром є людиноцентричність. Ця діяльність дає глибоке відчуття сенсу життя – коли пацієнт завдяки спільній праці робить перший впевнений крок після важкої травми. Це відчуття не зрівняти з жодною офісною роботою.
Крім того, професія є високозатребуваною, дає можливості для постійного кар'єрного розвитку та міжнародної мобільності. Її варто обирати серцем, і вона дарує можливість робити добро для конкретної людини. У нас навіть є своє гасло, яке найкраще характеризує філософію освітньої програми: «Тут пульсує серце нової культури здоров'я».
— Пані Світлано, чому саме зараз УКУ відкрив нову бакалаврську програму з фізичної терапії?
— Відповідь очевидна й болісна: саме війна створила серйозний виклик для системи охорони здоров'я, який триватиме десятиліттями. Країні потрібна якісна освітня база для формування нового покоління фахівців з реабілітації.
В УКУ з 2018 року діяла й діє магістерська програма з фізичної терапії, яка довела свою високу ефективність і свого часу отримала зразкову акредитацію. У нас було вже 7 випусків магістрів. Вони працюють у реабілітаційних центрах, і ми маємо чудові відгуки від роботодавців, які є стейкхолдерами наших освітніх програм.
Проте для формування глибокої професійної ідентичності, фундаментальних знань з анатомії, біомеханіки, клінічного мислення та етики необхідний повноцінний чотирирічний бакалаврський цикл, на який потім накладається другий рівень – магістратура.
Відкриваючи бакалаврат саме тепер, ми закриваємо потребу країни в системній підготовці фахівців із першого дня їхнього входження в професію. Це люди, які відновлюватимуть людський потенціал України як під час війни, так і в період повоєнного відновлення. Цьогоріч ми отримали відповідну ліцензію від Міністерства освіти і науки України та готові запрошувати вступників на бакалаврат.
Розмовляла: Леся Владимиренко
Фото: Марія Урбан
27.08.2026