З 1 вересня 2026 року школи Канади включають у свою програму вивчення теми Голодомору в Україні 1932–1933 років.
В провінції Онтаріо цю інформацію як обов’язкову інтегровано в курс історії Канади для 10 класу (1929–1945 рр.). Ще у семи провінціях школи викладатимуть ці чорні сторінки української історії учням курсів старшого рівня (12 клас) як додаткову інформацію – «необов’язкову» або «пропоновану».
Зміни в освітній програмі шкіл Канади – це цілковита заслуга Валентини Курилів, директорки освітнього напрямку Науково-освітнього центру вивчення Голодомору («HREC Education») – проєкту КІУСу при Університеті Альберти та довголітньої керівниці історичного відділу в Окружній шкільній раді Торонто.
Валентина Курилів народилася 1945 року в таборі для переміщених осіб у Мангеймі (Німеччина) і є дочкою двох людей, що пережили Голодомор, чиї життя були понівечені радянським режимом. Молодість її батька була вкрадена у віці 19 років, коли його заарештували та засудили до трьох років каторжних робіт у сумнозвісному радянському концтаборі Біломорканал (Біломорський канал), а потім до подальших періодів ув'язнення. Мати її також несла шрами очевидця, спостерігаючи дитиною, як держава систематично конфісковувала зерно та спрямовувала його на винокурні, поки місцеве населення гинуло від голоду. Ця спадщина виживання подорожувала з родиною через Атлантику в 1950 році, прибувши до історичного пірсу 21 у Галіфаксі. Перехід з повоєнної Європи до нового життя в Монреалі був позначений глибокою тишею; її батьки намагалися захистити свою доньку від жахів, від яких вони втекли. Однак правда випливала назовні уривками. У дитинстві Курилів, сховавшись під столом, сиділа і слухала, як її батько та її дідусь-сурогат шепотіли про минуле. Ці випадково підслухані історії створили порожнечу, яку могло заповнити лише ретельне академічне дослідження.
Цей досвід привів її до Університету Макгілла, де Курилів знайшла наставника в особі професора Мілоша Младеновіча. Цей сербський історик мав рідкісну та співчутливу схильність до «українського питання» в епоху, коли радянське придушення робило такі теми академічно ризикованими. Під його керівництвом Курилів розпочала довічне завдання – реконструкцію історичних фактів. На початку своєї кар’єри вона зіткнулася зі значним опором з боку колег, які вважали термін «Голодомор» занадто політично зарядженим. Курилів усвідомлювала, що для впливу на провінційні міністерства освіти та місцеві шкільні ради їй найперше буде потрібна моральна та юридична сила федерального визнання. Після того, як Голодомор був визнаний геноцидом на національному рівні, вона створила необхідні важелі впливу в канадських провінціях, щоб домогтися його включення до шкільних навчальних програм і утвердити імператив дотримання прав людини для всіх канадських учнів.
На переконання Валентини Курилів, викладання Голодомору в контексті історії 1930-х років приготовляє студентів зрозуміти його як прямого попередника Голокосту. Такий послідовний підхід дозволяє глибше проаналізувати зростання тоталітарних злочинів у 20 столітті, надаючи студентам можливість дослідити спектр екстремальних ідеологій, таких як сталінізм і фашизм, які призводили до державою спонсорованих масових убивств.
Щоб зробити ці складні історії більш зрозумілими, Курилів розробила авторську методологію під назвою «The Historian's Craft Lesson on Human Rights and the Holodomor» («Майстерня історика. Права людини та Голодомор: викладання історії в ХХІ столітті»), – 90-сторінковий ілюстрований освітній ресурс, виданий видавництвом Канадського інституту українських студій (КІУС – «CIUS»). Ця методика являє собою радикальний перехід від «пасивного» навчання у форматі лекцій до активного й інтерактивного розвитку «критичного мислення», покликаного озброїти студентів інструментами для розпізнавання дезінформації та протидії їй – навичкою, необхідною сьогодні як ніколи. Її підхід складається з трьох окремих етапів:
Аналіз артефактів: студенти безпосередньо працюють з першоджерелами, включаючи фотографії тієї епохи, урядові документи, свідчення тих, хто вижив, та газетні повідомлення 1930-х років про життя в Україні.
Групове узагальнення: малі групи аналізують конкретні дослідницькі питання, щоб визначити ролі винуватців і жертв, а також вплив міжнародного висвітлення подій.
Активна презентація: студенти з'ясовують результати своєї роботи на плакатах і, перебираючи на себе роль учителя, представляють висновки перед класом, візуалізуючи таким чином хід геноциду.
Валентина Курилів особливо усвідомлює ризик «когнітивного перевантаження». Вона виступає за глибоке вивчення кількох ключових «ізмів», а не за поверхневий огляд багатьох.
Інституційна база, яка підтримує ці зусилля, є надійною. Вичерпний 308-сторінковий посібник В. Курилів «Голодомор в Україні. Геноцид голодом 1932–1933. Навчальні матеріали для вчителів та студентів» є інструментом академічного рівня для вчителів.
Уляна Плавущак Підзамецька, Торонто.
25.08.2026