Імперія міцна. Як кажуть: з крови й кости.
Щасливий василевс, хоча свербіж корости
і половецькі напади – та все ж,
в родині Ангелів чергова колотнеча:
у юної дочки почалась кровотеча
за всім не встежиш – за дочкою теж.
А тут ще новина: бо венеційські дожі
– пихаті, набундючені й вельможні –
шепнули хрестоносцям, що і списи,
і влада василевса так... не вельми:
що флот розпродано, наложниці в переймах
і брат осліплений: живий, та не змирився
ні з втратою престолу, ні з каліцтвом,
ні з братовим обманом, підлим слідством,
ні з тим, що у темниці, не в двірці, –
Ісаак із Ангелів з додатком Другий:
сам пережив бунти й придушень смуги,
тих Комніних душив, як горобців.
Мінялись василевси, знать й кордони,
блищали діаманти у коронах,
найбільш в імперіях страхаються тих лиць
з затемнених часів, з часів упадку,
залишених у хроніках на згадку,
у списках царевбивств і царевбивць,
не проминули ні звитяг й походів,
ні хто, з якого терену походить,
ні те, що Ангел Третій, Олексій,
зустрівши хрестоносців, вислав викуп.
Почалася облога, потім – крики,
а потім штурм і череда подій.
Константинополь – впав. Грабунки, ґвалти.
А де ж наш василевс? Сам час втікати.
Простиг і слід – і не знайдем хоч плач.
Ісаака визволять і разом з своїм сином
поцарствує недовго. Знову скинуть,
ув’язнять і очиститься палац.
Імперія міцна, але й вона не вічна:
і піє василіск, і василевси мічені,
втомилось військо і морська пітьма
накриє вбитих, і ґалери в бухті
із награбованим чекають, щоб відбути,
бо мало що.
Тут певності нема.
15.08.2026