Тринадцяте століття

Ну, ось і я в тринадцятім столітті.

В облозі Царгород – таке-от лихоліття.

На половців іде Роман Мстиславич.

Степи безмежні. Половецькі вежі.

Шляхи купецькі і військові стежі.

Грабунки, напади, мабуть, заради слави?

Із рук у руки переходить Галич.

Чернігівські князі усіх дістали.

Та й Ігорів похід залишиться у «Слові»:

полон, і втеча, й запах полину.

Чого він йшов на свата? – не збагну,

чого забаг він: половців і крові?

У пограничних руських городах

заплутались в князівствах і родах:

престіл ділили, билися, братались,

наплодивши княжат від жон і від наложниць.

Полки їх йшли походом переможним

у тлустій пилюзі, ішли і повертались.

А десь далеко вже небесний вовк

земну вовчицю, наздогнавши, товк

й натовк із нею сотні рік й людей,

баских коней, верблюдів та овець.

Вони прийдуть під Дон і під Донець.

В Каракарумі хан їх, Угедей,

накаже, щоб посунули тумени

і просочились, наче світло денне,

на руські городи, князівства та уділи.

Обступлять Київ, саме на Николи.

Переминаються на розпашілих конях.

Перебирають бистролетні стріли.

В тринадцятім столітті все можливе:

утеча князя й інше диво з дива,

облоги, зради, спорожнілий Степ.

Проникнення чужинців. Власні біди.

І напади сусідів й на сусідів,

й повітря жирне, й молоко густе.

Приходить в рух зі Сходу рух століть,

як навесні тріщить рікою лід.

Це наслухання тупоту, й копита

притоптують траву й гіркий полин.

З-за половецьких баб, з-за їхніх спин

гуде тумен спилюжений і ситий.

Попереду зима й Карпатський кряж.

Куди подівся з городища князь?

Заперті брами, дзвони із дзвіниць

на сполох б’ють, видзвонюють на сполох!

Гарцюють коні, зизоокий ворог

притяг з собою жовтих верблюдиць.

Летить рій стріл, як дощ, серед зими.

Летить кіннота з темної пітьми.

Чвалають верблюдиці в Лядську браму.

Літопис перекаже хід подій:

що князь звалив, як злодій-лиходій,

втікав від штурму – ув грудневий ранок.

Дійдуть тумени гір й ріки Дунаю.

Примчить гонець, що хан їх умирає.

«Пора вертати», – скаже їм Батий.

Зберуть коней, верблюдів і манатки.

Підуть на схід, щоб хана обирати,

крізь ковилу полову

й степ рудий.