Глянеш на запливи батерфляєм біля Сеути чи пуски хуситами і рашистами ракет в сторону, куди верблюд подивиться, – і думаєш, що от світова змова і кінець світу. А потім подивишся на Трампа – і заспокоїшся: то літо і всі просто перегрілися. Огляд подій тижня в Україні.
Зустріч тижня
Перша зустріч Зеленського і Трампа в Овальному кабінеті. Лютий 2025 року
«У графіку – зустрічі з президентом Трампом, його командою і тими, хто може підтримати наш захист. Пріоритет номер один – це антибалістика і стратегічна співпраця з Америкою. Мир повинен стати ближче», – анонсував своє перебування за океаном президент України в соцмережах.
Зеленський врахував досвід спілкування в Овальному кабінеті і, можливо, схрестив пальці зі словами «хай все буде як у Ватикані». І в Вашингтоні цього разу все відбулося дуже цивілізовано – Дональд Фредович не цікавився у Володимира Олександровича нюансами його одягу (і «чому без шапки?» не питав), а навпаки був позитивно налаштованим і пустив в Овальний кабінет не лише Джея Ді Венса, але й інших поважних американців і впізнаваних українців. В Білому домі нічого екстраординарного не сталося, але головна бесіда між президентами відбувалася тет-а-тет, а тому про реалії перемовин ми взнаємо дещо пізніше.
Крім відвідин тимчасового помешкання родини Трампів, Зеленський взяв участь у Національній церемонії прощання із сенатором Ліндсі Ґремом і поговорив з сенаторами й конгресменами про санкції проти РФ та Ірану. Розмова була плідною, бо того ж дня і республіканці, і демократи підтримали санкційний законопроєкт, але Палата представників США зараз на канікулах, тому матеріалізуються американські наміри тільки у вересні.
Захід тижня
Переможні реляції стосовно відвідин Штатів Зеленський почав майже моментально. «Обговорили з Президентом ліцензії на виробництво перехоплювачів для "петріотів" та деякі інші ідеї, які можуть допомогти. Також говорили про дипломатію – важливо активізувати дипломатичний процес. Наші команди узгодять деталі їх подальшої комунікації. Вдячний Сполученим Штатам за міцну підтримку», – відзвітував президент України.
Виявилося, що Зеленський сильно поспішив, а Трамп просто вкотре підтвердив свою непередбачуваність, за яку в порядних компаніях дають копняків.
Ліцензії на виробництво «петріотів» в Україні, про які вже щебетали найбільш оптимістичні і наївні співвітчизники, виявилися черговими казками дідуся Трампа. На відкритому засіданні свого кабінету він дуже засумнівався в доцільності передавати засоби протиповітряної оборони кудись в Україну, якщо ними так гарно робити феєрверки над Ормузькою протокою. Коефіцієнт корисної дії від того невисокий, але викликає естетичне задоволення в того, хто запускає.
А після засідання Трамп вийшов в ефір Real America's Voice, де наговорив на діагноз: «Теоретично ми повертаємо свої гроші, тому що уклали угоду про рідкісноземельні метали… Вона може коштувати набагато більше, ніж 300 млрд доларів. Україна дуже багата, має дуже родючий ґрунт із погляду рідкісноземельних металів. У нас підписано контракт щодо рідкісноземельних металів. Ми можемо зайти туди в будь-який момент, коли захочемо, і забрати практично все, що захочемо. Це була досить гарна угода».
В Іран Трамп вже «заходив» – тепер його просто необхідно запросити в Донецьку область, де від тих «рідкоземів» діватися нікуди. Але хай Дональд Фредович згадає Стенлі Гудспіта (він ж Ніколас Кейдж) з культової «Скелі» і з’ясує, в чому він хоче повертатися домів – у скляному контейнері чи в пластиковому пакеті.
Схід тижня
Самому ж Ірану Україна нагадала про його шахеди, які в російських руках перетворюються на «Герань» і падають українцям на голови. Нагадуванням став удар по двох іранських суднах у Каспійському морі. Автор акції Служба безпеки України повідомила, що уражені судна перебувають під міжнародними санкціями та використовувалися для перевезення військових вантажів між Іраном і РФ. Можна було б сперечатися в доцільності надмірної відвертості СБУ (та і хвалитися такій поважній структурі зайвий раз не варто), але сталося те, що сталося, і перси здійняли галас, що кораблі були цивільними, їх, нещасних, образили – і тому помста буде страшною, а збройні сили ісламської республіки вже взяли на приціл три українські об’єкти.
Минув якийсь час, на інформаційному полі виник міністр закордонних справ Андрій Сибіга, який зв’язався телефоном з шефом іранської дипломатії Абасом Аракчі і цілком обґрунтовано перевів стрілки на РФ. «Наша мета – протидіяти російській агресії, яка є першопричиною всіх інцидентів, і саме Росія несе повну відповідальність за всі провокації та жертви», – сказав Сибіга. Іранці сприйняли це як вибачення від України, надули щоки і заспокоїлися. Проте на тому ж інформаційному полі проросли чутки про те, що персам різноманітні джерела з Заходу і Сходу рекомендували просто спустити справу з українцями на гальмах, бо вони (тобто ми) непередбачувані і загалом «добрі, але маємо слабі нерви».
Ракета тижня
Поляки вміють дивувати на абсолютно різних майданчиках. І якщо напади на українців, які почастішали на теренах від Вроцлава до Ґданська, викликають обурення, то функціонування польської протиповітряної оборони та реакція на події офіційної Варшави провокують поблажливу посмішку.
Ще 15 листопада 2022 року в польському Пшеводові неподалік українського кордону уламками ракети було вбито двох громадян Польщі. Сусіди ідентифікували боєприпас як український, аби не включати п’яту статтю Статуту НАТО і загалом «щоб не було ескалації».
30 липня 2026 року в небі над Польщею фіксується об’єкт, супроводжувати який підіймаються чотири літаки. Через шість хвилин після фіксації польськими ППО об’єкт зникає з радарів і падає в Люблінському воєводстві. Те, що впало, було ідентифіковане як російська ракета Х-101, а премʼєр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що країна була готова збити ту ракету, якби вона продовжила свій політ. Фразу прем’єра «немає підстав вважати, що ціллю була Польща» варто залишити без коментарів.
А польському міністрові оборони Владиславу Косіняк-Камишу можна лише поспівчувати, бо ніч на 30 липня він назвав «надзвичайно важкою» для польської ППО. В ту ніч по Україні росіяни випустили 74 ракети і 284 безпілотники. Тому просто згадаємо «Братів Гадюкіних» і досі актуальне від Сергія Кузьмінського (3 серпня минуло 17 років, як Кузя пішов):
04.08.2026