Не спіши

– Вибачте, а ви не бачили, як хтось взяв наші книжки? Ми поклали книжки там, і хтось дві взяв. Книжки…

– Я розумію, дівчата, що таке книжка – я з покоління, яке читало книжки.

– Ми читаємо книжки, ми взяли їх в бібліотеці.

– Я думаю, це хлопці взяли ваші книжки – вони тут гуляли, їх була ціла компанія. Не хвилюйтеся, вони все рівно не знатимуть, що з ними робити. Собі не візьмуть, скоріше за все десь викинуть або поставлять. Пройдіться ще раз по трибунах.

(Книжки я знайшов – їх поклали при виході зі стадіону, поклали на видноті, щоб знайти.)

Ці дівчата мали років 12–13–14 і вбрані були так химерно, що цей стиль можна сміливо назвати «страшний сон художника-костюмера». Для таких стариганів, як я, молодіжна мода – це занадто складне питання для розуміння. Каюсь, вразило мене те, що є такі читачі. Ніяких окулярів чи консервативного стилю одягу – хоча так в популярному уявленні мали б виглядати книголюби. Але найбільше мене зачепив той факт, що вони в таку спеку, в час, коли у школі канікули (а це не були книжки «нам задали прочитати за літо цю класику, твори»), взагалі щось беруть в бібліотеці – і читають, читають для власного задоволення. Це нагадало мені мої шкільні роки і моє покоління, яке, як я сказав цим дівчаткам, «читало». Читало – але наскільки і як, якщо не лукавити? Бо коли мова заходить про покоління (особливо те, що моє – 60 плюс), то на просторах інтернету і соціальних мереж там стільки пафосу, стільки міфів, легенд, бравури й байок. Вік, ностальгія. Відчуття, що найкраще, що було в твоєму житті, минуло, пройшло, не вернути – створюють всю цю ілюзію великого знання і начитаності. Тільки от як там Чумак і Кашпіровський з їхніми чудами? Бо в цю маячню повірили тоді мільйони моїх розумних, освічених, начитаних ровесників.

В моєму класі, одному з кращих у школі, половина читала шкільну хрестоматію, третина не читала взагалі ні рядка, решта – це були ті, хто справді читав «твори» і не тільки, навіть на тих самих канікулах. Не тому, що так треба, бо в школі дали завдання на літо, а тому що цікаво, тому що любили читати книжки. Не думаю, що в інших класах, школах і вікових групах ситуація була радикально іншою. Читала меншість. Те ж саме і про «найбільш читаючу націю» – так, люди виписували газети і журнали й навіть часом читали їх. «Навіть читали» – тому що у цих газетах друкували програму телебачення і прогноз погоди. Більшу частину цих газет виписували, бо так вимагала робота – по рознарядці, професійна преса, своєрідний податок. Батько моїх кузенів ніколи не читав газету «Львівський залізничник», але виписував, бо працював «на колєї», як він сам говорив. Мама принаймні читала «Математика в школі». Були хороші і розумні журнали – «Наука и жизнь», навіть український «Наука і суспільство», але найпопулярніша газета в гуртожитку заводу «Полярон», де мені «пощастило» працювати і жити, була «Советский спорт». Вся ця преса була джерелом хоч якоїсь там інформації. Тепер цю функцію успішно виконує інтернет.

Найбільш зачитаними книжками в дитячій, а потім і дорослій бібліотеці були розмаїті пригоди, детективи і, звичайно, гумор – чого варті тільки «Пригоди бравого солдата Швейка», треба було чекати в черзі, в якій перед тобою мінімум людей п’ять. Серйозні книжки, книжки з серії «Вершини світового письменства», журнал «Всесвіт» – все це можна було брати відразу, черги не було. Легке, популярне, модне чтиво нікуди не ділось, воно і в наш час користується попитом, нового чтива також не бракує. Дівчатка, які віднайшли свої книжки, – я подивився, що вони читали. Цих авторів я ніколи не чув – гарно видані переклади. Книжковий магазин з сучасною назвою «Книголенд», який вражає оформленням, сервісом, цінами, заповнений ними – вибір достатньо великий. Функцію розважати і не сильно напружувати голову взяли на себе мильні опери по телевізору, серіали, ток-шоу.

Тільки от література – та, яку читають і перечитують для себе, яка вчить, ставить перед тобою мільйони питань, рятує в хвилини туги і відчаю – нікуди не зникла, живе для свого читача. Бібліотеки і магазини. Вибери час, відклади телефон, знайди ту хвилину, годину, а то й не одну. Почитай, подумай, відчуй світ, який неможливо порівняти ні з чим. Світ літератури, світ книжки, світ всього, що було з нами, і є, й навіть буде. Все там – тільки уважно читай, не спіши.