єдине на світі місто
У місті життя, творчості й убивства Бруно Шульца нещодавно минули сім днів дванадцятого ШульцФесту – Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца, який кожні два роки відбувається у „вибраній землі”, „особливій провінції”, „єдиному на світі місті”, як Шульц назвав свій Дрогобич в оповіданні „Республіка мрій”. Сергій Жадан в особливий спосіб звернувся до цього тексту під час фестивалю – у розмові з Оленою Гусейновою для Радіо Хартія.
Упродовж семи липневих днів, від 12 до 18 липня, Дрогобич укотре перетворився на місце зустрічі поетів та письменників, науковців та художників, музикантів та перформерів, режисерів та акторів, поціновувачів автора „Санаторію під Клепсидрою” та людей доброї волі – з України та Польщі, Іспанії та Італії, США та Грузії. Усі зустрілися на дрогобицьких стежках уяви, витворених Шульцом: видимих і прихованих, топографічних і уявлених. Кожен, хто завітав на ШульцФест, конче знайшов свою власну стежку та долучився до спільних мандрівок просторами культури, мистецтва, літератури й уяви. Сприяли цьому понад п’ятдесят фестивальних подій та місця, де вони відбувалися, охоплюючи все Шульцове місто.
розмови віршів, поетичні зустрічі
Під час ШульцФесту промовляли вірші й розмовляли поети. Розмовою віршів розпочалася поетична поліфонія фестивалю – переплетіння й відлуння голосів українських та польських поетів і поеток. У межах інавґурації на сцені дрогобицького театру – по хвилині мовчання на вшанування пам’яті про загиблих й невинно вбитих російським терором та по урочистих промовах – свої вірші читали Ришард Криніцький та Сергій Жадан. Розмову поетів провадили письменниця й видавчиня Моніка Шнайдерман та літературознавець Павел Прухняк. Сильним акордом, що завершив розмову, стали слова із циклу „Лютер” Сергія Жадана, прочитані поетом:
(…)
жодної рівноваги,
жодного балансування над трупами,
жодного зважування вирваних золотих коронок.
Лише захищати собою того, кого можеш іще захистити.
Лише говорити слова, значення яких знаєш.
Лише самим, раз у раз, після всього,
перебирати мову, наче палену цеглу.
Лише самим.
Лише так.
У поетичних краєвидах ШульцФесту – нерідко драматичних через війну, але з незмінно сильним посланням зцілення – лунали голоси поетів та поеток під час авторських зустрічей, а передусім розмовляли між собою вірші: Юрія Андруховича й Томаша Ружицького, Яцека Подсядло й Остапа Сливинського, Марціна Сендецького й Альфреда Вєжбіцького, Галини Крук й Катажини Кучинської-Кошани, Анни Насіловської й Ольги Ольхової.
Квінтесенцією розмови віршів – вже втретє на ШульцФесті під час повномасштабної російської агресії проти України – став цикл „вірші в укриттях”. Започаткований у 2022 році символічний акт рятівної сили поетового слова, протиставленого руйнівній силі війни. У чотирьох дрогобицьких укриттях промовляли – поєднані у квартети – вірші українських та польських поетів і поеток: Юрія Андруховича, Ришарда Криніцького, Томаша Ружицького й Сергія Жадана – Олега Каданова, Яцека Подсядло, Марціна Сендецького й Остапа Сливинського – Кшиштофа Чижевського, Галини Крук, Григорія Семенчука й Альфреда Вєжбіцького – Катерини Гладкої, Катажини Кучинської-Кошани, Анни Насіловської й Ольги Ольхової. Читатимемо вірші в укриттях під час фестивалю, доки триватиме війна – відтак вийдемо з віршами на площі Шульцового міста.
дрогобицьке тризвуччя Сергія Жадана
В інавґураційний день ШульцФесту – на 134-ті уродини Бруно Шульца – Сергій Жадан дебютував як художник: відбувся прем’єрний вернісаж його виставки „Мій Шульц”, що складається з двадцяти двох малюнків вугіллям, серед іншого ратуші й вуличок Дрогобича, а також зображень автора „Цинамонових крамниць” та його літературного батька. Це ілюстрації до однойменної книги Жадана. Книга „Мій Шульц” містить чотири есеї, зокрема виголошені автором на відкриття попередніх едицій ШульцФесту, поетичний цикл „Шульц. Псалми” зі збірки „Скрипниківка” та інтродукційний вірш „Шульц розглядає свою смерть”.
Видання книги, підтримане Польським Інститутом у Києві, є результатом участі Сергія Жадана у шульцівському фестивалі. Авторська презентація, за участі видавця, яку провадив Олександр Бойченко, відбулася в галереї на тлі раніше оприлюднених малюнків. Тексти й малюнки Жадана, присвячені Шульцові та його містові, викликали неабияке зацікавлення. Особливо істотним видається те, що їх дорога до сприймача розпочалася саме у Дрогобичі.
Сергій Жадан провів розмову для Радіо Хартія на тему „Україна та Польща: минуле чи майбутнє?” з Адамом Міхніком – іконою вільної, демократичної, європейської Польщі. Це була зустріч про пам’ять, відповідальність та майбутнє польсько-українських взаємин, сповнена суттєвих питань та роздумів. У контексті політичної напруженості між Польщею й Україною голоси Жадана та Міхніка є особливо вагомими, демонструють вкрай важливий діалог, побудований на взаємній повазі, приязні та солідарності.
„Республіка мрій – як читати Центрально-Східну Європу” – це фестивальний випуск подкасту Радіо Хартія з циклу „Харківська школа романтиків”. Сергій Жадан та Олена Гусейнова – через Шульцову метафору Дрогобича як „республіки мрій” – говорили про культурну ідентичність, пам’ять та способи прочитання історії й сьогодення Центрально-Східної Європи. Харків і Дрогобич поєдналися у контексті літератури та послань, що з неї виринають: уважного розпізнавання того, що понад кордонами й поділами. Це і є метою ШульцФесту – понад двадцять років твореного як місце зустрічі, що об’єднує людей на розмаїтих стежках думки та уяви.
мандрівки вернісажами й перформанси
У день відкриття артдиректор ШульцФесту Ґжеґож Юзефчук попровадив персональними виставками художників: Анни Кусьмєрчик „Числові колажі”, Пйотра Тимоховича „Спадщина минулого”, Бартоломея Міхаловського „До світлої смуги світанку” та згаданої вже виставки Сергія Жадана „Мій Шульц”. Відкриття супроводжувалось сольним концертом тромбоніста Андрія Арнаутова, який також показав трейлер свого фільму „По той бік клепсидри”, створеного за участі ШІ.
Мандрівка вернісажами запровадила гостей та учасників ШульцФесту до вілли, що описана у повісті Івана Франка „Борислав сміється”. Тут відбулася символічна зустріч Івана Франка та Бруно Шульца – акторсько-літературний перформанс „Півтора міста”, як колись назвав Дрогобич Мар’ян Гемар у рецензії на книгу спогадів Анджея Хцюка „Атлантида”. Це була спроба уявити собі зустріч двох видатних письменників, яких споріднили література й Дрогобич.
Імпровізована вистава акторів Дрогобицького театру Івана Герасимчука (у ролі Шульца) та Івана Жука (у ролі Франка), що супроводжувалася акторськими читаннями уривків з текстів Франка та Шульца українською й польською мовами у виконанні дрогобицького актора, Заслуженого артиста України Юрія Федчука та творця музики й театру Павела Пассіні з Любліна, продемонструвала, як можна провадити діалог між історією й теперішністю, якою вартісною є приязнь між людьми різних національностей та культур.
„Влодко Кауфман: 20 років. Розмова” – це була унікальна нагода занурення у творчість одного серед ключових сучасних українських мистців, лідера знаного львівського осередку незалежного мистецтва „Дзиґа”, вірного учасника ШульцФесту упродовж його довгої вже історії. Розмова, поєднана з мистецьким перформансом, показала творчість як процес, що повсякчас розвивається через тяглість й мінливість сенсів та форм. Також на учасників чекали шульцівські несподіванки, приготовані Влодком Кауфманом.
Відбулася виставка однієї картини „Польська Ніке” Едварда Двурніка (1943–2018) – художника, який надихався біографією й творчістю Бруно Шульца. Про творчість Едварда Двурніка розповіла Іванка Берчак з варшавської фундації Едварда Двурніка, коментуючи обставини створення картини в добу „Солідарності” та її резонування у контексті боротьби України за свободу.
магія музики й театру
ШульцФест – то простір мистецтва й літератури. Гетерогенний й інтегральний у своїй неоднорідності. Музичні фестивальні події започаткував жест поціновування локальної традиції – виступ дрогобицького ансамблю пісні й танцю „Верховина”, натомість ключовим мотивом була експериментальна музика.
Відбулися розкішні концерти: казки Ерни Розенштейн та вірші Дебори Фоґель у поєднанні з живою музикою у чудовому виконанні Олі Білінської та Ізи Лямік; дует „Опля” – Пйотр Буковський (гітара) та Губерт Землєр (барабани) за участі Анджея Стасюка; музично-поетичний проєкт львівського гурту „Три кроки в ніч” з програмою „Твоя Леся. Дорога на Буркут” та музично-поетична подія Олега Каданова „До нуля і після”, на основі нової книги віршів автора – композитора, поета й вокаліста, який служить у Збройних Силах України.
Магія театру на фестивалі була розмаїтою й розлогою, часто пов’язаною з досвідчуванням жахіть війни. Театр Cambaleo з Мадрида вдруге побував на ШульцФесті з виставою „Звучання уявних чисел” („El sonido de los números imaginarios”). Два роки тому іспанські мистці вперше відвідали Дрогобич, тож вистава, що її вони показали цього разу, виникла з їхніх вражень та роздумів про український досвід. Разом з Академією Руху з Варшави та дрогобицьким нерепертуарним театром Альтер реалізували також проєкт work in progress „Дім, що пульсує” („La casa que la palpita”).
Відбулася вистава „Антена” Битомського Театру Танцю та Руху „Розбарк”, у режисурі Мацєя Ґорчинського, за мотивами віршів Сергія Жадана.
Прем’єрну авторську виставу „Онірія” показав композитор, режисер та актор Павел Пассіні з Любліна. Простором для реалізації видовища стала найкрасивіша у Дрогобичі сецесійна вілла, резиденція міського бургомістра до Другої світової війни Раймунда Яроша. Там відбулася виняткова подорож глядачів, до якої запросив автор, щоразу відслоняючи оригінальні елементи інсценізації, створені сценографкою Александрою Конарською. У виставі виступили доньки режисера – п’ятирічна Сара та трирічна Зузанна, а також їхня мама Анна Пузьо.
Завершився ШульцФест двома зворушливими моновиставами: „Кола на воді” – перформативна оповідь Катерини Гладкої про літературний і театральний Харків, спроба побудувати спільну вісь уяви між театром Леся Курбаса та Світлани Олешко, та „Розмова про життя” – камерна вистава акторки Дрогобицького театру Тетяни Моджук про найважливіші цінності людського життя, моновистава, зрежисована Олександром Королем за п’єсою Олександра Войтка, який воює на фронті.
на стежках літератури
У творенні простору уяви Бруно Шульца супроводжували його літературна подруга та вірний спадкоємець. Перша панельна дискусія „Стежки уяви: Шульц – Фоґель – Фіцовський”, яку провадили Віра Меньок та Павел Прухняк, була присвячена творчості цих трьох виняткових літературних постатей. Мовлені есеї Марека Залеського, Франческо Каталуччіо, Юрка Прохаська та Андрія Павлишина, а також голоси в дискусії Євгена Нахліка, Юзефа Олєйнічака, Данила Ільницького та Катажини Кучинської-Кошани – то була багатосюжетна розмова про уяву, пам’ять та мерехтіння таємниці, що її криє в собі література.
Продовженням прочитань цієї таємниці була літературна мандрівка „Львів Дебори Фоґель”, з провадженням Данила Ільницького та читаннями текстів Фоґель Діаною Горбань і Катажиною Кучинською-Кошани. Львівська літературна мандрівка пролягала й через інші особливі місця, зокрема будинок, у якому мешкав брат Бруно Шульца Ізидор, та кам’яницю, де народився й жив Станіслав Лем та яка описана у романі „Дім для Дома” Вікторії Амеліної – української письменниці й поетки, котра померла 1 липня 2023 року від ран, отриманих під час варварської російської атаки на Краматорськ. Учасники фестивалю відвідали й місця, пов’язані з Адамом Заґаєвським та Збіґнєвом Гербертом, а також родинний дім учасника ШульцФесту, поета Томаша Ружицького.
У двох розділах відбулася панельна дискусія „Café Європа / малі центри світу” з підзаголовками: „уява помежевості” та „допливи, сплетіння”. Розмови й дискусії, проваджені Кшиштофом Чижевським та Веронікою Чижевською з Осередку Пограниччя в Сейнах, інспірували до рефлексій про сенси помежевості та про реальні й уявні осі світу. Цікаві й різнорідні оповіді презентували Мирослав Маринович, Ґжеґож Ґауден, Даріуш Вояковський, Катажина Соболевська, Мацєй Трамер, Остап Сливинський, Олександр Бойченко, Кеті Кантарія, Алла Татаренко, Зоряна Рибчинська та Олеся Нахлік. Учасники дискусій створили неоднорідну й водночас цілісну перспективу споглядання малих центрів світу. Axis mundi кожної людини складається зі слів. Неназване не існує для нас – так сказав Бруно Шульц. Тим, хто називає, себто створює для нас світ, є поет. Кожен „малий центр світу” промовляє словами поета, які будують нашу власну вісь мовного образу світу. Важливо розуміти, що камертон кожної окремої осі світу є інший – неможливо вимислити спільну акустику, необхідно вслухатися у звучання інших „малих центрів світу”, не намагаючись налаштувати їхні камертони на свій лад.
Літературні стежки ШульцФесту ‘26 простилалися розмаїто й гармонійно водночас, відлунювали й резонували – у просторах уяви Шульца та реперкусіях війни, що триває. Літературні горизонти фестивалю сповнились в авторських зустрічах із Сильвією Хутнік, Юрієм Андруховичем, Анджеєм Стасюком, Олександром Михедом, котрий служить у Збройних Силах України, а також з Анною Ґрувер, Любою-Параскевією Стринадюк, Євою Райською та Аллою Татаренко.
Фестивальні літературні історії показали, що різні перспективи сприймання світу та досвідчування жахіть війни не є взаємозаперечними, а доповнюють та поглиблюють одна одну – спільно вибудовують силу протистояння літератури, мистецтва й культури демонам війни та знищення.
слова вдячності
Архіпелаг ШульцФесту ‘26 став свідченням того, що література, мистецтво й культура є вагомим аргументом у боротьбі за свободу й демократію. У боротьбі за перемогу України та Європи над російським тоталітаризмом – споконвічним ворогом України та Польщі.
Слова вдячності за спільноту думки, солідарність та сприяння у реалізації чергової едиції ШульцФесту адресуємо Міністерству культури та національної спадщини Республіки Польща, Інститутові Адама Міцкевича, Польському Інститутові у Києві, Генеральному Консульству Республіки Польща у Львові, Університетові Комісії Національної Освіти у Кракові, Спілці Авторів і Композиторів Сценічних (ZAiKS) й усім співорганізаторам і партнерам фестивалю, передусім Радіо Хартія – одному серед наших ключових партнерів, міському голові Дрогобича, Дрогобицькому театрові імені Юрія Дрогобича, Дрогобицькій міській бібліотеці імені В’ячеслава Чорновола, Дрогобицькій галереї сучасного мистецтва, а також усім інституціям та особам, котрі підтримують ШульцФест як місце зустрічі понад кордонами й поділами, як простір уяви не лише у самодостатніх світах мистецтва й літератури, а й у правдивій приязні між людьми.
Віра Меньок
Дрогобич, 25 липня 2026
Світлини: Ігор Фецяк, Юліана Грицик
поетичний епілог
Нехай завершальною нотою цього пофестивального есею стане вірш Наталі Ткачик, що виринув із замилування поетки цьогорічним ШульцФестом, з її вірності цій єдиній на світі події, дедикованій Бруно Шульцові. У тканину вірша вплетені наймення подій, реалізованих шостого дня ШульцФесту: назви вистав Театру Cambaleo з Мадрида, панельної дискусії „Café Європа / малі центри світу”, прем’єрної вистави Павела Пасінні та розмови про поезію Альфреда Вєжбіцького. Завдячуємо Наталі Ткачик першодрук цього вірша та очікуємо циклу її віршів, у яких пульсуватиме кожен день ШульцФесту ‘26.
***
Наталя Ткачик
Дім, що пульсує. День шостий
Дім, що пульсує, стоїть на розі двох
провулків, названих імЕнами святого
(патрона воїнів зі срібним спИсом й серцем)
й єврейського поета, що насправді
ніякий не поет. Єдиний вірш
його, терпкий й високий,
гуляє поміж лип й стікає соком
весняних єресей, забачивши навпроти
двох юнок у невидимих сукенках
за літнім столиком
в Café Європа.
Вірш,
поправивши краватку і усмІшку,
підходить ближче, замовляє, звісно,
із сіллю каву – все, як годиться тут,
у цих святих, перепрошитих світлом
ширОтах провінційних мерехтінь,
в яких ширяє дух невинно вбитих,
неупокоєних, заритих у зеленках –
тоді і зараз – у липневих шАнцях,
рубцях на шкірі чорної землі.
Вірш просить каву в Домі, що пульсує, –
в Café Європа, у четвер, в полудне,
де тільки дві невидимі сукенки
пліткують про невидимі тіла.
Та кельнер різко вистрелить словами:
у нас немає місць.
Допливи пам’яти
повнЯться водами, мутними й незугарними.
Онірія, мов цинамонна кров.
Виття сирен. Звучать уявні числа,
неофіційні дані, крик реєстрів.
«Ми цілі нині, дім, щоправда, вщент».
Терпкий, як цвях, затиснутий між вуст,
Вірш сходить в укриття до інших вІршів –
в підземну хлань,
в бетонну часу нішу.
Бліда жарівка.
Хтось на двЕрях пише:
прийди до мене знову.
Все,
відбій.
17 липня 2026
Віра Меньок – теоретикиня літератури, шульцознавиця, перекладачка, науково-академічна працівниця кафедри зарубіжної літератури та полоністики Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, керівниця Полоністичного науково-інформаційного центру імені Ігоря Менька цього ж університету. Ініціаторка й директорка Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі (інакше: ШульцФест), голова Благодійного Фонду „Музей та Фестиваль Бруно Шульца” (Дрогобич, Україна).
Авторка численних наукових публікацій, передусім шульцознавчих та про творчість Сергія Жадана, редакторка серії томів з матеріалами Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі та інших колективних публікацій. Членкиня редакційної колегії польських часописів „Konteksty” (Варшава), „Tekstualia” (Варшава) та „Schulz/Forum” (Ґданськ), від 2022 року членкиня Спілки Авторів та Композиторів Сценічних (ZAiKS).
Перекладачка (українською мовою з польської та польською з української) шульцознавчих текстів, зокрема публікованих у часописі „Konteksty”, українською мовою переклала Літературно-критичні нариси Бруно Шульца, книгу Аґати Тушинської Наречена Шульца, збірку віршів Маріуша Ольбромського Розвіються дими, розквітнуть троянди. Вірші про боротьбу України, очікують публікації перекладені українською Циганські казки Єжи Фіцовського.
Тричі стипендіатка програми „Ґауде Полонія” Міністра культури та національної спадщини Польщі (2006, 2008, 2012). За організацію Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі отримала відзнаку „За добру справу” Львівської Капітули Ордену „Ї” (2009). Відзначена почесними нагородами Міністра культури та національної спадщини Польщі „Заслужена для польської культури” (2012) та бронзовою медаллю Заслужена для Культури Gloria Artis (2024), також має відзнаку Карпатська Європа Спільних Цінностей від Форуму Європа – Україна (2020).
Спільно з Ігорем Меньком (1973–2005) заснували Полоністичний науково-інформаційний центр у Дрогобицькому університеті, відкрили Музей Кімнату Бруно Шульца у колишньому ґімназійному вчительському кабінеті письменника та ініціювали Міжнародний Фестиваль Бруно Шульца у Дрогобичі, який відбувається від 2004 року у дворічному циклі, та присвячений Шульцові на роковини його загибелі щорічний літературно-мистецький проєкт Друга Осінь.
26.07.2026