Я пам’ятаю цей день

«Вони святкують це так, ніби перемогли у війні…» – так писали про нас наступного дня іноземні медіа. Я пам’ятаю цей день 9 жовтня 1999 року і пам’ятаю цей матч. Щоб зрозуміти його важливість і які вирували пристрасті: у Львові цей матч показували на великому екрані в Парку культури. Ми, тобто збірна України з футболу, грали в Москві на переповнених Лужниках. Відбірковий матч «Росія – Україна» до Євро–2000, і росіянам, щоб попасти туди, потрібна була тільки перемога. Більше того – росіяни прагнули реваншу за поразку в першій грі в Києві 3:2. На трибунах присутні прем’єри обох країн – наш Валерій Пустовойтенко і Путін. Всі квитки продані й перепродані в рази за тиждень до матчу. Українським вболівальникам виділили сім тисяч місць. Їх тоді чимало приїхало з Києва. Ніби цього мало, напередодні матчу «Советский спорт» виходить з провокаційною «грою слів» «Бей Хохлов! Спасай Россию!» на першій шпальті. У складі їхньої збірної грав півзахисник Дмітрій Хохлов…

За три хвилини до закінчення матчу гол Шевченка зі штрафного (відвертий ляп, помилка голкіпера Філімонова) перекреслив усі їхні надії. Нічия 1:1. Україна йде далі, вони – ні.  

Іноземні журналісти були недалекі від істини, бо футбол, спорт номер один на планеті, має свою темну сторону – це протистояння, конфлікт і так, навіть війна, але у мирний спосіб, коли ворогуючі армії вбрані у футболки національних збірних і перемога здобувається на зеленому полі футбольного газону. Футбол не тільки об’єднує всю націю під одним прапором і гімном (націоналізм тут тільки вітається), він ще й роз’єднує народи. «Чому в голландських дітей такі великі вуха? – запитували німці і самі ж відповідали. – Це тому, що з дитинства їхні матері піднімають їх за вуха, щоб вони могли побачити через кордон, де живуть чемпіони». Після перемоги збірної геніального Рінуса Міхелса (це він придумав тотальний футбол) на Євро–1988, який проходив у Німеччині, це вже стало не актуально. Найсвіжіша історія. Матч збірної України проти команди Польщі, який проходив у Вроцлаві, був товариським, тобто ніяких турнірних завдань, що гарантує напружену гру й інтригу, не вирішував, однак трибуни були заповнені повністю. Стадіон був біло-червоний. Для нас, українців, все зрозуміло: у збірної новий тренер, це його перша гра – як воно тепер буде, що змінилось, що нового. А на що хотіли подивитися поляки? Відповідь дали їхні коментатор і експерти (ті, кого я чув). Жоден із них, жоден не давав нам навіть шансу на нічию – тільки поразка з великим рахунком, розгром (або приниження – називайте як хочете). Найбільш милосердний до нас давав нам шанс забити гол престижу при рахунку три нуль на користь поляків. Класика жанру футбольної і не тільки ворожнечі, яка повторилась і на цьому мундіалі – протистояння Англії й Аргентини. Ця історія бере початок ще в 1966 році на чемпіонаті, який відбувся в Британії і який виграла Англія. Потім була війна між цими країнами за Фолклендські острови, які Аргентина називає Мальвінами і вважає своїми, мундіаль 1986-го в Мексиці і «рука бога» від Марадони, як і його соло через всю збірну Англії… На цьому чемпіонаті–2026 це продовжилось перемогою Аргентини і фото аргентинської збірної після матчу з плакатом «Мальвіни – це Аргентина».

Футбол – фантастична гра, чого вартий лише цей мундіаль з його майже голлівудським сюжетом, коли старий король футболу Мессі, хоча це і була реклама, купав у ванні нового претендента на трон Ямаля, коли той був малою дитиною. Вони зійшлись у цьому фіналі – і Мессі, точніше його команда, Аргентина, програла. Його час минув, це був його останній мундіаль. Ламін Ямаль і збірна Іспанії перемогли. Старий король іде, претендент на корону вже є. Чи зможе він стати новим королем, покаже лиш час.

Футбол – неймовірно захоплива гра, але, на жаль, вона не може зупинити війни, не може замінити війни, щоб погасити всі суперечки, конфлікти і ворожнечу, особливо коли мова йде про диктатури, про рейх, який збудував наш сусід з півночі. Той матч 1999 року русскій фюрер дивився з трибун – і хто знає, чи не тоді він вирішив переписати, переграти результат тої гри на свою користь, на користь імперії, знищивши нас, українців, і Україну вже у справжній війні.