Тим, ким він є

Тоні Шумахер до появи червоного барона Міхаеля Шумахера, семиразового чемпіона світу з перегонів Формули–1, був найвідомішим Шумахером у світі. Чемпіон Європи, найкращий воротар Мундіалю–1986, дворазовий віцечемпіон світу, двічі його визнавали найкращим футболістом Німеччини. Тоні Шумахер був воротарем бундестім – тої самої німецької збірної, про яку французи сказали «футбол придумали англійці, але перемагають завжди німці». Це був такий дипломатичний спосіб натякнути, що німці їх перебігали і що не останню роль тут відіграла фармакологія, допінг. Французів покоління Мішеля Платіні, триразового володаря «Дон Балон», можна зрозуміти – вони демонстрували кращий футбол, і в півфіналі, вдруге на чемпіонатах, їх вибили німці. Але у фіналі мексиканського мундіалю був Марадона, і тут бундестім вже нічого зробити не міг, хоча дуже хотів і навіть зрівняв рахунок, програючи два голи до 56 хвилини.

Як воно було насправді, якою була ціна цих перемог, Тоні Шумахер розповів у своїй книжці «Суддівський свисток», яка вийшла після чемпіонату 1986 року. Її виходу не сприйняв німецький футбольний істеблішмент, і це мало не коштувало Шумахеру кар’єри – він втратив місце у збірній, а футбольний клуб «Кельн» розірвав з ним контракт. Хоча нічого сенсаційного у своїй книжці не розповів. Ні, на мундіалі у Мексиці і взагалі німецькі футболісти не вживали заборонених препаратів, але дозволених (у наш час це назвали би БАДами) вони застосовували стільки, в тім числі різного роду ін’єкцій, що це виглядало як допінг. З них витискали буквально всі сили. Тоні Шумахер писав, що після закінчення чемпіонату він тижнями не міг вийти з цього стану напруги, відпочити, якось розслабитися. Не міг спати, ночами лежав з розплющеними очима. А ще були травми – наприклад, він грав зі зламаним пальцем руки, бо не хотів втратити місце у воротах і нікому про це з тренерів не говорив. На замовлення агента йому зробили спеціальні рукавиці. Та скільки футболістів грає з не залікованими травмами на обезболювальних уколах? А тепер уявіть, що ви залишаєтеся на вершині, на такому рівні гри, двадцять років. Так, мова йде про Криштіану Роналду, про його останній мундіаль – журналісти вже написали про «кінець епохи». Але мова не тільки про нього, цей Кубок світу – чемпіонат великих прощань. Йде, завершує виступи ціла плеяда гравців, які були кращими з кращих, лідерами своїх збірних: ровесник Роналду Лука Модрич – символ і справді епоха великої збірної Хорватії, яка завершується разом із ним, німець Мануель Ноєр, бельгійці Тібо Куртуа і Кевін де Брюйне, бразилець Неймар і, звичайно, аргентинець Ліонель Мессі. Закінчилося протистояння Мессі – Роналду, історія двох футбольних геніїв, які майже два десятиліття змагалися між собою за звання найкращого, почергово здобували «Золотий м'яч» і переписували футбольну історію. Байдуже, хто виграє Кубок світу з футболу – по його закінченні нам стане сумно.

Тоні Шумахер описав те, що було сорок років тому, у 1986-му. Очевидно, що з того часу змінилося все. Гра стала більш інтенсивною і швидкісною, спортивна медицина і фармакологія серйозно рвонули вперед, методика тренувань і підготовки якісно інші. Але тільки цим не пояснюється той факт, що ці гравці, а головно 41-річний Криштіану, продовжили вік футболіста, відсунули пенсію, час, коли пора, майже на десять років: з тридцяти до сорока? Ні. І простий доказ цьому – випадок з Неймаром, якому всього 34 і який при такому таланті (йому пророкували, що він затьмарить і Мессі, і Роналду) нічого не на міжнародній арені та зі збірною не виграв і взагалі завершує кар’єру. У нього були і найкращі тренери, і найкращі партнери, і найкраща медицина у світі. Але в нього не було того, що є в Роналду, Мессі, Модрича і ще багатьох – самодисципліни (це жорстка дієта, ніякого алкоголю і курива, режим сну і відпочинку) і трудолюбство, яке доходить до фанатизму.

Як це виглядає на практиці, демонструє випадок з відпочинку найкращого польського футболіста всіх часів Роберта Левандовського (про Роналду знають всі, його режим і тренування є в інстаграмі). Роберт – найкращий футболіст світу 2020 і 2021 років за версією ФІФА, який у свої 36 в черговий, четвертий, раз виграв Ла Лігу у складі «Барселони». Під час відпочинку на морі він залишає дружину та дітей на пляжі і йде в місцевий футбольний клуб, бере ключі від спортзалу, тренується дві години – і так кожен день відпустки. Його ніхто з тренерів не контролює (згадайте історії з футболістами «Динамо» часів Лобановського), у нього літня відпустка, така бажана, і він робить це свідомо й добровільно, щоб залишатись тим, ким він є.   

Зараз літо, і на запасному полі стадіону я бачу тільки одного хлопчину, який тренується щодня за будь якої погоди. Сам-один зі всієї ДЮСШ, секція футбол.