Поки експерти аналізували з усіх сторін саміт у столиці Туреччини (плюси, мінуси, підводні течії), широкі маси обговорювали погром на львівському Сихові (спланована провокація, масовий психоз чи синтез обидвох версій). Огляд подій тижня в Україні.
Зустрічі тижня
Про зібрання лідерів країн – членів НАТО в Анкарі писали переважно в піднесеному, іноді навіть пафосному тоні. Міжнародні оглядачі тішилися насамперед тому, що президент Сполучених Штатів особливо не хамив і навіть не говорив, що він на тому зібранні бос, як це Трамп дозволив собі місяць тому на саміті в Евіан-ле-Бен.
На саміті в столиці Туреччини очільники НАТО нарешті дійшли висновку, що РФ є державою-агресором і становить довгострокову загрозу світові.
Найважливіший вислід заходу в Анкарі для України сформулювали в Національному інституті стратегічних досліджень: «Для України саміт у цілому ознаменувався досягненням поставлених цілей: було закріплено значення держави для європейської безпеки, підтверджено стійку політичну підтримку з боку союзників, узгоджено виділення допомоги з боку НАТО на найближчі роки, закцентовано увагу на потребі посилення протиповітряної й протиракетної оборони. Безпека й оборонні потреби України, а також її набутий досвід у протидії тривалій збройній агресії продовжують бути у фокусі уваги трансатлантичних партнерів попри наявні політичні виклики».
Крім того, з репутаційним профітом повернувся з Туреччини президент України. За попередніми висновками, Зеленський провів дві важливі і продуктивні зустрічі з американським і польським колегами.
Під час діалогу з Трампом господар Білого дому визнав, що Україна – одна з дуже небагатьох країн, які можуть виробляти ракети для зенітно-ракетних комплексів Patriot, і отримає від Штатів ліцензії на виробництво такої зброї. Тепер відповідним структурам залишилося утрясти організаційні та технічні питання, а Зеленському не бовкнути про три тисячі ракет, які будуть виготовлені до кінця року, бо колись Верховний головнокомандувач вже таким хвалився і вийшло кепсько.
Бесіда Зеленського з Навроцьким була менш оптимістичною, але перший назвав її плідною, а другий – конструктивною. Цілковитого консенсусу співрозмовники не знайшли («бандерівський прапор обмежує майбутнє України у форматі ЄС», – вперся Навроцький), але домовилися про продовження діалогу, який зближуватиме дві держави.
Відставка тижня
Липнева неділя – найкращий день для того, щоб перетасувати виконавчу гілку влади. Так вирішив президент Зеленський і відправив у відставку прем’єрку Свириденко. «Розраховую, що разом з парламентарями проведемо відповідні заміни в уряді України. Будуть також зміни у складі керівників правоохоронних органів», – написав президент у своєму tg.
Посаду прем’єр-міністра Юлія Анатолівна обіймала майже рівно рік і нічим екстраординарним не запам’яталася. Критики закидають їй зайвий популізм, коли уряд під час війни роздавав тисячі гривень на кешбек, закупівлю шкільного приладдя для першокласників, медичний чекап тощо. Але у вітчизняній владній вертикалі популізм – то альфа і омега, тому такі претензії можна до уваги не брати.
Цікавішим може стати майбутнє Свириденко, бо її вже «сватають» на нового посла в Сполучених Штатах, тобто вона може стати головною відповідальною в історії з «петріотами».
Інтрига (невелика, але вже яка є) спостерігається з новим керівником уряду. Найбільше шансів, за чутками з коридорів влади, має чинний шеф «Нафтогазу» Сергій Корецький, якому в великий плюс ставлять те, що очолюваним ним структура гідно пережила минулу надважку зиму. В списку ймовірних претендентів фігурують також шеф Міноборони Федоров, мер Харкова Терехов, але найоригінальніший варіант – Шмигаль. Його повернення до керівництва Кабміном було б жартом, гідним потрапити в репертуар «Кврталу 95».
Посол тижня
Ще не встигла до пуття забутися історія з запрошенням Зеленським Залужного на бесіду щодо майбутніх президентських виборів, під час якої президент буцімто переконував амбасадора не брати участі в тому електоральному процесі, як Валерій Федорович знов дав можливість поговорити про свою персону.
В авторській статті для The Telegraph посол України у Великій Британії вистудив тих, хто переконав себе, що кінець війни вже ось-ось настане і сучасний лейтенант Берест встановить синьо-жовтий прапор на руїнах Кремля. «Сучасна війна більше не винагороджує тактичні перемоги так, як це було раніше… Це вже не війна швидких маневрів. Це війна на виснаження», – написав колишній Головнокомандувач ЗСУ.
На переконання Залужного, автоматично сприймати сучасні успіхи України (атаки вітчизняних дронів по інфраструктурі і військових об’єктах РФ) як ознаку швидкого наближення завершення війни не можна. На його думку, зараз жодна зі сторін не має достатніх можливостей для досягнення вирішальної перемоги: РФ не здатна повністю окупувати Україну, але й ми поки що не можемо звільнити всі окуповані території військовим шляхом.
«Конфлікт переріс у змагання за логістику, промислові потужності, критичну інфраструктуру, протиповітряну оборону та, зрештою, стійкість суспільства», – зробив висновок Залужний.
Британцям текст зайде як цікаве чтиво про «війну десь там», а вітчизняним мрійникам про «каву в Ялті вже у вересні» пасувало б до думок генерала-амбасадора прислухатися.
Гроші тижня
Купюри нового номіналу не з’являлися в Україні сім років. Але підійшов час – і в Національному банку зробили поважну презентацію, під час якої шеф НБУ Андрій Пишний оголосив про поповнення номінального ряду національної валюти новою банкнотою номіналом 2000 гривень. Пишний у своїй презентації зробив акцент на символізм. На новій банкноті зображений поет-дисидент Василь Стус, і головний банкір заявив: «Нова банкнота вшановує не лише життєвий шлях Василя Стуса, а й усіх його однодумців та дух тогочасної епохи українського морального спротиву. На ній немає жодного випадкового елементу, її можна читати як книгу». Ну і за канонами символізму, в обіг банкноти номіналом 2000 гривень будуть введені 4 вересня – день смерті Василя Стуса.
Відразу після презентації в інформаційному просторі з’явилися претензії і до самої банкноти, і до процесу її появи. Керівництву НБУ насамперед закинули, що фінансисти не провели з посполитими роз’яснювальної роботи щодо інфляційних очікувань, бо якщо друкують купюри більшого номіналу, то значить в економіці ростуть негаразди. Крім того, виявилося, що на двох тисячах – так само, як і на одній тисячі – використали неліцензійний шрифт, а зображення Університету імені Стуса на зворотньому боці купюри далеке від ідеалу.
Менше зацікавлені в естетиці і комунікаціях із владою громадяни задумалися, кого буде зображено на п’яти і десяти тисячах і коли вони будуть надруковані.
14.07.2026