Європейські країни-члени НАТО очікували на саміт в Анкарі з великою тривогою. Ще б пак, на кону стояло саме існування західного військового блоку.
Бо якщо Сполучені Штати заявлять, що більше не мають потреби брати участь у роботі Північноатлантичного Альянсу, то сенс в його існуванні пропаде. НАТО розпадеться. Можливо з його решток вдасться скувати якусь нову міжнародну оборонну структуру з Європейців і Канади, але це вже була б зовсім інша історія.
Трамп за останні місяці ( з моменту початку американо-ізраїльської військової операції проти Ірану) неодноразово висловлював обурення пасивною поведінкою європейців і заявляв, що такий Альянс Штатам не потрібен. Тож напруга на передодні саміту в Анкарі 7-8 липня досягала критичної точки. Експерти вже висловлювали песимістичні прогнози, що саміт 2027 року взагалі не відбудеться, бо, евентуально, організації вже не існуватиме. Як не формально, то, в усякому випадку, реально.
Ситуацію напередодні погіршив ще й ганебний програш господині Чемпіонату світу з футболу – збірної США – у матчі з Бельгією. Трамп зненацька захопився сакером на цей період і страшенно вболівав за «своїх хлопців», навіть допомагав їм виграти всіма правдами й неправдами. Але ті надій не виправдали.
А паралельно ще й Іран змусив засумніватися в словах Трампа, що мовляв з Тегераном укладено «дуже добру угоду». Іранські військовики після двотижневої перерви почали обстрілювати танкери з нафтою й газом, які проходили через Ормузьку протоку.
Тож зрозуміло, що до Анкари Дональд Трамп летів у вкрай кепському настрої. Інші учасники саміту це знали й готувалися до найгіршого.
Трамп заледве прибув до Анкари, як зразу ж накинувся на своїх натовських колег. «Я не задоволений НАТО через те, що вони не хотіли допомагати нам з державою-спонсором тероризму номер один, а саме Іраном. Вони не бажали нам допомагати», – такою була його перша заява на турецькій землі.
Далі Трамп накинувся конкретно на Іспанію, яка не лише не надала США своїх баз під час війни в Перській затоці, а й відмовилася дотримуватися нового цільового показника оборонних витрат Альянсу, який становить 5% від ВВП. Американський президент вимагав від свого міністра фінансів негайно припинити всю торгівлю з Іспанією. «Іспанія – це марна справа. До речі, ми більше не хочемо вести жодної торгівлі з Іспанією. Я хотів би, щоб ви її припинили. Я не хочу мати нічого спільного з Іспанією. Будь ласка, припиніть будь-яку торгівлю з Іспанією. Вони заробляють на нас так багато грошей, і ми зробимо так, щоб вони заробляли набагато менше. Я не хочу мати з ними жодних справ», – погрожував він.
Потім Трамп знову згадав за свою давню мрію – Ґренландію. І заявив про необхідність відібрати її в Данії. «Ґренландія – це велика проблема для нас. Гренландія дуже важлива для Сполучених Штатів, але вона не важлива для Данії. Фактично, коли Данія була захоплена нацистами менш ніж за один день, Гітлер розгромив їх за один день, захопив владу, і вони попросили нас піклуватися про Ґренландію. Фактично, ми забрали Гренландію, а потім здуру (stupidly) повернули її. Нам не слід було повертати її їм, бо вона потрібна нам. Вона потрібна нам для захисту світу, не лише Сполучених Штатів, і це дуже важливо. Це не допомагає Данії, але допомагає нам, і це дуже важливо для нас», – наполягав Трамп.
А на додачу він вчергове пригрозив, що Вашінґтон може вивести всі свої війська з Європи, та поставив під сумнів статтю 5 Статуту НАТО про взаємну оборону.
Тож, здавалося, ситуація розвивається за ще гіршим сценарієм, аніж собі уявляли інші учасники саміту. Утім чорт виявився не таким страшним, як його малювали. Коли Трамп трохи віддихався від своїх гнівних філіппік і розпочав зустрічі в кулуарах в чотири ока, то, як стверджують його візаві, він обрав для спілкування значно стриманіший тон. Складалося враження, що в Анкарі зненацька з’явився зовсім інший Трамп. Може це був його двійник? Хай навіть не фізичний, а суто психологічний, який живе в тому ж тілі. А котрий з них справжній? Ось – питання питань.
У будь-якому випадку в Анкарі стало очевидним, що Європа більше не боїться Трампа, не вмліває від його войовничих заяв, не хапається за серце після обіцянок Трампа «все розвалити». Всі вже побачили з розуміли ціну його погрозам. А, окрім того, Європа з кожним днем наближається до того моменту, коли зможе в оборонному плану розраховувати сама на себе.
І за це можна подякувати Трампові, який всіх налакав і змусив дбати за власну безпеку. Може згодом він (чи його наступник) пошкодує, що таким чином втратив потужний важіль впливу на Європу. І що вже ніхто не бігає навшпиньках навколо нього не називає «батьком», не намагається «поцілувати в дупу».
Навіть сам Трамп відчув цю зміну в ставленні з боку європейських лідерів і, як то кажуть, дався на стримання. За свідченням очевидців під час закритих дебатів він неодноразово заявляв, що «не прагне розвалу НАТО», що «хоче, аби Сполучені Штати залишалися в Альянсі» і що готовий продовжувати військово-збройну кооперацію. Зрештою, у заключному комюніке зустрічі в Анкарі всі учасники (і Трамп у їхньому числі) підтвердили, що зобов'язання союзників дотримуватися статті 5 НАТО щодо взаємної оборони залишаються «незламними» і що «напад на одного є нападом на всіх». Окрім того, американська сторона нарешті погодилася з іншими країнами членами, що Росія є «довгостроковою загрозою євроатлантичній безпеці та стабільності».
Для України ж важливо, що Трамп «мав дуже добру розмову» в Анкарі з українським колегою Володимиром Зеленським. Наш президент, сподіваємося, вже ніколи не повторить помилки, допущеної в Овальному кабінеті півтора роки тому. Зрештою це не дуже складно, просто дотримуватися поради пінгвінів з анімаційного мультфільму «Мадагаскар»: «посміхатися й махати, посміхатися й махати». Це все, що потрібно, щоб Трамп після зустрічі вийшов і заявив: «У мене встановилися добрі стосунки з українським лідером. Зеленський виконує неймовірну роботу і він дуже ефективний».
Тож, хоч Трамп приїхав до Анкари в поганому настрої, але виїхав у доброму гуморі. Навіть не став розвалювати НАТО. Що не може не тішити.
10.07.2026