Справжнє

Коли на просторах ютубу та фейсбуку і т. д. ти енний раз чуєш цей вокал, цей надрив і цю таку характерну хрипоту, яку повторює навіть не зал, а цілий стадіон слухачів, виникає підозра, а що це, а хто це, а де він, вона, вони, а звідки такі? Відповідь хто це або що це дає старий добрий ґуґл: то, виявляється, музичний проєкт (не гурт), музику скомпонував (чомусь не написав, а скомпонував) музикант, слова, точніше вірші, – це українська класика, а вокал генерований ШІ. Так просто.

Якщо вірити пресі, то від 40% до 60% сучасної української музики генеровано ШІ. Не знаю, то багато чи мало, бо з чим порівняти цю цифру? От скільки, наприклад, сучасної польської, чеської чи німецької музики генерує ШІ? Суто візуально, якщо переглянути в ютубі, – то тьма. Чув блюзи португальською мовою, генеровані ШІ. Спочатку думав, що це жива музика, вражає, а потім помітив позначку «АІ». В українському випадку також буває, коли відразу чесно пишуть КОБЗАР ШІ замість усіх цих кучерявих і заплутаних назв переважно англійською, хоча вистарчає й українською: від «Сталевий Кобзар» і «DJ Тарас Шевченко» до «Найкращі привітання» і «Лірична Україна».

На перший погляд, в чому проблема, що слухати? Це все-таки питання смаку, плюс це ж те саме, що ми мали в часи розквіту FM-станцій та їхньої консервованої музики, – своєрідний музичний фаст-фуд. Його тільки неймовірно багато. Це лікується просто: не хочеш – не їж, тобто не слухай, не дивись і т. д. Проблема в тім, що ця музика доступна цілодобово, за неї не потрібно платити. Щоб послухати, не треба докладати жодних зусиль – смартфон при тобі завжди. А найголовніше те, що більшість людей без інтернету не може, особливо молоде покоління – воно буквально живе у віртуальному світі. Плюс це зроблено так, щоб народ «залипав». Усі ці рекламні заклики «пісня, яка пробирає до мурашок», «бере за душу з перших хвилин», «зворушлива пісня», «від цієї пісні перехоплює подих», «весь зал плакав» і зовсім скромно «гарна пісня для вас», часто підсилений відеорядом чи картинкою, не надто далекі від істини. Це слухають і поширюють тисячі. У всій цій музиці використовують геніальну поезію, українську класику, особливо багато віршів Шевченка, Франка, поетів Розстріляного покоління, чудових народних пісень. Переважна більшість слухачів почують цю поезію вперше, багато хто взагалі тільки знайомиться з українською музикою й піснею. Врешті-решт, це український контент, і його багато – так багато, що всі аргументи тих, хто не хотів слухати і ставити в ефір українське (а чим замінити ворожий контент?) вже не актуальні: є чим. І нарешті, це пропаганда української пісні й музики.

Ніби й так – але це як, наприклад, зі всіма каверами Melodic Techno класичної музики від Бетховена, Баха, Гендля, Моцарта, Вівальді, Паганіні, Шопена до Мендельсона й Рахманінова. Так, можна годину слухати варіації «Місячної сонати» чи Реквієм Моцарта, але спочатку треба була написати цю музику. Під цей каток ШІ попала не тільки класика, а все: наприклад, одних техно-каверів легендарної Hotel California більше ста, але, знову ж, треба було написати оригінал, та й варіації цього «готелю» у виконанні людей, тобто музикантів, на порядок цікавіші й кращі. Те, що генерує ШІ, – це середнє арифметичне (машина – алгоритм вчиться, слухаючи все, від найгіршого до найкращого, але за ці рамки вийти не може), якщо можна так сказати, але аж ніяк не вершина, не геніальний виняток зі всіх правил (наприклад, «Пори роки» Вівальді чи П’ята симфонія Бетховена – на них ну дуже багато каверів). Стосовно української пісні і музики – ШІ не зможе створити «Гуцулку Ксеню» чи «Дивлюсь я на небо». Він може написати – і написав – кавери на ці пісні у стилях і блюз, і рок, і техно, він створив пісні на поезію класиків (їм не потрібно платити за авторські права), навіть на власні слова. І ці твори можна слухати (правда, з наголосами в них зовсім біда), але народ цього співати чи на сцені, чи за столом, чи під настрій, для задоволення, не буде – воно не піде.

Щоб вчитися та навіть мати той самий смак і могти відрізнити, щоб створити щось більш ніж посереднє, треба слухати справжнє, написане, а не скомпоноване музикантами, на будь-яких носіях, а ще краще живе – тобто треба йти на концерт і слухати в оригіналі музику, а не кавери. Найпростіше слухати те, що було створене до появи інтернету. І стосується це не тільки музики. ШІ пише тексти, створює відео – і з цим все те ж саме. Щоб не деградувати, потрібно вміти знаходити справжнє – дивитися, слухати і читати.