Нас би могла здивувати висадка інопланетян десь у Рудому лісі чи в Бакоті, але не здивує, бо радник міністра оборони Сергій Флеш Бескрестнов попередив, що польоти НЛО вже зафіксовані. Будемо чекати, що фактор Єрмака змінить ситуацію. Огляд подій тижня в Україні.
Свого часу Андрій Єрмак і Юлія Мендель були найпомітнішими персонажами в оточенні Володимира Зеленського. В різний час вони це оточення не з власного бажання покинули, і тепер майже одночасно зробили колишньому патрону неприємно. Перший – за допомогою органів, що борються з корупцією, друга – нібито з власної ініціативи.
Можливо, НАБУ і САП надихнулися санкціями, які наклав на Андрія Богдана Володимир Зеленський, можливо, просто знудилися чекати, коли Єрмак таки піде, як і обіцяв, на війну – і перше провели обшук в офісі Андрія Борисовича, а потім почали «проводити слідчі дії» й оголосили другому керівникові Офісу президента Зеленського підозру за частиною 3 статті 209 КК України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом).
За даними слідства, за чотири роки підозрювані (крім Єрмака, в справі є ще шість фіурантів) «відмили» понад 460 млн гривень шляхом будівництва елітного котеджного містечка у Козині на Київщині.
З Єрмаком все більш-менш зрозуміло – банальна корупція, яку дозволив собі клерк, впевнений, що злапав бога за бороду. З колишньою прес-секретаркою ситуація пікантніша, бо в сповіді Мендель американському пропагандисту Такеру Карлсону бракувало хіба признання «він мене зробив покриткою і вигнав голу-босу на мороз».
Дифірамби, якими Юля закидувала Зеленського в часи роботи на Банковій, трансформувалися у звинувачення в державній зраді. Роками Мендель тамувала в собі бажання сказати правду – і через п’ять років після звільнення її прорвало.
Виявляється, Зеленський у приватній бесіді з Путіним клявся, що в НАТО Україна не піде (було то 2019-го і в присутності ніби самої Мендель), а Донбас він віддасть, аби війна припинилася (це вже 2022 рік – Юля доступу до тіла не мала, але небайдужі правдолюби інформацією з нею поділилися).
Опускаючи особистісні характеристики Зеленського (найінтимніше: «Коли вимикається світло, він перетворюється на ведмедя-гризлі і нищить людей»), уваги варте звернення Мендель до Путіна: «Я не ваш політичний опонент. Я взагалі вам не загроза. Я українська жінка з українського провінційного міста Херсона». В радянському фільмі «Член уряду» героїня Вєри Марєцкої говорить щось подібне: «Товарищи депутаты! Вот стою я перед вами, простая русская баба. Мужем битая, попами пуганая, врагами стреляная... Живучая». Такі паралелі дають зрозуміти, звідки ноги ростуть в інтерв’ю Мендель Карлсону. Хоча романтики можуть думати про помсту «покритки на морозі».
Що ж стосується Єрмака, то можна згадати Коломойського, якому інкримінують більше гріхів, але чогось непоправно страшного з Ігорем Валерійовичем не сталося. Найбільшої шкоди підозри відставному шефу ОП і прес-секретарці в екзилі завдають навіть не Зеленському, а країні.
Парадне тижня
Гарніром до «побєдобєсія», на думку ініціаторів, мало стати «перемир’я», яке Кремль оголосив на термін з 8-го до 11-го травня включно. Реакцією Києва була пропозиція припинення вогню, але вже з 6-го травня. В Москві огризнулися безпілотниками та ракетами і почали нити про те, як ЗСУ зіпсує їм «праздник со слезами на глазах». Навіть з мінімально тимчасовим замиренням нічого не склалося, як поки що не реалізована і домовленість щодо обміну 1000 на 1000 військовополонених, про яку повідомляв Дональд Трамп.
Урізноманітнити ситуацію з парадом на Красній площі вирішив президент України. Зеленський згадав свою попередню інкарнацію комедіанта, включив тролінг і підписав Указ президента України №374/2026, який вартий цитування:
«Про проведення параду в м.Москві
Враховуючи численні прохання, з гуманітарною метою, окресленою в перемовинах з Американською стороною 8 травня 2026 року, постановляю:
1. Дозволити 9 травня 2026 року провести парад в м. Москві (Російська Федерація).
На час параду (з 10 години ранку за Київським часом 9 травня 2026 року) територіальний квадрат Красної площі виключити з плану застосування українського озброєння.
Квадрат Красної площі:
55.754413 37.617733
55.755205 37.619181
55.753351 37.622854
55.752504 37.621538
2. Цей Указ набирає чинності з дня його підписання.
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
8 травня 2026 року».
Суперечки про доцільність такого кроку були нетривалими, бо важливих подій не бракувало. Ті, хто вважав за необхідне вгатити по Москві саме під час параду і не перетворювати політику на шоу, залишилися при своїй думці. Так само не змінили власних переконань і ті, хто думають, що прилетить в столицю країни-агресора в той момент, коли найбільше пасує.
Саміт тижня
Робочий графік Зеленського в столиці Вірменії (перший візит українського президента до Вірменії за 24 роки) був насиченим, і про це широко відзвітували в ОП. Виявилося, що в Єревані під час саміту Європейської політичної спільноти Верховний головнокомандувач обговорював, зокрема, зміцнення української ППО і подальше функціонування програми PURL (генсек НАТО Марк Рютте гарантував, що програма PURL працює і працюватиме, а ракети будуть постачати Україні й надалі). Про PURL Зеленський говорив і з премʼєр-міністром Канади Марком Карні, після чого розповів про те, що Канада додатково виділяє 200 мільйонів доларів внеску до програми.
З президентом Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн Зеленський говорив про європейський пакет підтримки, президентові Євроради Антоніу Кошті заявив, що сподівається на швидке відкриття усіх переговорних кластерів, польському прем’єру Дональду Туску повідомив, що Україна готова до наступного раунду тристоронніх зустрічей для досягнення довгострокового припинення вогню.
Президент України спілкувався із прем’єр-міністрами Вірменії Ніколом Пашиняном та Грузії Іраклієм Кобахідзе і навіть з премʼєр-міністром Словаччини Робертом Фіцо (обговорили співпрацю у різних сферах та проведення незабаром засідання урядів у форматі міжурядової комісії). Фіцо після того взяв курс на Москву, хоча на відкритті саміту Зеленський не виключив можливості прольоту українських дронів над парадом у тому місті 9 травня.
В Москві гідно оцінили подію в Єревані, бо викликали вірменського посла «на килим» і заявили йому, що неприпустимо надавати «трибуну» для виступів «київського режиму». Значить, в Єревані все робилося правильно.
Демографія тижня
Інформаційним простором вже досить давно несеться тема про пакистанців, афганців, індусів, кхмерів, хуту і тутсі, які сплять і бачать себе в уніформі українських будівельників, комунальників, поштарів і кухарів. Різним ступенем красномовства співвітчизників переконують у тому, що від В’єтнаму до Буркіна-Фасо всі тамтешні мешканці хочуть перебратися на наші терени і пустити тут корені, паралельно викорчувавши автохтонне населення. Ця тема замінила попередню лякалку про мешканців Ізраїлю, які в херсонських і миколаївських степах побудують Новий Єрусалим, так само викосивши аборигенів.
Якщо комусь треба пояснювати абсурдність обох сюжетів, то не треба пояснювати, бо Sapienti sat, але сказати щось по темі вирішили за доцільне у владній вертикалі і поклали обов’язок спікера на міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України. Денис Улютін перше розім’явся на зустрічі з європейським комісаром з питань внутрішніх справ та міграції Магнусом Бруннером, якому повідомив: «Наша позиція є чіткою: ми хочемо, щоб українці поверталися додому, але це має бути добровільне та усвідомлене рішення. Ключовим чинником для прийняття такого рішення залишається безпека, яка залежить від ситуації на місцях та від наших Збройних Сил. Тому люди повинні мати чіткі, передбачувані і законні можливості для подальшого перебування у ЄС до моменту, поки не будуть забезпечені умови для повернення».
З європейським чиновником вітчизняний міністр домовився порахувати, скільки ж насправді громадян України є в ЄС, а потім Улютін озвучив свої цифри. За його підрахунками, в Україні налічується 13 мільйонів унікальних отримувачів соціальних виплат та 10,2 мільйона пенсіонерів. Всього ж в Україні залишилося 23–25 мільйонів мешканців. Точнішу цифру профільний міністр назвати не зміг, але цілком об’єктивно назвав ситуацію, що склалася, катастрофою. Такий «оптимізм» стимулює посилення циркуляції ідей про нове переселення народів, яке в черговий раз прокотиться Україною.
Реанімації тижня
Про те, що «лава запасних» у Зеленського коротка, говорять з 2019 року – тепер можна стверджувати, що вона ще й дуже своєрідна. Кирило Буданов очолив Офіс президента, коли ще не все олів’є з’їли і шампанське випили (2 січня поточного року), тому в контексті цієї ротації фігурувало словосполучення «постсвятковий синдром». 5 травня, коли День солідарності трудящих вже мав би забутися, стало відомо, що керівник ОП отримав трьох нових позаштатних радників. Андрія Юсова можна згадати за його роботою речником Головного управління розвідки. Тільки люди, глибоко занурені в тему, ідентифікують Романа Девятова (був одним із лідерів одеської «Пори» і помічником народних депутатів Володимира Куренного від БЮТу та Едуарда Гурвіца від партії «УДАР»). А третій новопризначений – Серій Тігіпко, і в нього шлейф, як хвіст в комети Хейла-Боппа. Танкіст і комсомольський вожак в часи Союзу, «Приватбанк», радник Кучми і віцепрем’єр в Кабмінах Лазаренка і Пустовойтенка в епоху первісного накопичення капіталу. В новому тисячолітті Сергій Леонідович замазався контактами з Януковичем і привозив до Києва Горана Бреговича, двічі брав участь у президентських виборах і зацікавив НБУ, який запідозрив Тігіпка у відмиванні грошей на суму майже 4 мільйони гривень. Тихо сидіти в ОП і нічого не вчудити така барвиста кредитна історія не дасть, і про цього кавалера Ордену Почесного Легіону ми ще почуємо.
Президент РФ і собі вирішив дістати щось з нафталіну – і запропонував на роль посередника в ймовірних україно-російських переговорах колишнього канцлера ФРН, голову наглядових рад російських нафтогазових компаній і лобіста створення «Північних потоків» Герхарда Шредера (в порівнянні з 82-річним Шредером 66-річний Тігіпко – піонер). Від такої пропозиції в Європі стався легкий шок, а Кремль має кандидатури на перемовини – Башар Асад, наприклад.
12.05.2026