Він був одним із багатьох українських світочів у вигнанні, чиї імена тривалий час замовчувалися в Україні
Цими днями в гостинній вітальні Українського Вільного Університету (Мюнхен) шанувальників літератури й мистецтва зібрала докупи постать одного з яскравих представників українського красного письменства в екзилі, видатного поета, перекладача, літературознавця, радіожурналіста, багаторічного викладача, професора цього навчального закладу Ігоря Васильовича Качуровського (1918 — 2013).
Тема зустрічі: “Ігор Качуровський — від Крут до “Старої Європи”. У своїх коротких, надзвичайно містких, мовби афористичних звертаннях до аудиторії — колег-науковців, студентів, шанувальників вишуканого слова — ректорка УВУ, професорка Лариса Дідковська вела мову про силу та нездоланність українського духу, важливість плекання пам'яті, творчої спадщини, професійної спадкоємності.
Ректорка УВУ, професорка Лариса Дідковська.
Відома поетеса, перекладачка, літературознавиця, викладачка УВУ Олена О’Лір представила гостям портрет-лекцію, а фактично — майстерну поетичну виставу про свого вчителя, колегу, старшого друга Ігоря Качуровського. Модерувала зустріч, вона ж організаторка цієї імпрези (здійснено в межах власного курсу "Вільна українська у Вільному університеті"), доцентка УВУ Людмила Зіневич.
Організатка і модераторка зустрічі доцентка УВУ Людмила Зіневич.
Крок за кроком, за поетичними рядками та спогадами постать Ігоря Качуровського масштабувалася в нашій уяві, набувала нових обрисів, збагачувалась нюансами.
Особисто я, опинившись далеко від рідного Херсона як біженець, саме за кордоном почав відкривати для себе постаті Емми Андієвської, Михайла Ореста, Юрія Клена, інших майстрів слова, скульпторів, художників... Де жили, якими вулицями ходили, що відчували, як відлунювала в їх творчості Німеччина, Баварія, Мюнхен?.. Вкотре приходить розуміння: як же мало знаємо ми про літературний та мистецький світ наших співвітчизників, волею долі розкиданих світом.
Схвильовано сприймав ті поетичні рядки, що їх рецитувала пані Олена О'Лір із власниого доробку та із художньої спадщини Ігоря Качуровського. . Я давно не чув такого проникливого виконання — неголосного, я би сказав, медитативного, але надзвичайно виразного та емоційного.
Поетка і перекладачка Олена О'Лір.
У тканину портрета-лекції вплелися нитки-спогади колег, друзів родини Качуровських.
Чимало цікавого розповіла пані Наталя Зубенко — громадська активістка, борчиня за українську мову, подруга родини Качуровських. Ми, мовби, побачили подружжя Качуровських, зокрема, постать Ігоря Васильовича, зблизька: у викладацькому середовищі, побуті, під час мандрівок — це все те, про що ніколи не дізнаєшся “дистанційно” чи з енциклопедій.
Наталя Зубенко — громадська активістка, борчиня за українську мову, подруга родини Качуровських.
Як не захоплюватися панями Наталією та Оленою, їх тривалою дружбою з Ігорем Качуровським, як не схилятися перед їхнім самовідданим піклуванням про ного до останніх днів життя письменника!
Окремим сюжетом в тракті вечора стала розповідь Олександра Ротача, краєзнавця, упорядника епістолярної спадщини свого батька, літературознавця і поета Петра Ротача (тривалий час листувався з Ігорем Качуровським). За спогадами, Ігор Васильович відзначався винятковою глибиною та скрупульозністю в листуванні, зокрема, його листи до Петра Ротача — це, власне, й не листи у звичному розумінні, а міні науково-поетичні та літературознавчі трактати. Мабуть, цей приклад з біографії Качуровського міг би стати поштовхом й щодо написання дисертації, й створення документального фільму! Загалом же, науковиця В. Руссова (Чорноморський національний університет імені Петра Могили) написала, що листування І. Качуровського з усіма українськими письменниками та вченими, за висловлюванням В. Базилевського, – це «щось значно більше, аніж просто літературний документ».
Спогади й спогади... Др. Мирослав Фіцак розповів нам про подробиці видавничого народження фундаментальної збірки літературознавчих розвідок «Променисті сильвети», за яку Ігоря Качуровського 2006 року було відзначено Шевченківською премією. Відомо, що багато зробив для популяризації творчості Ігоря Качуровського в Україні прозаїк, критик, літературознавець Михайло Слабошпицький. Зокрема, у своїй відомій книжці “25 українських поетів на вигнанні” нарис про Качуровського він назвав “Найєвропеїзований поет”...
Ще одна грань творчої та просвітницької діяльності Ігоря Качуровського — радіожурналістська, адже чимало літ віддав українській редакції Радіо “Свобода” (Мюнхен) як літературний оглядач та критик. Про роки спільної праці з Качуровським в цьому славетному колективі розповів колишній працівник Радіо “Свобода”, громадсько-політичний діяч, журналіст, колишній докторант УВУ з літературознавства Андрій Гайдамаха.
Цікавим був виступ на імпрезі Олега Фешовця — українського філософа, військового історика, засновника видавництва “Астролябія”, професора УВУ. Йшла мова про співпрацю видавництва в часи його заснування із Ігорем Качуровським, а також про яскраву перекладацьку діяльність Олени О'Лір.
Зокрема, мене вразили слова пана Олега, що Ігор Качуровський за свою творчу ваговитість вартував би висунення на Нобелівську премію з літератури. Це важлива думка в контексті надзвичайної пасивності літературної спільноти, державних структур щодо висунення номінантів від України на Нобелівку, особливо в останні роки, хоча потенційні персоналії, за останнє десятиліття, називались: Василь Голобородько (така пропозиція була від пані Оксани Забужко), Ліна Костенко, Сергій Жадан...
Учасники зустрічі “Ігор Качуровський — від Крут до “Старої Європи” в УВУ.
Цікаво, а чи добре відомий Ігор Качуровський в іншомовному, зокрема, англомовному, світі? На це запитання, вже по імпрезі, пані Олена О'Лір відповіла: “ Щодо того, чи знають Качуровського в англомовному світі — знають завдяки Юрію Ткачу, онукові Дмитра Нитченка, який переклав англійською роман "Шлях невідомого" — переклад вийшов під назвою "Because deserters are immortal", мав гарні рецензії і навіть був уведений до позакласної програми читання австралійських шкіл. А німецькою той самий роман переклала дружина автора Лідія Крюкова-Качуровська, переклад вийшов під назвою "Der Weg eines Unbekannten: Geschichte eines ukrainischen Deserteurs"”.
Отже, постать Ігоря Качуровського, як і постаті його побратимів та посестр в екзилі, дають ще один поштовх думці: українська література, де б вона не творились, має усвідомлюватися нами з гідністю, динамічно, а не півсонно, просуватись на міжнародні широти на сучасному державно-дипломатичному, високоперекладацькому рівні.
Тож наукова, патріотична, просвітницька діяльність Українського Вільного Університету триває!
25.04.2026