Живий класик стверджував, що людина цікавиться «своїм калом, питками та казнями і уродами». Залишилося з’ясувати «ціну питання» цього всього цікавого. Огляд подій тижня в Україні.
Зерно тижня
Весняні поїздки президента України на Близький Схід отримали неабиякий позитивний резонанс. Але поки всі чекали матеріальних результатів від тих контактів, виявилося, що в згаданому регіоні ще є країна, з якою Зеленському налагодити нормальні стосунки поки не вдалося.
Ізраїльське видання Haaretz констатувало, що їхня країна є територією, де можна займатися торгівлею краденим. Журналісти не лише зафіксували на рейді біля Хайфи судно Panormitis, на якому перебувало понад 6 тисяч тонн пшениці та 19 тисяч тонн ячменю, викрадених з окупованих територій України, але й повідомили, що з початку поточного року в третьому за величиною місті Ізраїлю вивантажили «віджате» зерно з чотирьох кораблів, які росіяни пригнали з тимчасово окупованих територій.
Згодом стало відомо, що про мародерські негоціації Ізраїлю українське МЗС було в курсі і ще 15 квітня Київ повідомив Єрусалим про ганебність подібної практики. Тоді Ізраїль відповів, що затримувати російські кораблі з награбованим українським майном було неможливо, бо злодії оперативно розвантажилися (в тій-таки Хайфі) і пішли в сторону моря.
Останній візит російських злодіїв до берегів Землі Обіцяної викликав у шефа вітчизняного дипломатичного відомства бажання зазирнути в соціальні мережі й оприлюднити там своє невдоволення поведінкою Ізраїлю. Тамтешній колега Сибіги Гідеон Саар відреагував логічним твердженням про те, що «дипломатичні відносини не ведуть у твіттері», і виправданням про те, що Сибіга «не подав запит на правову допомогу, перш ніж звернутися до медіа і соціальних мереж».
Згадка про «правову допомогу» від ймовірних спільників злочинців витягла українське МЗС з віртуальної реальності, і послові Ізраїлю Міхаелю Бродському було вручено ноту протесту через те, що до Ізраїлю продовжує надходити зерно, яке Росія вивозить з окупованих територій України. Пакет документів, відправлений на середземноморські береги для арешту судна, виявився запізнілим, бо крадії вийшли в міжнародні води.
Тепер Європейський Союз розглядає можливість запровадити санкції проти фізичних і юридичних осіб Ізраїлю, які співпрацюють з РФ в торгівлі награбованим, а президент Зеленський знову ж таки в соціальній мережі написав: «Очікуємо, що влада Ізраїлю поважатиме Україну й не робитиме кроків, які послаблюють двосторонні відносини».
Віртуального в цій темі трохи забагато.
Прогнози тижня
Національний банк України не є структурою, у функціональні обов’язки якої входить продукування белетристики, але з інформацією від головного фінансового регулятора країни час від часу корисно ознайомитися.
У виході на публіку голови НБУ особливого оптимізму помічено не було, але і шукати заклади, що надають якісні ритуальні послуги, поки що рано. «Інфляція стійко сповільнювалася з червня 2025 року до січня 2026 року, але надалі почала зростати. Ціновий тиск посилився через складну ситуацію в енергетиці після російських обстрілів, різке подорожчання пального на тлі війни на Близькому Сході, ефекти від послаблення курсу гривні в попередні періоди, а також стрімкіше, ніж очікувалося, зростання зарплат», – повідомив Андрій Пишний – і додав, що через подорожчання енергоресурсів інфляція пришвидшиться в другому півріччі і до кінця року становитиме 9,4% (взимку в НБУ прогнозували, що за результатами 2026 року інфляція становитиме до 7,5%, попередній прогноз називав 6,6%).
Вітчизняну економіку чекає те, що Пишний назвав «стриманим зростанням». Як і з інфляцією, і щодо росту ВВП Нацбанк свої пронози погіршив з 1,8% росту до 1,3%. Причини, за спостереженнями Пишного, ті самі що і з інфляцією – важкий стан енергосистеми та відлуння війни на Близькому Сході.
Проте в майбутнє НБУ дивиться з оптимізмом і, вживши аргументи у вигляді пожвавлення інвестиційної активності, відновлення енергосистеми і нарощування врожаїв, регулятор прогнозує зростання ВВП у 2027–2028 роках до 2,8–3,7%.
Соціологія тижня
Свіже дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) продемонструвало зменшення довіри в українців до європейських партнерів. В січні поточного року 59% опитаних українців мали надію, що у разі повторного нападу країни Європи нададуть необхідну допомогу Україні для відбиття нападу, в квітні цей показник зменшився і становив 52%. Відповідно, більше стало тих, хто не вірить, що Європа надасть необхідну підтримку, – 31% в січні, 41% в квітні.
Але якщо серед українців досі більше тих, хто вірить у гарантії безпеки від Європи, то щодо американців результат вийшов кепським – недовіра щодо американської допомоги зросла з січневих 40% до 57% квітневих. Окрім цього, з 39% до 27% стало менше тих, хто довіряє гарантіям безпеки від США.
Ставлення українців до можливості втрати Донецької області в обмін на гарантії безпеки соціологи порівнювали з березневими результатами. 57% респондентів вважають це категорично неприйнятним, готові на таку поступку 36%. В березні ці показники становили відповідно 62% і 33%. В КМІС зазначили, що за весь період спостережень громадська думка з питання обміну територій на гарантії істотно не змінюється і стабільно більшість українців критично оцінюють таку ініціативу. Будапештський меморандум чогось навчив.
Санкції тижня
У Раді національної безпеки і оборони несподівано вирішили нагадати посполитим про Андрія Богдана, якого до лютого 2020 року називали ледь не другою людиною в країні. Тепер колишній шеф Офісу президента перебуває десь за кордоном і в мирній атмосфері перечитує рядки указу РНБО, які мали б зіпсувати настрій йому і ще чотирьом менш відомим персонажам: «Санкції застосовані щодо українського юриста Андрія Богдана, українського бізнесмена, соратника та партнера підсанкційного Віктора Медведчука Богдана Пукіша, російського бізнесмена, ключового менеджера підсанкційної платіжної системи А7А5, яку використовують для обходу санкцій, Алана Кірюхіна, функціонерів-пропагандистів олімпійського спорту РФ Станіслава Позднякова та Михайла Маміашвілі».
Дії цих осіб, як зазначається в указі, загрожують національним інтересам, безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України. Тому на найближчі 10 років їхні активи в Україні будуть заблоковані, їм заборонено брати участь у приватизації й оренді державного майна і виводити капітали за межі України.
Найбільше Богдана мало б засмутити, що його безстроково позбавлено звання заслуженого юриста, яке він отримав в 2007 році «за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України». Але не засмучує – Андрій Йосипович пообіцяв відстоювати свої честь та гідність і довести, що територіальній цілісності вітчизни він не загрожував.
Сюжет з реанімацією в інформаційному просторі Богдана прив’язаний до історії зі «справою Мідаса», Тимуром Міндічем та його компанією. Експлуатувати цю тему можна безконечно довго без особливої шкоди для фігурантів, хоча Андрій Єрмак мав би трохи задуматися, бо трафунки бувають розмаїті.
05.05.2026