Моє дитинство минуло у безперервному русі. Ми гралися в індіянців, шили з церати мокасини і, озброївшись луками, полювали на жаб. Ганяли з обручами, їздили на «конях», осідлавши соняшники, грали у війни і хованки. Лазили по деревах, купалися в річках.
Попри те, що я багато часу сидів за книжками, щодня ганяв з дітисками. Прибігав додому мокрий і захеканий.
Ми були нерозлучні зі своїми роверами, хоч не раз і падали. Якось я увігнався в старий паркан, перелетів через нього і хляпнув просто на живіт у чужому саду. Мені забило подих, я не міг вдихнути повітря і злякався. Нікого не було поруч. Але за хвилю я отямився, переліз через паркан назад, сів на ровера і поїхав далі.
В юнацькому віці, вирішивши, що Бистриця достатньо обміліла, я сміливо в'їхав у воду, збираючись дістатися верхи на той бік, де мене чекала прекрасна однокурсниця. В'їхати я в'їхав, але дно було кам'янисте, і я беркицьнув догори ногами на очах коханої. Але нічого страшного. Вибрався на берег мокрий і щасливий.
Сорок років тому, перебуваючи в Станіславові, я взяв малого сина (того, що тепер військовий) на раму, і ми помчали на Бистрицю. Вже доїжджаючи до ріки, я здуру вирішив спуститися з пагорба замість його обминути. Ну і невдало. Колесо посковзнулося на мокрій глині, і ми удвох полетіли в широку калюжу. Обійшлося без пошкоджень. Малий тільки перестрашився і хоч на мить скривився, щоб заплакати, але не заплакав. Правда, не знати, чим би все скінчилося, якби я гепнувся на нього.
Мій перший дорослий ровер називався «Україна» харківського велозаводу. Він відрізнявся від московських роверів «Спартак» і «Москва» тим, що був надійніший. В народі казали: «ХВЗ куди хочеш завезе». Хоча й були такі тлумачення абревіатури: «Хочеш Вези Задарма». А про російські моделі кпили: «"Москва" завезе, але не привезе», бо часто ламалася.
У 1996 р. я купив французький гірський ровер з грубими шинами і їздив на ньому з Винників до Львова. Добирався до Митної за 35 хвилин, зрізаючи дорогу попри озеро. У ті часи машин ще було мало, і така їзда, навіть у вечірній час, була цілком безпечна. Але в 2000-х роках я вже не ризикував їздити затемна. Уже років десять маю німецький ровер Bergamont з великими колесами, а завдяки тому, що з'явилися роверові доріжки, можна їздити безпечніше. Тож і ним їздив не раз до Львова.
Це неймовірне задоволення сідлати цього прудкого коня і мчати навздогін за вітром. Мандрувати лісовими стежками з цілою компанією і влаштовувати пікніки.
Натомість дитинство сучасних дітлахів минає в безруху. У війну і в хованки вони грають лише на комп'ютерах. Вони і їздять, і літають, і плавають на комп'ютерах. Штурмують фортеці, беруть на абордаж кораблі, розшукують скарби – але все це лише імітація. Вони імітують рух, живучи всередині гри, гуртуючись в групи і спілкуючись із такими самими, як вони, розледачілими геймерами.
Ровери я бачу дуже рідко. Бо діти тепер просто нерозлучні з електросамокатами. Який тут рух? Стоїш собі, а він тебе несе. Ще й значно швидше, ніж ровер.
Але є нюанс. З ровера я падав лише набік або поперед себе і встигав якось згрупуватися і виставити руки. Тому жодних поважних травм ніколи не зазнав, хоч і був без шолома. Ну, там побиті лікті і коліна – це ж дурниця. А от із самоката падають зазвичай назад і вдаряються потилицею об асфальт.
Поцікавився статистикою. В Україні лише за 2025 рік зафіксовано 845 ДТП за участю самокатів та іншого електротранспорту, внаслідок чого загинуло 19 осіб.
Ось днями вбилася сімнадцятирічна винниківчанка, катаючись на квадроциклі. Заїхала колесом у фосу, перекинулася – смерть. На ровері б такого ніколи не сталося.
У Німеччині в 2024 році загинуло 27 людей, у Польщі зафіксовано 10 смертельних випадків станом на жовтень 2025 року. У Бельгії за перші шість місяців 2025 року загинуло 11 осіб, тоді як за весь 2024 рік було зафіксовано лише 4 такі випадки.
Ризик отримання травм на електросамокаті у 3,5 раза вищий, ніж на ровері. Бо лише близько 4–7% користувачів використовують шолом під час поїздок. А це, як відомо, сильно зменшує шанси на смертельний наслідок при ударі головою.
Кожен лікар підтвердить, що їзда на ровері – це повноцінне кардіотренування, яке зміцнює серцево-судинну систему, м'язи і допомагає спалювати калорії (близько 350–500 ккал за годину).
Крім того, ровери зазвичай мають міцнішу конструкцію і раму, здатну витримувати більші навантаження, порівняно з електросамокатами. Завдяки великим колесам вони легше долають горбистості дороги, ямки і перешкоди, з якими маленькі колеса самоката не можуть дати ради. Особливо це показово, коли самокат наїжджає на бровку чи накривку люка. Ровер легко їх минає, а самокат може зробити сальто.
Дитинство, яке минуло в безруху, повільно перейде в доросле життя, яке теж буде малорухоме. Коли я спускаюся з горішніх Винників на діл, то завше дивуюся, скільки там людей терпляче чекає на автобус, аби проїхати якихось дві-три зупинки. І це замість того, щоб прогулятися геть не втомливою дорогою, яка веде вниз і займе лише десять хвилин. Тоді як вони чекають автобус добрих пів години.
Бо безрух бере гору. А йдеться ж бо тут про представників докомп'ютерного і досамокатного покоління. А що буде років за 30–40?
29.04.2026