Естетика руйнації

Виставка творів київського художника Пінхаса Павла Фішеля «ÉCLOSIONS» («Пробудження/Проростання»), яка відкрилася 22 квітня в Парижі,  досліджує ту крихку межу, в якій порядок змінюється на хаос, а бездоганна естетика слугує лише серпанком для прихованої драми.

В експозиції представлені скульптурні композиції з чайниками і рейзелє. За словами Пінхаса Павла Фішеля, в основі його робіт «лежить концепція «Розбиття посудин» (Швірат ха-Келім). Відповідно до цього вчення, початкові форми, не зумівши вмістити у собі силу божественного світла, розлетілися на уламки».

Експозиція творів Пінхаса Павла Фішеля.

Його метод – це усвідомлений парадокс: митець витрачає тижні на створення досконалих чайників з дерева, виконаних у техніці trompe-l'œil, щоб потім добровільно їх розбити. Цей жест, продемонстрований ще на його першій паризькій виставці у 2022-му році (ESSOR), сьогодні перетворився на метод концептуальної реставрації. У процесі відтворення чайники втрачають свою побутову функцію і перероджуються: вони перетворюються на фантастичні рослини, кораблі та птахи. Тут пам'ять про форму зустрічається зі свободою метаморфози, перетворюючи вразливість дерева на безсмертну стійкість.

Фото: Френсіс Мазует.

П.П. Фішель. Фото: Френсіс Мазует.

«Вперше тема розбитих чайників з’явилася в моїх роботах ще в Києві», – розповідає Пінхас Фішель. – «Чайник — об’єкт дуже «людяний»; це символ затишку, гостинності та душевного тепла. Тоді лейтмотивом серії була ідея стражденного серця, яке, будучи «розбитим», стає більш чутливим та живим. Як казав Ребе Менахем Мендл із Коцька: «Немає серця більш цілого, ніж розбите».

«Після початку повномасштабної війни, коли моя родина опинилася в Парижі, я, як і багато моїх співвітчизників, постав перед необхідністю збирати себе заново з уламків колишнього життя», - продовжує митець, - «у той момент світ здавався розбитим ущент, і процес відтворення цілого з фрагментів став для мене формою психічної реабілітації та подолання внутрішньої катастрофи. У моїх нових роботах зазвучали теми спротиву та надії. Мій проєкт під назвою «Résistance» виграв конкурс Сенату Франції серед 80 претендентів і був представлений у Люксембурзькому саду у 2024 році.

Свій метод я називаю «концептуальною реставрацією». Відновлюючи розбите, я прагну зберегти пам’ять про пережите. На відміну від японського мистецтва Кінцугі, де золоті шви повертають кожен уламок на своє місце, я вірю, що відновити об’єкт у первісному вигляді неможливо. Але можна показати, що речі не зникають — вони знаходять нове життя, трансформуючись в образи птахів, рослин або кораблів.

Фото: Френсіс Мазует.

Готуючись до цієї квітневої виставки, я побачив у Facebook фотографії Ірини Рибакової (пресофіцерки 93-ї ОМБр «Холодний Яр»): руїни порцелянового заводу в Дружківці, знищеного російською авіацією. На землі валялися сотні розбитих чайників. Це була візуалізація мого внутрішнього світу — жорстоко і прагматично знищуваного. Зв’язок із цим заводом я відчув майже містичний: він був заснований у 1971 році — у рік мого народження.

Дружківка, зруйнований цех порцелянового заводу. Фото: Ірина Рибакова.

Чайники з Дружківки в майстерні художника.

Хлопці з передової передали мені уламки цих чайників. Серед них було кілька цілих. Я почав працювати з розбитими чайниками у Дружківці. Солдати попросили зробити такий чайник для музею полку. Відповідно, на виставці буде представлений об'єкт «Птах», виконаний із дружківської порцеляни, а під час відкриття виставки 23 квітня  гостей було запрошено на дегустацію чаю, приготовлену у вцілілих чайниках з Дружківки від Oxana Genel, чайного сомельє. Також було продемонстровано короткометражний фільм, який показуватиме солдат, які готують пакет для Парижа, а також процес виготовлення об'єкта з розбитого чайника з Дружківки.

Цей чайник з Дружківського заводу, перетворений на скульптурну композицію, буде подаровано Полковому музею 93-й ОМБР "Холодний Яр".

Розмову про зруйновану гармонію продовжує цикл рейзелє Пінхаса Павла Фішеля. УВ статті Пінхаса Фішеля і Марини Полякової «Боротьба пера та ножиць»  автори розмірковують про те, що є рейзелє: гра, традиція чи мистецтво?

П.П. Фішель. Рейзелє.

 «У культурі європейського єврейства вирізування з паперу чи пергаменту – рейзелє, «трояндочка» на їдиш, – відоме як мінімум з XIV-го століття. Корпіли над папером, зазвичай, єшиботники – учні єшив, вищих релігійних шкіл. А сюжетами ставали колізії та персонажі Тори, символічні звірі та рослини.

П.П. Фішель. Фото: Френсіс Мазует.

Де використовувалися рейзелє? Наприклад, у мізрахах – табличках, які вішалися на стіні будинку, що дивиться у бік Єрусалиму. А ще при оформленні ктуб – шлюбних договорів. Навіщо, здавалося б, прикрашати сухий документ різьбленою чи розписною рамочкою, замовляючи роботу спеціальному майстру? Але ктуба – не просто документ, це поема з хитромудрими оборотами і реверансами у бік нареченого, «улюбленої і милої молодої людини», нареченої, якій за «цнотливість» належало посаг, і дуже гідних батьків наречених. Нарешті (і це головний аргумент), талмудичний принцип хіддур міцва (букв. прикраса заповіді) передбачав, у тому числі, естетизацію предметів, що використовувалися в обрядах та побуті».

П.П. Фішель. Фото: Френсіс Мазует.

П.П. Фішель. Покришка для клавесина, прикрашена рейзелє. 

«Мої роботи в техніці вирізки з паперу, представлені в нинішній експозиції, вступають у діалог зі знаменитим циклом шпалер XV століття «Дама з однорогом»»,  – розповідає П.П. Фішель,  – «але якщо оригінал оспівує гармонію почуттів, мої твори розставляють естетичну пастку. Я роблю радикальну інверсію: коли ми звикли приписувати агресію тваринам, у моєму світі саме людина втілює в собі дику жорстокість. Жіночі фігури залучені в запекле протистояння, і лише тварини та комахи підтримують рівновагу перед крахом. Одноріг же вислизає, відмовляючись бути свідком людської жорстокості».

"ÉCLOSIONS"  – це момент, коли ілюзія цілісності розбивається, поступаючись місцем істині. Дерево, порцеляна та папір розповідають тут одну й ту саму історію: історію краси, яка народжується не з досконалості, а з пам'яті про пережите та здатності повстати з уламків.

Анна Лобановська,  Пінхас Павло Фішель.

Фото: Ірина Рибакова, Френсіс Мазует, Пінхас Павло Фішель.