Стремено

«УТОЧНЮЙТЕ ЗНАЧЕННЯ СЛІВ...» (46)

«У дно, у суть, у корінь речі, в лоно, надро слова...»

(Богдан Ігор Антонич)

«Уточнюйте значення слів – і ви позбавите світ половини його помилок» (Декарт, вслід за стоїками)... Номінал монети, її вартість, з обігом затирається, а значення слова, його «внутрішня форма», образ, із часом – не прочитується, та не тому, що затирається (слово ж не матеріальне), а наче на дно западає.

Тож не лише у книгу, а й у слово можна «пірнати» й «виносити» його форму (лат. «forma» – краса) або те, що навіює ця форма. Вона й веде нас цікавими стежками – до глибшого розуміння і відчування слова... Тож не лише чути, а й бачити слово – важливо...

СТРЕМЕНО

Є слова, які хочеться повторювати вголос. Саме вголос. Недарма в давнину «слово» і «голос» були синонімами. Як у римлян «vox» (італ. «voce»): в одному – і «голос», і «слово»; так і в старослов’янській – «глас» (глас Божий). Згодом голос і слово (читати стали подумки) втратили свою єдність.

Філологія – любов до слова. Саме до слова. Слова мовленого, у яке вслухаємося. Від слуху, вже в уяві побаченим словом, – до серця. Воно ж, коли його чуємо і бачимо, близьке нашій душі слово, – одразу «б’ється – ожива».

В сьогоднішньому багатослів’ї годі шукати колишньої уваги й любові до слова, саме тому, що слів – багато. Слів, які в тому кількісному, галасливому «багатстві» знецінюються, втрачають вагу саме слóва, одного, мовленого слова («Як много важить слово!») – стають «половою». В багатослів’ї, а ще, парою до нього, – «швидкослів’ї». Дітей при читанні маємо не підганяти, а зупиняти: «Не поспішай! Слухай і приглядайся до слова» (пізніше – буде пізно).

Серед слів, які зупиняють нас у згубному для душі поспіху, – «стремено». Слово стрімке, що поривається у простір, пахне степовою даллю, полином, поривним вітром, хижою стрілою – козацьке слово... Кажемо: «словотвір», бо творимо нові слова. Але й саме слово – творче, мов далеке відлуння того, що було «в началі».

Творче – й «стремено». Бо має велику «викликувальну» силу: ви-кликує («e-vocat») і малює в нашій уяві звукові й зорові образи. «В стременах став, зорить...» Одне слово – й постає, мов у мармурі різьблений, образ князя Ігоря, що в сонеті М. Зерова.

Зупинений рух (князь задивився на сонце, що «під покровом тьмяним»). Але в самому «стремені», у звучанні слова, – порив, розгін, стрімкість. Як у «стрілі», в «стрільні», в колишніх дніпровських «стромовинах», у «стрімчаках», що завмерли в своїм пориві вгору, до неба.

В пориві – тому ті стрімчаки й ваблять тих, хто поривається вгору, точніше в гори в прямому значенні слова – до «сонячних шпилів». Як і тих, хто задивлений вгору в переносному значенні цього слова – до світла, яке не тільки від сонця: «Я син народа, що вгору йде». Взагалі – в щоденних людських устремліннях: «Вранці на гори високі дивись, під вечір – на море», – радить автор «Салернського кодексу здоров’я».

Та перед дорогою (повернімось до стремена) ще квапливіше, стрімкіше, – «стременнé», чарка вина чи горілки. Хвилина, хвилинка перед тим, як нетерпеливий кінь («А кінь гребе / І ловить ніздрями далеку вогкість Дону») пуститься у чвал. Нетерпеливий, ще й зострожений. Коли й саме стремено поєднує свою словесну стрімкість – із реальною, фізичною...

Стременнé... На стремено!.. Кінь у розгоні... Все це одразу спало на думку, коли, перекладаючи грецьких епіграматистів, я був здивований незвичним порівнянням: «Пиймо, бо добре вино – то мов кінь у далекій дорозі...» Вино, що розгарячує, розганяє кров, кличе, пориває...

І тоді, вже вкотре, спав на думку проводир козацтва славетний Сірко, чий кінь, за переказом, вибив копитом джерело в нашому обпаленому сонцем степу. А за ним – і крилатий Пегас, що в такий же спосіб вибив джерело на сонячному Геліконі, оселі Муз...

Отож, є слова, які хочеться повторювати вголос. Слова, які будять уяву. Слова, які кличуть, як поривне «стремено» – в дорогу кличе...

На стремено!

По келиху ще, друзі!

Добре вино –

То добрий кінь в дорозі.

На стремено!

До дна лиш! На стремéно!

Вже полином

Запахла даль даленна.

У стремені

Нога вже у стремéні,

Зі мною – дні