(Мале поясненє моїм рецензентам з нагоди оцїнки моєї збірки: Терновий огонь мій).
Хвальна Редакция зводить менї ласкаво удїлити місця на оправданє себе в опінїї суспільности супроти закидів, які зробили менї мої рецензенти: в "Дїлї" Остап Грицай, в "Народнім Слові" Ахмет, а найпаче в "Русланї" др. Василь Левицкий. Не мав я наміру відповідати, бо не маю часу на неґативну роботу і паперову борбу, але останнїй критик поставив мене під засуд як чоловіка на одвічальнім становищі, де я як учитель маю вплив на житє молодїжи.
Попереду зверну увагу, що нї один з моїх критиків не зрозумів нї змісту, нї тенденциї моєї збірки. Зміст її була переміна моєї душі лїтаючого до зір артиста на душу порядного чоловіка, що сповняє свої обовязки на становищі серед нашої суспільности — звідси назва: лїрична драма. Тенденциєю моєю було показати нашій суспільности, що я вже не той давний безцїльний "люфтінспектор", що бавить ся в поезию, а поважний чоловік на становищі, що ступив на дорогу "чесноти і працї".
Сей сьвіт артиста зазначений в окремих віршах, званих "Горішні акорди сонати терпіння", яких дав я сїм у збірцї на спомини моєї давної блуканини по зьвіздах. На осторогу молодшому поколїню перекажу їх зміст, що з такої дороги нема нїякого хісна. Такий і глупий ідеалїст відчуває велич сьвіта і єго терпінє (ст. 9), перед ним стає загадка бутя, якої не може розвязати, єму стає перед очима розвязка сеї проблеми через самоубийство (ст. 45). Але єго душу захоплює любов і екстаза до краси, він здержує ся і мріє про неосяжний рай (81), та любов не заспокоює єго духа, він полишає любку, летить до зір за незбагнутою красою, і паде прикований до землї (ст. 103). Тодї бачить смерть своєї опущеної любки-людини і чує докори совісти, тратить свою силу (ст. 125) — відчуває повну самотність серед гамору сьвіта, ставить знак питаня над своїм єствованєм (ст. 161). Вкінцї тоне в безоднї забутя, оставляючи нове житє грядучому поколїню (194). Але се тілько горішні акорди, музика душі артиста, давно минула у мене, тому прошу ласкаво менї недосьвідному простити, я тільки з горожаньского обовязку звертаю увагу, аби нїхто з молодежи не пускає ся на ту дорогу і не тратив сил, так потрібних нашій суспільности.
Долом ішло реальне житє, яке зробило з бехлїбного, безхатного бурлаки порядного чоловіка будь що будь "на одвічальнім становищі" з 1100 корон пенсиї річно; як би не тамта дорога, я був би мав нинї 4000 пенсиї — і був би більшим патриотом.
В пяти дїях моєї лїричної драми зображена дорога, як з "моральної руїни духа" такої заблуканої одиницї", як артист — робить ся чоловік чесноти і працї серед нашої суспільности. Отже мій герой влюбив ся в дївчинї, дивлючись на зовнїшну красу і розчарував ся, бо єго красуня, як красна і дозріла людина і знаюча житє, вибрала собі маючого чоловіка, Поляка, що дав їй вигоду і тисяч корон пенсиї на дрібні видатки. (1 дїя). Розчарований мій герой кидає ся в вир житя, стрічає Польку, яка потягає єго у гріх, він чує докори совісти і знесиллє по причинї свого упадку (ст. 54, 61, 64, 70, 72), але шум грішного житя попихає єго до глуму і трактованя усїх стрічних дївчат, яко средство утїхи. (2 дїя).
Під таку хвилю стрічає дївчину Українку, що завертає єго з тої дороги, перед ним стає увесь гріх житя, завязує ся непорочна любов між їх душами, та окруженє, що знало героя з гулящого житя, як дуже чесне, відсуджує дївчину від чести і з товариства та спричиняє її смерть — а герой чує тягар на душі, за який мусить відпокутувати. (З дїя). В четвертій дїї зображена кара і каяття за смерть попередної дївчини і шановний рецензент "Руслана" хибно осудив мене за прогріх супроти моралї. Саме герой стрічає засватану дївчину, переходить всї скалї муки і зависти з почутєм кари за попереднїй "злочин". Експіяция ceгo гріху — ся нова зависна любов, по якій герой чує ся зовсїм безпомічний і самотний. (4 дїя).
Та дух єго прочищує ся в терпіню (ст. 154, 159) і він зрезиґнований стрічає нечайно дитину природи, зискує її прихильність, заключує подружє, займає становище в суспільности, і сповняє свій обовязок щоденної працї, виховуючи свої дїти "в патриотичнім дусї".
Чиж може бути кращий "будуючий" примір навіть для молодежи нашої ідейної суспільности?! Тут нема нїчого надзвичайного, начерк типового житя пересїчного молодого чоловіка, що став з часом поважним і серйозним членом нашого патриотичного загалу. Гріх був, нїчого гріха таїти, і хто з вас, Панове критики і читачі, без гріха, хай кине каменем на мого героя і на мене — тільки що Ви, панове, оповідаєте такі гріхи собі в мужескім товаристві під доброю датою, а я — не був нїколи під доброю датою, то списав се перед сїмома лїтами у віршах, а тепер опублїкував.
Рецензент оцїнив ту збірку як занепад україньскої поезиї. Хиба нам потреба поезиї в наших часах економічного зросту, хто нинї пише поезиї з давних галицких письменників — се забава для ситих, пережитих або хорих умом, ми маєм бути здорові та богаті в кредитові інституциї і маститі посади, от що! Хто стане порядним чоловіком працї і чесноти, сей зараз перестає "бавити ся в поезию", а достроює ся до нашої працьовитої суспільности. І хто як хто, але наша суспільність вміє оцїнити наших артистів, як они тілько стануть на дорогу хосенну для добра загалу. Перейдїм чергою наших мистцїв слова в Галичинї, а побачимо, як ми зростаєм у культурі і культїі її творців: Франкови — зачуваю — має суспільність з дару зібраного сьвідомими патриотами купити село, Павлик дослужив ся каменицї і забезпеченя до смерти, Стефаник є послом, бере диєти і має дістати концесию на будову зелїзницї, Мартович дослужив ся фільварку, Черемшина має знаменито підпирану суспільностю канцелярию адвокацку; Крушельницкий став директором і збудував собі хату з хосенної працї видавництва шкільних книжок, Авдикович має зістати директором, навіть Карманьский дістав посаду, як тілько перестав писати. Ба, Михайло Яцків має зістати номінальним директором "Днїстра" з 3000 пенсиї і під услівєм — не писати нїчого. Хиба я гірший, я видав книжку на се, аби показати своїй патриотичній суспільности, як я став порядним чоловіком на одвічальнім становищі, вступив на дорогу серіозної працї і чесноти, ходжу до школи, шість годин денно говорю в школї, дві годинї поправляю задачі, виховую дїти на патриотів, а свої дїти хочу бачити адміралами гандлевої україньскої фльоти з нашої економічної інституциї! Чогож ще хочете? Хочете, аби я перестав писати? Чекайте, тілько най дістану сталу посаду у Львові, зараз перестану писати і займу ся ще серіознїйше працею і чеснотою. Мене також потреба чимсь заспокоїти, аби і я перестав писати, а доки Українець голоден, доти вірші пише.
А от мій критик О.Грицай писав "Перхуна", поки не увійшов в "Дїло" — тепер має безсмертність і гроші не за поезиї, а за безсмертні статї в безсмертнім "Дїлї". І я єму дуже вдячний, що був ласкав звернути своє безсмертне око нїмецкої сови на моє "Сонце руїни" і колись будуть читати єго вічно сьвіжі твори пpo кіно, про Редля, про май, про червень — то і моє імя згадають, читаючи єго винаходи в моїх творах з Виспяньского, Шекспіра, Бодлєра, Гайне і инших.
Цїле поколїнє він поведе в Европу з роззявленим ротом варвара перед її високою культурою, як св. Володимир старих Русичів до Царгороду. Але я не піду там, я йду зі своїм рачкуючим народом, дивлю ся в него і слухаю, що він свою сумну пісню співає тай чую, що з тої слабої ще піснї вийде щось нове, инше як в Европі, що більше заімпонує сьвітови, як наслїдуванє непережитих нами европейских настроїв модерних.
Дякую і Вам, пане Ахмет з татарского роду, за ласкаву чулість до моєї жінки супроти мого "самчого егоїзму".
І Вам, пане др. Левицкий, спасибіг за уваги над моїм віршованєм, моєю мовою і формою. Провірте їх, будь ласка, з творами Кулїша, Мирного, Лесї Українки, етнографічними збірниками Драгоманова і Чубиньского зі словарем Грінченка в руках — а спізнаєте, що они тілько варта, що Ваші поезиї "На бистрих филях", або Ваша збірка видана в Ярославі.
Вкінцї дякую Хвальній Редакциї за ласкаве поміщенє моєї статї, остаю з глибоким поважанєм
Василь Пачовский.
Слівце від Редакциї. Містимо статийку п. В.Пачовского на єго бажанє, вірні засадї: "Audiatur et altera pars", так мало шанованій серед нашої суспільности.
[Руслан, 23.08.2013]