Адам Лєщиньскі: — Владислав Фрасинюк в інтерв'ю для Polityki Ekstra (Gazeta Wyborcza від 7 серпня) сказав, що на найближчих виборах немає за кого голосувати. За даними опитування, проведеного Центром дослідження громадської думки [CBOS] у серпні, аж в 26% поляків є та сама проблема. Що з цим робити?
Професор Даріуш Доліньскі: — Звичайно, багато поляків вважають, що немає за кого голосувати. Про це свідчать численні соціологічні дослідження та опитування. Проте, я не впевнений, що це така велика проблема. Frasyniuk просто підірвав міф про демократію – віру у те, що демократія є доброю тоді, коли у виборах беруть участь усі. Але чи дійсно демократія є кращою тоді, коли більше людей беруть участь у виборах? Адже виборцями є люди, що знають, за яку програму партії вони голосують, знають біографії кандидатів, розглядають різні варіанти і роблять свідомий вибір, а також ті, що голосують лише тому, що один з кандидатів справив краще враження. І один, і другий голос мають однакову вагу. Розглянемо приклад Сполучених Штатів. Під час попередніх президентських виборів, коли людей запитували, як ставляться до смертної кари Обама та Буш-молодший, лише 10% респондентів надали правильну відповідь. Натомість, 90% знали, який овоч ненавидить Буш.
— Я досі його пам'ятаю. Брокколі.
— Ну, Ви розумієте? Майже всі знають щось, що є зовсім неважливим. Майже ніхто не знає того, що повинно мати серйозне значення. Черговий парадокс: у ХХ ст. найбільший вплив на результат виборів у США мав зріст кандидата. Протягом майже сто років – не беручи до уваги Обаму, тому що тут ми маємо справу, мабуть, з різницею, що випливає із кольору шкіри кандидата. Якщо ми виключимо Обаму, то лише одного разу на виборах переміг нижчий кандидат. Це можна вважати абсурдом або випадковістю – але з теорії ймовірності випливає висновок, що це не може бути збігом. За постійного електорату республіканців та демократів, результат виборів визначає маса людей, що голосують за кандидата, який їм у якийсь спосіб більше подобається. Вищу людину вони сприймають як сильнішу, більш впевнену у собі, рішучу тощо. Тому часто зріст вищого кандидата схиляє стрілку терезів у його бік. Цікаво, що дослідження показують, що із посиленням відчуття загрози у США – загрози війни, тероризму, інфляції – перевага вищого кандидата над нижчим стає більшою.
— Що змінилося б, якби явка виборців у США була набагато нижчою? Вона і так не надто висока – 40-50%.
— Вищий кандидат не вигравав би так легко і так часто в нижчого, не було б таких парадоксів. Тож що вища явка виборців, то більше є людей, які не цікавляться політикою і голосують за політика, який їм лише подобається.
— Поговоримо про конкретну ситуацію в нас, у Польщі. "Громадянська платформа" явно втрачає прибічників, і це серед людей, яких ми можемо підозрювати у свідомому голосуванні: більш освічених, більш заможних, тих, що краще орієнтуються у світі. Фрасинюка важко звинуватити у тому, що він слабо орієнтується у політиці. Він зробив свій вибір.
— До недавнього часу багато людей голосували за "Громадянську платформу" (PO), стиснувши зуби, бо вони були проти "Закону і справеливості" ("PiS"). Проте, тепер розчарування PO у багатьох колах переважило страх перед "PiS", тим більше, що партія Качиньського пом'якшила свою риторику, і не так відкрито повертається до традицій "Четвертої республіки". Нещодавно "PiS" приглушив також параноїдальні тези, що стосуються уявного теракту під Смоленськом. Проте, він не відмовився від них, а просто відсунув убік – для свого ядерного електорату. Партія поводиться прагматично, показує різні обличчя різним групам виборців. PO має величезну проблему. Раніше її електорат складався з двох груп: одні голосували за PO через неї саму, а інші голосували проти "PiS". Нині він, очевидно, обмежується лише першою групою, але й вона теж скорочується.
— Що мають зробити ті, що не хочуть голосувати за PO, але налаштовані проти "PiS"?
— Теоретично можна уявити собі ситуацію, у якій наші польські вибори будуть виглядати інакше – і я не думаю, що гірше. Наприклад, виборець, входячи на виборчу дільницю, каже, чи хоче голосувати "за партію", чи "проти партії". Якби на цій дільниці яка-небудь партія має, наприклад, 250 голосів "за" і 100 голосів "проти", то один результат треба буде відняти від іншого. Можна також уявити собі партії, що були б у мінусі. Здається, що багато людей воліли б проголосувати "проти «PiS»", а не "за PO".
— Це працює так де-небудь у світі?
— Ні, але це могла б бути гарна ідея, як виправити виборчі маразми. Це могло б допомогти людям прийняти раціональні рішення. Разом з доктором Марком Дроґошем у 2007 році ми проводили дослідження на студентах, які насправді стосувалися дечого-іншого – ми хотіли вивчити, як працюють певні психологічні механізми – але, зокрема, ми поставили нашим піддослідним низку запитань про вибори. Ми запитали, наприклад, чи голосували вони на останніх виборах і чи братимуть участь у найближчих. Дослідження було анонімним, фіксували лише стать, так що в них не було чого боятися. Ми також запровадили гіпотетичну ситуацію, у якій вибори виглядають інакше – тобто, що виборці можуть на дільниці визначитися, чи голосуватимуть "за" яку-небудь партію, чи проти. Виявилося, що понад дві третини опитаних студентів – підкреслюю, що студентів, тому що це не є репрезентативна вибірка, – сказали, що охочіше пішли б на вибори, на яких можна голосувати за чи проти, ніж на традиційні, на яких можна голосувати лише за. Готовність взяти участь у таких виборах зросла.
— Це спосіб збільшити явку?
— Цілком відчутно. Для багатьох людей варіант, коли можна просто голосувати проти, є привабливим. Не треба вдаватися до ментального покруча – "проголосуй за партію А, щоб партія Б не змогла перемогти на виборах". Для багатьох людей це дуже важко емоційно, тому що треба себе здолати, і голосувати за партію, яка не подобається. А тут можна просто сказати "ні" одній партії. Це був би також, ймовірно, більш раціональний вибір. Наші негативні оцінки, зазвичай, є більш раціональними, ніж ті, що мають позитивний характер. Якщо ми попросимо людей подумати про когось, і запитаємо: "Чому він вам подобається", то відповідь найчастіше звучить так: "Насправді, я не знаю, він мені подобається, бо файний і все". Якщо ми попросимо назвати політика, який не подобається, то люди дають дуже раціональні пояснення: бо він фальшивий, бо не виконує своїх обіцянок, тому що не заслуговує на довіру і далі. Наші позитивні переконання засновані на менш раціональних передумовах, ніж негативні, і, отже, голосування проти було б більш раціональним.
— У цьому експерименті результати голосування якось змінилися?
— У варіанті з голосуванням проти багато студентів обіцяли проголосувати проти "PiS". Тоді РО отримала б явну більшість, а "PiS" був маргінальною силою у парламенті. Зараз все могло б бути б зовсім інакше. Це дослідження кількарічної давнини, тому не можна переносити їх на сучасну ситуацію.
— Якщо люди добре знають, чому хтось їм не подобається – то чому полякам перестає подобатися РО?
— Коли ми оцінюємо інших людей, то робимо це у двох вимірах – за моральністю та ефективністю. Різні скандали давно похитнули переконання, що РО є дуже моральною партією. Проте, довго і непогано трималася оцінка її ефективності. Люди казали: "Гаразд, політики з РО не є кришталево чистими, але вміють робити багато речей – а "PiS" не будував автомагістралей та не дбав про цілу масу речей". Тепер цей міф розвіявся, тому що уряд зазнав цілої низки невдач. Прем'єр тримає, наприклад, таких людей, як Муха, що виявляється повним дилетантом у спорті, але виконує обов'язки міністра. Тому люди перестали вірити також у професіоналізм РО. Це важливо, оскільки і одна, і друга опори підтримки не витримають та валяться. Є такий міф, що РО робить небагато, але має добрий піар. На мою думку, її піар є цілком безнадійним! РО навіть не може похвалитися тим, у чому краща, ніж "PiS", що "PiS" провалив, а вона зробила.
— "PiS" має добрий піар?
— Кращий. "PiS" досить вправно критикує Платформу, показує свої різні обличчя. Ця партія вміє контролювати месиджі, скеровані до різних груп. Вона не зрікається смоленської релігії, але й не застосовує цієї мови у контактах з людьми, що втратили симпатію до Платформи.
Чи є шанс, що "PiS" забере собі злий на Платформу середній клас?
Я так не думаю, вони радше не підуть голосувати. Нині "PiS" може перемогти на виборах, оскільки давні прибічники РО просто не підуть на вибори.
— Якщо виборець вирішить: "Ці пани мені не подобаються", чи може він передумати?
— Дуже важко його до цього схилити. Особливо важко тоді, коли йдеться про моральні питання. На думку іншої людини, моральні питання мають першорядне значення. Тому, наприклад, у Польщі – що парадоксально – політики змагаються у тому, хто скаже, що має менше грошей. У світі люди вихваляються багатством, бо воно свідчить про те, що вони підприємливі, незалежні тощо. У Польщі вислів "не маю" означає "я чесний", а багатство викликає запитання і підозри: "А звідки в нього стільки грошей?". Дуже важко змінити образ неморальної людини. Легше буде з ефективністю – тут можна щось продемонструвати та поліпшити свою репутацію.
Розмовляв Адам Лєщиньскі
Професор Даріуш Доліньскі – співробітник Вищої школи соціальної психології, спеціалізується на психології соціальної поведінки
Dariusz Doliński
Wprowadźmy głosowanie przeciw
Gazeta Wyborcza, 27.08.2013
Зреферував Омелян Радимський