не зостанеться камінь на камені
від колон зизооких орди
оглядає із кручі у Каневі
наше військо і наші фронти
в березневому дні від народження
нам звучить його вірш як сурма
він звертається до ненароджених
і живих – інших в нас вже нема
нам потрібно триматись за Київ
за Дніпро й оборонні вали
за ґрунтів поцяткований килим
за поеми його і псалми
розуміє – в цю прикру годину
править баль доокола смерть
і розправивши груди і спину
полишає свій постамент
я дивлюсь як він твердо і щемко
ставить підпис за свій автомат
«ваше прізвище?» – каже: «Шевченко»
«а посада?» – він каже: «солдат»
він в чоті молодий – як «Зі свічкою»
не пізнати – усі залягли
за якимись кущами над річкою
за горбами й бинтами імли
рукави обмотали всі смужками
і жовтіють колоссям пшениць
він лежить з цими хлопцями мужніми
і чекає на гул гусениць
9 березня 2022
09.03.2022