Шмуель Йосеф Аґнон – нобеліат із Бучача

 

125 років тому, 17 липня 1888 року, в повітовому місті Бучачі (тепер Тернопільська область) народився Шмуель Йосеф Галеві Чачкес (літературний псевдонім, а потім  прізвище – Аґнон), який 1966 року став став першим народженим у Галичині лауреатом Нобелівської премії з літератури.

Він походив із хасидської заможної родини Шолома Мордехая Леві Чачкеса, знавця гебрейської релігійної літератури, що не цурався гендлювати худобою. Шмуель Йосеф навчався у хедері, де студіював Тору і Талмуд, крім старої (іврит) та нової (ідіш) гебрейських мов, знав від дитинства і вільно говорив польською, українською та німецькою. 

Ще 1903 року з'явилися його перші публікації мовою ідіш в часописах «Hamicpeh» («Оглядова вежа») та «Jidiszer Weker» («Єврейський будитель»), газетах Бучача, Коломиї, Львова. У 1906 Шмуель Йосеф переїхав до Львова,  де працював у гебрейській пресі.

Щоб уникнути служби у війську Австро-Угорщини, емігрував у 1907 до Палестини. Там надрукували його повість «Покинуті дружини», оповідання «Агуни». Писав він на їдиш, потім перейшов на іврит. Першим його твір цією мовою "Все владнається" вийшов 1912 року.

У 1913 р. переїхав до Німеччини, де жив у Берліні та Гамбурзі, збирав хасидські перекази. Там молодий письменник знайшов собі мецената –  багатого комерсанта Зальмана Шокена, який допомагав видавати твори та виділив у 1915 році стипендію на 5 років. У 1919 р. дружиною письменника стала Естер Маркс.

1924 року письменник Ш.Й.Чачкес оформив свій літературний псевдонім Аґнон – з івриту «покинутий» (так називалося його оповідання, написане у 1908 р.) власним офіційним прізвищем. Того року він повернувся до Палестини, видав роман «Весільний балдахін» про пригоди бідного хасида у Галичині. Після відвідання рідного Бучача (1929) свої враження він описав у творах «Проста історія» (1935) та «Гість на одну ніч» (1939).

Галицька та українська тематика відображена в багатьох творах Аґнона. Найперше в оповіданні «Бартка Добуша» та романах «Видання заміж», «На морській глибині», інших творах: «У колі праведних», «Старі й молоді разом», «Проста історія». Літературознавці знаходять вплив на Аґнона творчості Миколи Гоголя та Михайла Коцюбинського.

Зокрема в оповіданні «Бартка Добуша» переповідається гебрейська легенда про напад опришків на Коломию. Там Добуш потрапив у надвечір’я суботи в дім рабина Ар’є, який саме освячував хліб та вино. Крапля вина капнула на бартку і відтоді не зможе Добуш поворухнути нею у кожний сьомий день тижня, щоби не ображати гебреїв, коли вони святкують суботу...

Шмуель Аґнон писав повісті, оповідання, дитячі казки, опрацьовував народні легенди. Відомі його книги «У мирі та спокої», «Книга буття», «І ті та інші», «Зовсім недавно», «Ідо та Ейнам». Багато його книг видавалося німецькою та англійською мовами, що сприяло популярності письменника в світі.

1966 року Шмуль Аґнон першим з івритомовних та їдишемовних письменників отримав Нобелівську премію з літератури. Премію надали письменнику за «оригінальне мистецтво оповіді, навіяне гебрейськими народними мотивами».

Помер 82-річний Шмуель Йосеф Аґнон 17 лютого 1970 в Єрусалимі. В його помешканні створено меморіальний музей.

Українською мовою надруковано поки що небагато текстів Ш.Аґнона. 2002 року в Тернополі відбулись присвячені йому 11-і Нобелівські читання. Тоді презентували його книгу «Бучач. Обітована земля його серця», перекладену українською мовою.

17.07.2013