І.
 

В сих днях отворено нове руске заведенє шкільне, котре, як в праві надїяти ся Галицка Русь, станесь першим поважним осередком строго національного вихованя рускої женщини, респектуючим і спомагаючим культурні стремлїня руского народу. Без національного бо вихованя рускої женщини не двигне ся нарід; на нїчо будуть всї патріотичні змаганя єго одиниць, наколи дух народний не перейме родини, наколи на сторожи патріотизму не буде стояти женщина.

Чим єсть теперішна публична школа дївоча для руского народу, відоме се всїм. И сли нарід рускій напружив всї сили, щоби бодай часть своїх доньок охороняти від вщепленя в их серця що найменше байдужности, а часто тайної і явної погорди та ненависти до всього, що pycкe, здвигаючи приватні рускі дївочі школи, то тим сповняє він акт самопомочи, боронить свого права до истнованя. В школї бо злій, котра просто чи убічно взвичаювала би молоді серця Русинок до легковаженя, ненавидженя, висміваня их реліґії та народности і виховувала би з руских дочок недоварені истоти, котрі власне гнїздо каляти готові — в такій, злій школї для доньки руского роду місця не може бути; доти, доки мужчина, до котрого належить стеречи прав свого народу до національного образованя, не виборе для своїх дїтей, того дорогого розсадника власних єго идей, такої школи, котра патріотичне почутє і віру не буде нарушала. А позаяк справа вихованя і образованя руских дївчат не може ждати, то сповнити мають задачу правдиво народного образованя доньок з руского народу приватні институції, з котрих найновійша, а своєю орґанізацією найповажнїйша — єсть з сим шкільним роком отворений Рускій институт для дївчат, в Перемишли.

II.

В підручнику "О вихованю", виданім 1881 року, находить ся такій уступ:

"Новійшими часами многократно обговорювано потребу пансіонів, котрі, в рускім дусї ведені, були би гідними виховавчими закладами для дївчат руских родин. Ми з цїлого серця промовляємо за такими пансіонами, а понимаємо ті пансіони яко приватні заклади для приватної науки руских дївчат всїх станів; яко заклади призначені до вихованя горячих серцем Русинок, для вихованя нового женьского поколїня, сильного вірою і любовію до всего, що рідне; яко заклади, котрих безпосередне веденє належало би до женщин, відзначаючих ся побожностію, привязаностію до народу і привязаностію до закладу, котрого веденє им повірене. Тому одвітне було би відданє таких виховуючих закладів для дївчат руского роду в заряд світлїйших Русинок, котрим веденє совістного вихованя не було-б чуже, або в заряд инокинь чина св. Василія, котрі тим сповнили би світлу, а, на нещастє, занедбувану [тогди] задачу свого званя. Такі приватні виховавчі заклади для дївчат русского роду повинні бути здвигнені найперше в центрах руского житя: у Львові, Перемишли і Станиславові, а дальше після потреби і в инших важнїйших містах..."

Сей уступ не був фантазією автора, а виразом тогдїшної прилюдної опінії руского загалу. І належить ствердити, що сей загал, мимо злиднїв і знаної повільности рускої натури, мимо посуджувань від своїх о лїнивство і брак розуміня власних интересів, раз повзяту гадку поволи консеквентно впроваджував в дїло. В минувшім бо десятилїтю жертвами сего, своїми так ганьбленого загалу повстали два нові виховавчі рускі заклади для дївчат: у Львові і в Перемишли, та й розширено і до потреб руского народу приноровлено рускій заклад дївочій в Яворові. Се успіхи, котрі при обчисленю здобутків власною силою не повинні виходити з памяти, але свідчити, що не так то ми лїниві і безсильні, як в нас свої таки вмавляють, відбираючи нам віру у власні наші сили. Три виховавчі дївочі заведеня; в протягу десятилїтя, здвигнені силами всїх Русинів без різницї народно-політичних переконань — се єсть чей-же щось, на що можна нам бути гордими і в виду чого нам кріпити ся до дальшого дїланя під девізою: нарід собі!

III.

Сказано, що зі всїх дотеперішних трех руских виховуючих заведень дївочих — орґанізацією найповажнїйшій єсть Рускій институт для дївчат в Перемишли. Ще в роцї 1881-ім при помочи часописей і книжки "О вихованю" висказані були погляди загалу на справу орґанізації таких заведень. Именно читаємо там: "Як безпосередний заряд конвікту належить повірити женщинам педаґоґічно образованим і з щирим руским серцем, так посередний над ним догляд повинен бути відданий товариству людей, котрі кождочасний єго стан і пануючого в нїм духа контролювали би, і заведенє само на внї репрезентували би, як і віддаляли всякі можливі від него напасти".

Зовсїм бо природна річ, що институції здвигнені накладом цїлого народу, не можуть находити ся в руках одиниць, а мусять підлягати прилюдній контролї, котру може успішно виконувати єдино товариство, зложене з личностій, горячо дбаючих о успішний розвиток тих институцій. Тож зі всїх трех дотеперішних руских заведень дївочих найновійшій, именно перемискій, станув на становиску, вказанім волею загалу і тим від разу зискав кріпку, народну основу, віддаючи себе сейчас з повстанєм під контролю патріотичного загалу, приступившого в єго членьство. І знов належить сконстатувати, що при виборі так теперішного, як попередного видїлу, мимо ґрасуючого в галицкій Руси партійного антаґонізму, члени товариства Руского института для дївчат, котрими суть і можуть бути всї Русини, дбали о народне вихованє нашої женьскої молодежи, без взгляду на их теоретичні політично-народні погляди — руководили ся не партійностію, а патріотизмом, добираючи однодушно до веденя справ института личности, котрих практичний патріотизм дає ґарантію, що заведенє совістно сповнить всї покладані на него надїї. Статут орґанізаційний института, предложений єго виділом і затверджений загальними зборами а дальше властями, котрі по силї обовязуючих у нас законів і над приватними науковими закладами мають власть надзорчу, — єсть найлучшим свідоцтвом, ґарантуючим галицкій Руси національне вихованє і удїленє правдивого образованя єї женьскій молодежи в сїм институтї. Ось головні єго постанови:

"Рускій институт для дївчат в Перемишли стоїть [після §.12. Статута] під покровом Єго Преосв. руско кат. Епископа перемиского, а управою і руководством кождоразового видїлу, вибраного на загальних зборах товариства Рускій институт для дївчат в Перемишли." Безпосередний нагляд над институтом ведуть в дїлах економічних і господарских управителька, в дїлах наукових і виховавчих управителька і дві учительки, всї три відповідно укваліфіковані, а всї чотири постійно в институтї поміщені, виділом товариства поставлені і ним оплачувані.

Рускій институт для дївчат в Перемишли єсть висшою школою дївочою на-разї о характері приватнім; однак уже в найблизшім часї постарає ся видїл у вис. властей о признанє єму права і характеру публичної школи.

Цїлію института єсть: приготовити і подати дївчатам: а) загальне образованє наукове, б) практичні відомости і потрібну підставу до их будучого житя; а все то при найсовістнїйшім морально-реліґійнім вихованю. Одвітно до сеї цїли складаєсь институт з шістьох кляс, від III. до VIII-ої, з котрих кляса III. і IV. суть підготовляючими, а кляси V—VIII. знаменними клясами института. Кляси підготовляючі мають цїль улекшити науку дївчатам сїльским, що не мають нагоди скінчити висших шкіл народних або видїлових, а бажають висшого образованя.

Загально отже приймаєсь до института дївчата, що уміють молитви, основні засади віри, читати і писати по руски, по польски і по нїмецки, і знають початки рахунків. Кождоразовий испит вступний з институткою переведений рішає о єї зрілости до института — та чи єї придїлити до кляси третої чи четвертої, чи прямо до висших кляс института [Свідоцтва з публичних шкіл висших кляс уздібнюють до принятя до института в клясу слїдуючу.]

Язиком викладовим у всїх клясах института єсть язик рускій. [В институтї львівскім учащають ученицї до шкіл публичних з язиком викладовим польским.] Наука язика польского подавати ся буде після низше визначеного пляну яко предмет обовязковий по три години тижднево. [В заведеню яворівскім визначені на язик польскій 4 години тижднево.]

Науку в клясах підготовляючих т. є. въ III. і IV-iй подавати будуть поставлені видїлом за вїдомостію властій шкільних кваліфіковано учительки, в клясах V—VIII. [з виїмкою наук спеціяльно жіночих, як роботи жіночі і господарство домове] учителї ґімназіяльні і відповідно кваліфіковані катихити.

Удержанє в институтї враз з поміщенєм, вихованєм і наукою єсть платне."

(Дальше буде.)

[Дѣло, 25.09.1895]

IV.

Що до пляну науки, то сей, ставлячи за цїль загальне образованє наукове, в теперішних часах женщинї безуслівно потрібне, в клясах приготовляючих [III. і IV.] веде єї після пляну обовязуючого в публичній школї народній, розкладаючи науку обох краєвих язиків в сей спосіб, що язик виклядовий буде в сих клясах подаваний 6 годин тижднево, другій же краєвий язик 3 години тижднево.

В знаменних же клясах [V—VIII.] института плян науки єсть слїдуючій:

1. Реліґія. Кляса V. Исторія біблійна старого завіта, 2 години. — Кляса VI Исторія бібл. нового завіта, 2 години. — Кляса VII. Литурґіка 2 години. — Кляса VIII. Исторія церкви, з особливим увзглядненєм церкви рускої, і повторенє цїлого катихизму, 2 години.

2. Язик рускій. Головна цїль: точна свідомість рускої мови та єї правил і пізнанє словесних взорів. Кляса V. Читанє взорів поетичних і прозових; граматика; вправи стилістичні і правописні, 4 години. — Кляса VI. Література XIX. віку, граматика, 4 години. — Кляса VII. Продовженє матеріялу з літератури ХІХ. віку; устна словесність; граматика, 4 години. — Кляса VIII. Исторія рускої літератури від X—XIX. віку; вправи в старославяньскім язицї.

3. Язик польскій. Кл. V. Граматика; взори поезії і прози, 3 години. — Кляса VI. Пізнанє словесности XIX. віку; граматика, 3 години. — Кляса VII. Докінченє исторії літератури XIX. віку; граматика, 3 години. — Класа VIII. Исторія польскої літератури від початку до XIX. віку.

4. Язик нїмецкій. Наука мови нїмецкої для правильного єї ужитку устного і письменного. Кляса V. Післа підручника для шкіл народних женьских, 3 години тижднево. — Кляса VI. Так само продовженє і докінченє. — Кляса VII. Огляд исторії нїмецкої літератури, після підручника Deutsches Lesebuch fur III. u. IV. KI. der Madchenburgerschulen v. German. — Кляса VIII. Докінченє матеріялу, лєктура добірних творів Шіллєра і Ґетого в цїлости.

5. Исторія всесвітна. Кляса V. Вік старинний в оповіданях, 2 години. — Кляса VI. Biки середні в оповіданях. — Кляса VII. Віки нові. — Кляса VIII. Исторія австро-угорскої монархії, 2 години.

6. Исторія родинного краю. Після підручника І. Матїєва, по дві години тижднево в клясах V—VII.

7. Ґеоґрафія. Кляса V. Европа, 2 години. — Кляса VI. Прочі части світа. — Кляса VII. Ґеоґрафія і статистика Австро-Угорщини, 2 години.

8. Математика. Кляса V. Чотири дїланя числами цїлими і дробами; з ґеометрії: наука о лініях, кутах і трикутниках, 2 години. — Кляса VI. Відносини, пропорції, правило трех; з ґеометрії о рівнобіжниках, многокутниках і о колї. 2 години. — Кляса VII. Чотири операції числами загальними, степенї і коренї; з ґеометрії: обчисленє обводів і поверхностій плоских і фіґур. 2 години. — Кляса VIII. Рівнаня; з ґеометрії: стереометрія, 2 години.

9. Исторія природи. Кляса V. Зоольоґія, 2 години. — Кляса VI. Ботаніка, мінеральоґія і ґеольоґія, 2 години. — Кляса VII. Фізика: загальні прикмети тїл, маґнетизм, елєктричність; ґальванізм, тепло, хемія, 2 години. — Кляса VIII. Механіка, гидростатика, аеростатика, акустика, оптика, 2 години.

10. Рисунки. Після пляну наукового для шкіл женьских публичних, по 2 години в кождій клясї; в VІІ-ій особлива увага на рисунки крейдкові і пензлеві, а в VIII. на композиції власні.

11. Роботи жіночі. По 2 години в кождій клясї, після пляну наукового для шкіл женьских публичних. В VІІ-ій особлива увага на крій біля і на гафти, в VIII-ій особливе увзглядненє параментики церковної.

12. Спів. В кождій клясї година тижднево. В клясах V—VIII. спів фіґуральний.

13. Господарство домове. Наука теоретична, 1 година, і вправи кухонні в клясах VII. і VІІІ-ій.

14. Психольоґія в VIII. клясї, 2 години.

15. Педаґоґіка в VIII. клясї, 1 година.

16. Ґімнастика. У всїх клясах після домового порядку [з нею сполучена і практична наука доброго тону].

Всїх годин предметів обовязкових у всїх клясах від V—VIII-oї 27.

До науки надобовязкової належать: наука француского язика, в 2—3 віддїлах, по 3 години тижднево, наука музики [на фортепянї, скрипцї, цитрі] і наука танцїв.

V.

Ми навели умисно цїлий плян науковий институту в цїли виказаня, що той-же, зовсїм не перетяжуючи учениць, подасть им образованє всесторонне, рівне тому, яке виносить мужчина з ґімназії, приноровлене до женщини. З огляду, що науку від V. до VIII. кляси подавати будуть професори рускої ґімназії, єсть дана запорука, що наука буде трактована серіозно, силами фаховими, а не [як се дїє ся в декотрих заведенях] від нехочу. Институтка перемиска, укінчивши VIII-му клясу буде могла звати ся образованою в повнік змислї сего слова. А що она вийде з института і освідомленою дочкою свого народу, люблячою єго мимо єго злиднїв цїлою душею, на се дає поруку освідомленє єї не поверховне а ґрунтовне з исторією краю родинного і з літературою свого народу, якого не може подати жаден иншій институт, не маючи до сего кваліфіківаних сил учительских, — як і домашне вихованє в институтї, над котрим сторожити буде видїл, знов контрольований загальними зборами членів института. Сли-ж би в науковім плянї, як він тепер уложений, найшли ся які непрактичні науки, має суспільність руска, репрезентована членами института в кождій хвилї власть — видїлови непрактично поручити до евентуальної зміни, о скілько пропонована зміна не противилась би взглядам педаґоґічним, над котрими сторожать власть шкільна і в приватних заведенях. Видїл, котрий положив стілько муравлиного труду около будови, адаптації і введеня взагалї в житє института сего, має єго за пещену свою дитину, котру рад би як найбогатше випосажити і як найщасливійше вести для добра будучих поколїнь Руси. Институт бо сей — то не приватна власність одиниць, а публична власність цїлого народу а удїл в єго розвитку, щирий, горячій цїлого народу, поставить єго на такій висотї, на якій не зможе станути жадна инша женьска в краю школа.

VI.

Переходячи тепер до опису будинку самого, в котрім дївчата руского роду мають дістати національне вихованє і образованє, належить сконстатувати, що будинку, так старанно урядженого і приноровленого до цїли, якій він має служити, не найде ся другого в цїлім краю. Не касарня се на поміщенє як найбільшого числа пенсіоністок, а вже на першій погляд будинок будячій бажанє огляненя єго внутра, незвичайно мило вражаючій естетичне чувство своєю зверхностію. Положений він в затишнім від міского гамору передмістю Підгірє, при улици Баштові, до котрої звернений головний вздовжний єго фронтон з поважно оздобленім стилю ренесансовім, віддїлений від улицї гарним зелїзним парканом. Напись по серединї фронту здвигаюча ся нa гарно виробленій картуши знаменує призначенє сего — на два поверхи, не вчисляючи сутерренів — здвигненого будинку: "Рускій институт для дївчат".

Вступім в єго внутрє. Головні двері, поміщені по серединї фронтону, вводять нас в передсїнок [вестибуль], вимощений дубовим паркетом; стїни і стеля гарно оздоблені штукатурою і поліхромією, дїлаючою незвичайно миле естетичне вражінє. Зараз у входу по правій сторонї комната дверника, по лївій канцелярія і комнати панї директорки закладу. Коридори просторі, паркетові, стїни мальовані, стеля гарно декорована поліхромією. Мальовані всї комнати, всї коридори; паркетові помости у всїх знаменитших партіях будинку. Чей злишне доводити, що сего рода урядженє знаменито мусить віддїловувати на виробленє естетичного смаку у институток, на збудженє змислу чистоти, нарештї на консервацію будинку самого: будинок сам уже своєю зверхностію і своїм урядженєм стає ся виховуючим елєментом, в котрім "аж хоче ся мешкати, аж тягне до порядку" — як висловила ся одна з институток.

По правій сторонї веде коридор до їдальнї. Комната се вздовжна, простора з довгими, циратою накритими столами на точених ногах, заставленими плетеними кріслами. Садовленє институток до стола на лавочках, як се дїє ся в Яворові, узнав видїл перемиского института неодвітним протяги в часї обіду неможливі, як неможливе єсть достатчанє до стола визимнїлого їдла, котре доставляє до їдальнї кухня, находяча ся в сутеренї під їдальнею, за помочію вінди. Тут, в їдальни і в кухни головне царство управительки института; тут, як і в прилягаючій до кухнї пральни, стреміти будуть институтки при руководстві управительки до приученя неоминеної для женщини вмілости, якої вимагає від неї проза щоденного житя.

З передсїнку веде клїтка сходова до висших поверхів института; сходи дубові широкі і вигідні, з зелїзною барієрою гарної роботи. На першім поверху містять ся кляси, а в самій серединї будинку авля, саля для урочистих розривок і пописів институток, дуже гарно оздоблена, о трех лукових вікнах, з жирандолею і двома лямпами у стелї. Комнати для науки і взагалї всї комнати заосмотрені витисканими кафлевими печами і вентіляторами, мають значну високість, а з великих вікон богато світла. Комната для хорих — нехай не придає ся! єсть изольована, весела.

На другім поверсї, призначенім для мешканя пп. учительок і институток, стоять на коридорі рядом шафи на поміщенє одежи институток. В спальнях розставлені зелїзні, ґустовні ліжка, звернені на всхідне полудне, забезпечують свіжість воздуху, здоровлє институткам, впрочім спальнї приступні им лиш на ніч. В день, по науцї шкільній, пробувають институтки або з музею, або, після погоди, на огородї, де знов ґімнастика, занятя коло грядок, забава, дадуть молодежи пожадану а практичну розривку.

Огород институту єсть просторий, обіймає 2 морґа землї. Кожда институтка дістане в нїм на весну свою грядку до власноручної управи. Буде з тим трохи клопоту, бо кожда рада би на своїй грядцї мати всьо можливе, а се годї! Але п. управителька здужає вже дївочі бажаня малих огородничок так упорядкувати, що особисті бажаня підпорядкують ся загальному интересови і кожда, свою управляючи грядку, з неї буде старала ся достатчити институтови те, що їй випаде: чи цвітів на стіл їдальнї і перед образ пресв. Дїви в авли, чи менше поетичних продуктів для засиченя кухонного горла. Тим лучше буде смакувати те, що власними малими виплекане руками.

О порядку домовім годї на-разї говорити. Справа се залежна від числа институток, від розвитку внутрішного єго житя. Однак то можна безусловно на перед сказати, що институт рускій для дївчат єсть пещеною дитиною Русинів перемискої интеліґенції, котра нічною порою на власних плечех зносить даровані образи на украшенє єго стїн; за ним побиває ся місцеве духовеньство, як о сїм свідчать щедрі жертви хоч-би лише з послїдних часів; ним гордить ся рускій міщанин, зарібник навіть — се наша, руска школа дївоча! Чи так само гордить ся і гордити ся буде нам цїла Русь? Рускій институт для дївчат має право надїятись того!

(Конець буде.)

[Дѣло, 27.09.1895]

VІІ.

Належало би менї скінчити на попередній статьї. Але в виду по тихо говорених уваг і замітів, які анонімно і до часописей дістали ся, мушу коротко розправати ся з неохотою певних людей до институції, котра така, як єсть, стане ся камінем угольним відродженя Руси в найголовнїйшій точцї: в руских родинах, вносячи в тії ж дївицями в институтї сїм вихованими взможене замилованє до культивованя науки, до тихої а благодатної жіночої чинности, до любови всього, що своє а гідне, до поважної працї і основного суду.

Першій заміт що-до институту перемиского підношено в тім напрямі, мов-то зaгальні збори, рішивши будову института в Перемишли, змінили интенцію основателїв, котра мала на цїли зібраними фондами дати утриманє і образованє сиротам по священиках. Такій погляд єсть вельми застїнковий і короткозорий. Чиж духовеньство складало датки, щоби з них користали ино сироти і ино священики? Світска руска интеліґенція єсть з духовеньством споріднена і звязана так кріпко, що безусловно одну з нами становить родину; а світска интеліґенція складала ся і збирала враз з нами датки, щоби ми і они мали національно виховану і образовану руску женщину, яку анї школа публична анї станція на жаль не могла дати. При складаню і збираню датків на институт дївочій рефлєктовано на поміщенє в нїм і сиріт; в сїй цїли прецї платять члени річні свої вкладки; але чи богато сих членів доси? Але головно складано датки і одушевляно ся институтом тому, що буде він місцем для образованя доньок живучих таки вітцїв, протестом народу против браку публичних руских жіночих шкіл, заборолом наших доньок перед винародовленєм, а що найменше байдужностю для власного гнїзда. Весь маєток института виносив щось около 60.000 зр.; з проценту сих грошей мож би 8–10 сиротами річно дати утриманє і образованє; а сотки руских дївчат поневіряли би ся по станціях дальше, були би привчані школою до легковаженя а може погорджуваня власною мовою, власним народом. Бідні сироти в числї 10-річно мали би з сего капіталу утриманє і образованє, і пійшли би на службу, державну чи приватну, се одно: будуть зависимі, власного не маючи маєтку, а сотки менше бідних, бо маючих ще вітцїв, по станціях і ненародній школї, нехай би дальше збували ся освідомленої любови до святої віри і мови свого народу, — ставали ся дальше матерями колись "Русинів" по метрицї ледви? Тож справедливо рішено, і то за давного ще видїлу, щоби капітал институту був вложений в будинок; а нехай вітцї, посилаючі до тепер свої доньки з станції до публичної женьскої школи, дадуть их на станцію до " институту", а не ино будуть мати забезпечене совістне народне их вихованє, чого і найлучша станція им не обезпечить, але і при тій самій платни, яку дають за станцію, причинять ся до утриманя значного числа сиріт безплатно: бо при 60 платних мож безпечно в институтї помістити 15–20 сиріт безплатно. Отся рахуба нехай говорить сама за себе против побиваючих ся словами за сиротами, а спонукає их до стараня, щоби в институтї дїйстно як найбільше сиріт найшло безплатне поміщенє, утриманє і образованє; місця для них не бракне, а институтови се вельми пожадане.

Инші бідкають над тим, що институт поміщений не в недоступнім, меншім містї котре вже має дївочу руску школу (Яворові), а в містї майже столичнім. Вартість сего заміту сама собою явна. А сли до сего заміту спонукує декого обава, що добре домашне вихованє институток не обійде ся без монахинь — чи-ж в разї слушности сего заміту, виявленої досвідом, не зможе Преосвящений протектор институту зробити тo саме, що зроблено у Львові, спроваджаючи часть монахинь з Яворова до институту? Тож обава, чи жаль і під тим взглядом передчасний. Заміт, що институт в Яворові, розширений узбираним в Перемишли капіталом, був би дешевшій, не витримує критики: нинї, при около 60 ученицях в Яворові, цїна утриманя учениць так-же рівнає ся майже цїнї институту в Перемишли; сили учительскі не може Яворів нїколи мати такі, які має Перемишль; а контролї над веденєм заведеня не може взагалї мати жадної, бо він єсть і буде приватною власностію CC. Василіянок, під зарядом науковим місцевого директора і инспектора шкільного. Заміт, що через институт в Перемишли упаде конвікт в Яворові, єсть нестійний. Що єсть добре, се не упаде нїколи; перемискій институт буде для яворівского воспиталища соперником о стілько, що сей послїдний буде ревнувати в належитім повненю своєї задачі. Доньки бо треба конче давати до шкіл; а руских доньок так много, що не два-три, а дванацять заведень було-б для их поміщеня не много. Правда, нинї, з мусу, привикли ми в більшій части давати их до публичної польскої школи; але скоро суть школи свої, скоро будемо наглядати, щоби маючи свої рускі школи жіночі, дальше не віддавати доньок на поталу винародовленя — буде для них і в Перемишли і в Яворові за мало місця.

Слушний може заміт що-до за високої цїни місячного утриманя (20 зр.) Однак треба взяти на увагу, що видїл института поклавши сю квоту мав дві цїли на увазї. Одну, щоби, не знаючи на перед числа вписаних до институту дївчат, безусловно і з не дуже великим их числом міг обстати. Друга же цїль була, щоби надплатою більше маючих було можна знизити цїну біднїйшим і безплатно утримати якесь число сиріт. Чим численнїйшій буде впис институток, тим дешевше буде их утриманє; бо топливо і заряд цїлого будинку коштує те саме при 30, що при 60 ученицях. Тож заміт що-до високости оплати стане ся безпредметовий, сли стараня будуть звернені туди, щоби всякого, хто потребує, наклонити до посиланя своїх доньок до институту; а сей єсть институцією не спекуляційною, обчисленою на зиски, а гуманною, щоби утриманє випало в нїм як найдешевше.

Найнедорічнїйшій заміт, а котрий таки наробив в певних кругах много шуму і викликав навіть публичне тарабаненє в Галичинї, розуміє ся з-за плота, оставив я на конець. Заміт именно, що сей институт буде послугувати ся фонетикою. Сли би ми мали скрізь основно образовані женщини, була би жена або донька безименного автора перепалки за фонетику института в Галичинї відрадила тому-ж публично в нечуваний спосіб себе блямувати. Що за фонетику я не розпинаю ся, доказом се, що нею не пишу, хоч нею володїю. Але не понимаю зовсїм тих, що за-для правописи, собою улюбленої, готові свої дїти радше спольщити, радше знищити (сли-б могли!) институцію, анїж, скрививши ся, сли вже треба, числити ся з брутальною нехай, але фактичною теперішностію. Таж фонетики мусять учити ся і в Яворові! Бо се правопись признана міністерством просвіти, отже від неї не викрутить ся і институт, хоч єсть приватний. Таж всї підручники до науки дївчат суть друковані шкільною правописію, значить фонетикою. Таж в разї упору при етимольоґічній правописи треба би всї шкільні книжки для дївчат, котрих річно розійде ся ледви 100, друковати на ново етимольоґією, значить, видати на друк що найменшо 10.000 зр. від разу, і при тім таки наразити ся на замкненє института властію, тому, що власть узнала єдино фонетичну правопись школьною і від неї на разї, як поучає судьба 30.000-ного протесту, не думає відступити. Впрочім фонетика в школах середних єсть не від нинї, а від коли истнують підручники взорів рускої сучасної словесности, і сама собою не зіпсувала нїкого; а щоби за-для фонетики не обнизило ся розумінє старословенщини, визначає плян науки окремі години на старославяньску (староруску) лєктуру. Стілько річево о сїй матерії; на полєміку з цїлим змістом статьї "члена женьского воспиталища" в ч. 171 "Галичанина" шкода часу і місця.

Тож взростай, кріпись, ти нова институціє Руси, здвигнена єї патріотизмом! Ти дїло власне, власного горячого серця, поважного невсипучого труду; будь потїхою нам в теперішній хвили брутальних політичних насильств, скріпленєм віри в будучність народу, в собі самім шукаючого сили! Ховай, виховуй жіночій цвіт Руси, щоби з него повстали бодрії поборники правди, защитники народних прав, мстителї за зневагу народу: нехай від рускої женщини иде вже раз скрізь заохоченє, одушевленє, загрітє до борби, за волю, за бит народу!

[Дѣло, 28.09.1895]