Багато потратили ми часу на те, щоб одержати талони на деякий крам, але ще більше часу іде на те, щоб його одержати з магазину.

 

Коли нам дали талони, то ми гадали, що тут уже будемо мати сірники. Зразу ж пішли в крамницю, де зустріли непривітну продавщицю, звернулися до неї з запитанням: "Чи можна одержати сірники і тульку?" Вона навіть не глянула на покупців і грубо відповіла: "Не одержите, бо немає фактури!" Не задовольнившись цим, ми знову запитали: — "А коли ж буде?" Знову така сама ж відповідь, але вже більш підвищеним голосом.

 

Скажіть, будь ласка, щоб в такому випадку зробили ви? Звичайно, повернули б і незадоволені пішли з магазину, як це зробили і ми.

 

Про те сірники річ потрібна в господареві, і ми все таки вирішили домогтися одержання. І ось уже пішов другий місяць, як ми ходимо в магазин, а фактури все немає. Талон вже потерся в кишені. Також по місяцю носимо і талони на тульку, крупу та інше.

 

Нашому терпінню прийшов кінець і ми вирішили піти в бухгалтерію райспоживспілки і запитали "Коли ж, накінець, буде фактура?" Бухгалтер І. Кваснишин запевнила: "Завтра фактура буде і ви вже одержите."

 

Ну, що ж повірили ще раз. На другий день зайшли до магазину і звернулися з запитанням, та на цей раз продавщиця не хотіла вже, навіть, розмовляти з нами.

 

І що ж, думаєте, що це випадок тільки з нами? Ні. Завідуюча дитсадка т. Волошина також ходила декілька днів в райспоживспілку, щоб одержати продукти для дітей і їй співали таку ж саму пісню.

 

Ми хочемо, щоб керівники райспоживспілки відповіли нам через районну газету: "Чи довго у них буде таке безладдя і коли ми зможемо одержати на талони, те що нам потрібно?"

 

Обурює нас те, що в крамниці працює груба і непривітна громадянка. Ми знаємо, що працівник радянської торгівлі повинен поводитись з покупцями чемно, привітно, вислухувати їх уважно й відповідати на запитання якнайкраще.

 

Гошовський., Костів М.

 

За більшовицькі темпи

 

13.09.1945