Сербія-Росія: брак дипломатичного інстинкту

Між Росією й Сербією спалахнув дипломатичний скандал. Його спровокував образливий пост екстраординарної речниці МЗС Росії Марії Захарової. Якими можуть бути наслідки?

 

 

Сталося щось неймовірне: російський президент Володимир Путін і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров перепросилися перед президентом Сербії Александаром Вучичем за скандальний Facebook-пост Марії Захарової. Вучич навіть не приховував свого здивування: «Президент Путін переді мною ніколи ні за що не вибачався, і Сергій Лавров теж. А за щось таке (пост Захарової) зробили це обидва. Притому що я навіть не нагадував і як вихована людина ніколи б цього не згадав. Вважаю, що у нас хороші відносини і це для мене прохідний і неважливий інцидент», – сказав Вучич в етері сербського телеканалу РТС. Хоча ще зовсім недавно він висловлював іншу думку щодо інциденту та його значення. Та про це пізніше.

 

Спершу пригадаємо, з чого все почалося. А почалося воно з анґажованої Дональдом Трампом зустрічі керівництва Сербії та Косова. Чинний глава Білого дому дуже прагнув продемонструвати свої зовнішньополітичні успіхи, тому він доклав всіх зусиль, щоб затягнути до Вашінґтона президента Сербії Вучича і косовського прем'єр-міністра Авдуллу Хоті.

 

За посередництва Трампа Вучич і Хоті підписали певні угоди. Чи можна це назвати дипломатичним успіхом американського лідера? З великою натяжкою. Бо головного – політичного порозуміння між Приштиною та Белградом – так і не було досягнуто.

 

Сербія, зокрема, погодилася на долучення Косова до так званого «мінішенґену» – безвізової зони, про яку раніше домовилися Сербія, Албанія і Північна Македонія. Угода передбачає вільний рух людей, товарів, капіталів та послуг між країнами. Таким чином, посиляться економічні контакти між ними, що посприяє господарському зростанню Косова.

 

Сторони також домовилися про спільне використання водосховища Газіводе, де розташована гідроелектростанція. Кілька років тому через це озеро ледь не відновилося збройне протистояння між Сербією та Косовим. Тож ця угода добряче посприяє нормалізації ситуацій.

 

Ще одним важливим пунктом домовленостей стало надання Приштиною гарантії безпеки для Сербської Православної церкви, священнослужителі якої за час конфлікту зазнавали позасудових розправ, а церкви і монастирі на території Косова нараз ставали об’єктами паплюження, а то й нищення.

 

Також Вучич і Хоті домовилися, що упродовж наступного року Приштина не домагатиметься членства у міжнародних організаціях, а Белград, своєю чергою, на той же період призупинить кампанію зі скасування визнання незалежності Косова.

 

Отже, з одного боку, щодо жодних принципових позицій сторони не домовилися. З другого боку, вже навіть ці невеликі домовленості допоможуть зняти певну напругу між сторонами, а головне – засвідчать початок діалогу й визнання одне одного. Тож навіть такий невеликий поступ не може не бісити Кремль, яким всіма силами домагається не допустити жодного порозуміння між Сербією та Косовом.

 

Москві конче необхідно, аби між Белградом і Приштиною не зникала напруга. Бо це дозволяє Росії впливати на сербську політику, прив’язати Сербію сильніше до себе, не допустити її входження в євроатлантичні структури, зашкодити членству в Європейській Унії.

 

Тому відносно ліберальний президент Александар Вучич, котрий проголосив своєю головною метою введення Сербії в ЄУ, дратує Кремль з першого дня свого перебування при владі з травня 2017 року.

 

А минулоріч відносини між Москвою й Белградом затьмарив ще й шпигунський скандал. Сербська контррозвідка оприлюднила відео, на якому зафіксовано заступника військового аташе російського посольства в Белграді, котрий є одночасно й співробітником російської військової розвідки, Георгія Клебана. Він передає гроші в Белграді офіцерові сербської розвідки. Вучич назвав ситуацію поважною і застеріг Росію, що бачить у цьому спробу завадити тому, щоб Сербія залишалася нейтральною країною. Такий от прозорий натяк.

 

Пригадаймо також і липневі протести в Сербії, спрямовані проти президента й уряду. Протестувальники звинувачували Вучича, зокрема, в намірах здати Косово. Сербські медіа виявили досить багато свідчень причетності до цих протестів російських спецслужб.

 

Але повернімося до візиту Вучича до Вашінґтона. Адже він не лише підписав деякі домовленості з косовським прем’єром, а й на прохання Трампа в принципі погодився перенести сербську амбасаду в Ізраїлі з Тель-Авіва до Єрусалима, а також висловив готовність визнати підтримуваний Кремлем рух «Хамаз» терористичною організацією.

 

І от після цього всього з’явився цей славетний пост директорки Департаменту інформації і друку Міністерства закордонних справ Російської Федерації Марії Захарової. Вона поєднала знимку аудієнції Вучича в Трампа у Овальному кабінеті з кадром з фільму «Основний інстинкт», де героїня кінозірки Шерон Стоун сидить у своїй знаменитій позі перед слідчими на допиті. Таким чином офіційна представниця російського зовнішньополітичного відомства натякнула, що глава дружньої Росії держави нагадує, як сказав би Путін, «жінку зі заниженою соціальною відповідальністю».  

 

 

Першим на цей масний жарт відреагував міністр борони Сербії Олександр Вулін. Він насамперед нагадав, що Вучич не підтримав санкції проти Росії і що Сербія у військовому відношенні є союзником Росії. Глави Міноборони Сербії заявив: «Вучич ніколи не кидав ні свій народ, ні його друзів, не ображав і не принижував його. Захарова образила всіх, хто захищає Росію і Сербію у напруженіших місцях, ніж Facebook. Сьогодні вороги Сербії і Росії радіють дрібній злості Захарової. За Вучичем стоять справи, а за Захаровою – злість, за яку їй буде соромно».

 

На ситуацію оперативно відреагував і директор канцелярії щодо Косова та Метохії при уряді Сербії Марко Джурич. «Я не дозволю вам нападати на горду Сербію. Вам має бути соромно!» – заявив він Захаровій.

 

Зрештою, гнівну відповідь дав і сам ображений. «Підсвідомість найбільше говорить про людину, найбільше про себе сказала Марія Захарова, примітивізм і спрощеність найбільше говорять про неї і, їй-богу, про тих, хто її там поставив. Нехай розбираються, я їй не відповім», – заявив президент Сербії у коментарі для телеканалу РТС.

 

Зауважмо, що у своїй відповіді Вучич штрикнув не лише «примітивну» Захарову, а й «тих, хто її там поставив». Передовсім шефа російської дипломатії Лаврова, а може також і самого президента Путіна. А це ж вже далеко не перше образливе висловлювання Захарової на адресу закордонних політиків, що дуже складно скорелювати з принципами роботи дипломатичного відомства. Тож можемо з високою ймовірністю припустити, що там просто панує така атмосфера. Пригадуєте оте знамените лавровське: «Дебіли, б.!». Очевидно, у відомстві такі образливі розмови ведуться про всіх іноземців, а про Вучича, котрий, з одного боку, залежний від Росії, з другого – нелюбий їй, то й поготів.

 

Тож Захарова лише відобразила цю атмосферу в своєму пості. Але, очевидно, зробила це невчасно й кострубато. У час, коли руба стоїть питання Косова, коли досить напружена ситуація в Чорногорії, вона налаштовує проти Росії лідера країни, яка є єдиним її союзником на Балканах.

 

Цікаво, чи закінчиться це демісією Захарової. До речі, на сайті Change.org вже з'явилася адресована МЗС РФ петиція з вимогою її відставки. Захарову просять полишити свою посаду «за відсутність професіоналізму, політичного смаку» через пост, «який спровокував скандал».

 

Відомий російський політолог Олександр Сайгін зазначив у цьому контексті: «У мене питання є: якщо Путін особисто вибачався перед президентом Сербії Вучичем за пост Марії Захарової, то чому вона ще працює прес-секретарем МЗС? Де ж наш жорсткий керівник? Якщо раніше вона просто епатувала, то нинішня історія – зовсім інша справа. Фактично це стало причиною великого міжнародного скандалу. Тим більше, Сербія – наш вірний союзник. І найголовніше – в незручне становище було поставлено особисто президента Володимира Путіна».

 

Цікаво буде, якщо Захарова, попри всі прогнози, таки залишиться на своїй посаді. А чому б і ні, росіянам дуже подобається, як вона знущається з іноземців. А Кремль звик більше дбати про внутрішній імідж, а не зовнішній. Ну а Сербія? А що Сербія? В Кремлі переконані, що нікуди вона не дінеться.

 

11.09.2020