Українська делєґація у польського міністра просвіти. З рамени Гор. Комітету і культурних інституцій явилася д. 3. с. м. делєґація в справах вищого середного шкільництва у польського міністерства просвіти. В склад делєґації входили: др. Ст. Федак, др. К. Студинський і др. В. Щурат. Д-р Студинський запитав, що думає зробити польський уряд з укр. молодіжю і професорами, які майже від двох літ не мають доступу на львівськім університеті і політехніці, зазначуючи, що польська молодіж не зазнала подібної кривди ані від царського ані від німецького уряду. П. міністер Мацєй Ратай відповів, що під теперішню хвилю він як міністер просвіти в цій справі міг би дати хиба відмовну відповідь, бо ця справа залежна від рішення цілого правительства і принципіяльного полагодження квестії державної приналежности Східної Галичини, чого консеквенцією було би сповнення військової служби українською молодіжю (?) Коли п. др. Федак замітив, що це виключене, а що преціньже дівчата слухачки університету не обовязані до військової служби, а їх рівнож не допускається до студій, міністер Ратай признав, що цеї справи справді не розважано. Навязуючи до головної квестії він заявив, що ця справа однаково дражлива для Українців і Поляків, тому під цю хвилю уважав би відповіднійшим пошукати півсередників до поладнання конфлікту. Над такими середниками, як засновання окремого українського університету в Станиславові, або дозвіл на отворення приватних університетських курсів у Львові у Варшаві вже раджено. Сам п. міністер уважав би ще найможливійшим до зреалізовання дати дозвіл на приватні університетські курси.

Проти основання українського університету в Станиславові заявилися рішучо всі члени делєґації. В звязку із замкненням львівського університету перед українською молодіжю др Щурат порушив справу університетської бібліотеки, з якої користання для української молодіжи зовсім утруднене. Безогляду на оконечне рішення університетської справи зажадав вповні свобідного доступу до бібліотеки для української молодіжи, яка і на приватних університетських курсах без тієї бібліотеки не могла би обійтися. Др. Студинський звернув п. міністрови увагу на поступовання з тими особами, яких досі не принято до служби. Це поступовання др. Студинський назвав анархічним, бо инакше розпоряджує правительство, а инакше позаправительственні польські комітети "оброни народовей".

Про це, зауважив проф. Студинський, може відповісти спеціяльна делєґація народнього учительства, яка жде авдієнції. На закінчення др. Щурат пригадав, що дуже важні будинки призначені на культурні українські ціли реквірується польськими військовими властями.

Ізза таких реквізицій головно терплять від довшого часу бібліотека "Народного Дому", до котрої доступ утруднений розпорядками військової шпитальної власти і єдиний відповідний для української ґімназії будинок, занятий також на військовий шпиталь. Було би вказаним, щоб при увільнюванню реквізованих будинків будинок української гімназії був увільнений перший тим більше, що він від початку війни занятий.

Вкінці, даючи вислів гадці українського загалу, др. Щурат заявив, що всі подібні домагання — це лиш змагання до привернення передвоєнного українського стану посідання, та що без привернення його не можна приступити взагалі до поважного трактовання польсько-українських дискусій. Пан міністер весь час нотував, чи для поважного ужитку — не віримо.

 

Кольонізація Східної Галичини. Внесений польським послом (а тепер премієром) Вінцентим Вітосом проєкт польського закона про виконання земельної реформи ухвалено у варшавськім соймі дня 15. липня 1920 і оповіщено у 70. числі Вістника Законів Річип. Польськ. з 9. серпня 1920 р. поз. 462 — з тим, що він обовязує з днем оповіщення. Сим законом ухвалено примусовий викуп земель більшої посілости на ціли кoльонізації. Як доносить львівська "Ґазета Поранна" з 6. ц. м., презес Кольонізаційного Уряду (Головного Уряду Земського) у Варшаві п. Вільконьскі виїхав на довшу обїздку до Кракова, Перемишля і Львова, щоби допильнувати зорґанізовання земських урядів і обговорити дальші проєкти діяльности тих трьох окружних урядах земських, тай провірити вислід їх дотеперішньої діяльности.

 

З театру. В середу дня 8. вересня ц. р. повторює Народний театр Тов. "Укр. Бесіда" драму Генриха Ібзена п. з. "Росмерегольм". — Належить сподівати ся, що укр. громадянство не занедбає нагоди познакомитися з найкралим твором Ібзена.

 

Новий орґан Петлюри. На місце "України" почало в Станиславові виходити "Українське Слово" теж півофіціяльний орґан Петлюри.

 

На шляху Львів–Стрий–Лавочне — як оголошує Дирекція залізниць у Львові — курсує від дня 6. вересня особовий поїзд ч. 1715 (відїзд зі Львова 18.30) а від дня 7. вересня поїзд особовий ч. 1712 (приїзд до Львова 7.25). Кромі сього між Львовом а Стриєм введено від дня 7. вересня рух особових поїздів ч. 1711 (відїзд зі Львова 7.45) і ч. 1714 (приїзд до Львова 17.35).

 

Начальник польської держави у Львові. Дня 4. ц. м. о 1. год. по полудні приїхав автомобілем з Люблина і Замосця начальник польської держави Йосиф Пілсудскі, який відбуває інспексію фронту. Пілсудскі відвідав команду південного фронту, почім відбув довшу конференцію в начальній команді. В неділю відїхав Пілсудскі на фронт, а відтам до Варшави. В честь начальника польської держави відбувся в львівскім ратуші бенкет.

 

"Інтернаціоналісти". Слідчий відділ польської команди головного округа попав на сліди банди ошуканців, які носили однострої петлюрівських офіцирів. Ця банда приймала в гостинницях Гранд, Савой, Брістоль, Вікторія і т. д. жидків, які торгують валютою і пропонувала їм купно совітських грошей. Коли жидки виймали марки або другі гроші на заплату большевицької валюти, тоді входили до покою другі члени банди і "прилапавши" жидків на недозволеній торговлі валютою грозили арештом. Нещасні сини Ізраіля оплачувалися як могли і тікали куди ноги несли. Але трафився між ними оден відважний Стайсер на імя, який не дав за виграну і доніс про свою нещасливу трансакцію команді площі. Сотник Філіпковскі, який узяв вправу в руки примкнув уже 15 членів того будь що будь "інтернаціоналу" що вів свій корисний інтерес спільними силами польських і петлюрівських "старшин".

 

Новий паскарський скандал у Варшаві. Варшавська поліція відкрила на днях уже третий з ряду магазин товарів, призначених на паскарство. Викритий отсе склад обіймає кілька спеціяльних будинків при ул. Залізній, що є маґазинами підприємства "Екстранс". Між иншими найдено там: 100.0000 метрів полотна, 128 бель перкалю, 50 бочок трану, 308 мішків какао, 23 бель шкіряних поясів, 311 мішків земного воску, 187 бочок ріжних хемікаліїв, 156 бочок маґнезії, 400 скринь крохмалю, 14 скринь ґліцерини, 19 бель тканин, 48 скринь кольоніяльних товарів, 46 бель бавовняних ниток, 60 бель півбархану, 11 скринь трикотажів, 12 скринь батисту, 86 мішків арабської ґуми, 60 бочок щетини, 108 бочок хемічної соли, 115 скринь кіс і дуже багато других предметів. Відкритий маґазин представляє міліярдову цінність.

 

Громадська думка

08.09.1920