»Всіх шокує, коли я кажу, що Україна не причорноморська країна, а балтійська. Мені ніхто не вірить. В маскульті вважається, що Україна – це степ. Насправді це лісова країна, котра знаходиться на крайньому фронтирі цього величезного Шварцвальду європейського лісу. Українець – це не степовик в принципі. У нас не кочова етика.
«
ситуація
Є в українській белетристиці текст, який згадуєш при перегляді фільму “Довбуш” і залишається враження, що сценаристи та режисер його принаймні читали. Цей текст — “Опришки” Володимира Гжицького.
Петро був і законодавцем, і опозиціонером до себе законодавця, і підзвітним ні першому, ні другому, ані будь-котрому іншому, а Всевишньому. Якби кожен із нас міг так себе «структурувати»...
Жовківська громада і релігійна громада церкви Пресвятої Трійці мають розібратися у тому, чи в їхньому інтересі є затягування процесу ревіталізації цієї краси
Інавгураційна промова експрем’єр-міністра Великої Британії при наданні йому звання Doctor Honoris Causa в Університеті ім. Франка
По селах і містах народжувався бунт. Ріс гнів всенародній, могутній, непрощаючий. Перекотилися кровожадні полчища сп’янілого від крови коронного війська, залишаючи за собою попіл і кров.
Сьогодні бібліотеки є місцем співтворення та місцем спільнодії, а не лише запорошеними книгозбірнями.Тішуся, що сьогодні діти мають нагоду накопичувати геть інші спогади.
Про жодну політичну перевагу українців йтися не могло. Українцям ні на що і ні на кого розраховувати, крім власних здібностей
Щедрий жлоб, приїхавши в Карпати, 24 серпня вбирається в жовті шорти і синю футболку, винаймає квадроцикл, садить на нього свою жлобиху і своє жлобеня і пензлює з ними на якусь вершину, маючи в носі, що це національний парк
Ресентимент — то не лише інстинктивна опора для збереження ідентичності, а ще й форма пам’яті про те, як воно було колись. Пам’яті фрагментованої, неповної, але все ж…
Поява на екранах фільму “Довбуш” воскресила стару дискусію. Та час уже звикати до неідеальності наших героїв, осмислюючи їх у контексті процесів європейської історії
штуkа
фотографія:
Той, хто фотографував у містах і містечках залишки пам’яток, часто чув «та що там фотографувати», але фотографування оприявнює об’єкти, вилучає їх зі сліпої зони того, що минаєш щодня.
Тернопіль
01.03.24
артист:
25 лютого 2024 року у віці 92 роки відійшов у засвіти чудовий архітектор і член професорської колегії УВУ, професор Радослав Жук –автор проєктів багатьох українських церков у Канаді, США та Україні.
Монреаль
28.02.24
малярство:
Обʼєктом мистецької уваги стає спостереження різних фаз життя маленького клаптика галицької землі у коловороті його сезонних циклів від зораної ріллі, до буйства збіжжя та різнотравʼя і стану зимової летаргії для відновлення сил для нового життєвого кола.
Львів
29.02.24
графіка:
У середу, 28 лютого, о 17 годині в Shum Art Gallery відбудеться кураторська екскурсія виставкою творів Якова Гніздовського «Світи близькі та далекі», під час якої Марія Цимбаліста розповість про задум цього проєкту та ознайомить із експозицією.
Львів
28.02.24
хореографія:
«Мавка у Країні Світла, або Незвані гості-2» — вистава, яку цікаво переглядати усією родиною, щоб опісляподілитися враженнями від побаченого: у музично-танцювальній феєрії задіяно понад два десятки артистів відомого ТанцТеатру «Життя»!
Львів
27.02.24
кінодокументалістика:
Режисер фільму «Кубанські козаки. А вже літ двісті…» Валентин Сперкач майже щодня отримує глядацькі відгуки, у яких йдеться про важливість боротьби за нашу ідентичність на історичних українських землях.
Львів
25.02.24
(не)смак:
Відповідь на Рішення круглого столу "Повернення та збереження культурної спадщини України в умовах російсько-української війни", в якому пропонується розробити та впровадити "повернення українських митців", серед яких є ім'я Петра Чайковського.
Київ
26.02.24
НашТеатр:
24 лютого о 17:00 відбудеться прем’єра вертепу «Маленькі ортопедичні сандалики» за текстами повномастабного вторгення та 10-літньої війни у театральному центрі «Слово і Голос», який радо гостить Шкільний театр УКУ «На Симонових стовпах».
Львів
22.02.24
арт-бук:
Книжка Марини Макущенко «Таємне життя дивозвірів Марії Примаченко» — це унікальне арт-видання для родинного читання, на сторінках якого — історія порятунку картин від пожежі, що виникла під час атаки російських військ на смт Іванків у лютому 2022 року.
Львів
21.02.24
концертне:
18 лютого на сцені Органного залу звучала особлива музика особливого часу – світова премʼєра Симфонії №3 “Переможної” Золтана Алмаші та українська премʼєра Концерту для фортепіано з оркестром Стаффана Сторма.
Львів
20.02.24
минуле
Реконструйована з листів із фляшки в стіні сумна історія про ненаситного принца Осіана та кохання бідного Арлекіна.
Вмурована в стіні старовинна пляшка з паперами, листами українською, польською і німецькою мовами 1867 року і безсонна ніч Стефана Малларме.
«Замок» «Львівського піплзбука»: день пам'яті Джимі Гендрікса 1977 року, мрія про сейшн, сон 2003 року і райський сад
Тунель до Інституту безсмертя і космічної етики: важкий рок, коротка боротьба, стлумлений крик, хрип; останні агональні судоми. Світло
«Замок» «Львівського піплзбука»: про сплеск величезної сили просвітління розмова відбулася на Ранчо 27 травня 1978 року.
«Замок» «Львівського піплзбука»: Сад і рок’н’рол – ти відчуваєш, який це атас, Святий?
Суб'єктивні замітки на марґінесах недавньої студії Івана Монолатія «Габсбурзький міт Василя Стефаника».
«Гіпі сторі’з меґезін» з «Львівського піплзбука»: гіпісова комуна на Замарстинівській, Алік Олісевич і його All you need is love
Ми стоїмо на порозі нової парадигми історії українських земель у складі Речі Посполитої. Однак непокоїть певна схематичність окреслених змін
117 років тому народився Єжи Ґедройць (1906–2000) – людина, яка заклала основу післявоєнного польсько-українського примирення
Цікаво було б його відродити. А то куликівська ковбаса є, а легендарного хліба нема. Хоч до Куликова мав лише той стосунок, що пекарня називалася Куликівською.
Кличний відмінок — це унікальні аудіопестощі, доступні вільним українцям. На душі теплішає від промовлених кимось “Юлю”, “Юльцю”, “Юлечко”, "Юленько", “Юлясю”...
Високий стиль – бо йдеться про вічне; цуратись високого – втрачати глибину свого роду, підрубувати корінь, життєву снагу родового дерева. Яке сприймання минулого – таке й майбутнє
Росія, як це й завжди було у наших взаєминах, подарувала нам ключ до збереження нашої державності й ідентичності: вислухай Путіна і зроби навпаки
стрибай з розгону в річку – пливи човном –
Тільки біжи.
Тільки живи,
мій брате.
Ми вистоїмо, виживемо, залишимось на нашій землі і, без сумніву, зробимо ще більше добрих і видатних вин.
Основною моделлю усіх радянських інституцій – від дитячих садків і санаторіїв до потужної армії – є тюрма, зона або, кажучи заокруглено, місця позбавлення свободи
Cкільки ж її у ЗМІ, у промовах усяких діячів і службовців – оцієї пишномовності й казенності, казенної пишномовності та пишномовної казенності… Оцієї заяложеної поетичності й поетичної заяложеності!
До мене віддавна долинали чутки про таємничі вечірки, які відбувалися – і тепер, під час війни, далі відбуваються – за містом або навіть і в місті...
Не знаю, як краще зробити так, щоб ми не звикли, не збайдужіли, щоб вони не стали статистикою. Але знаю, як не треба робити – ми це проходили за совітів
Ця поезія – про тепло, про добро, про щастя, для якого й народжується людина. Не в багатстві ж воно, людське щастя, не в дібрах-дóбрах, а в добродійстві
З точки зору сучасності війна Росії проти України виглядає суцільною дикістю. Але тільки не з точки зору збереження і відновлення імперії.
Простір стриху перетворювався у фотографічну студію з прямокутними переділами і своїми снопами світла...
Айнштайн, зденервувавшись новою теорією про невизначеність, сказав – Бог не грає всесвітом у кості. Лиш два свідки чули, що відповів Бор
Таке враження, що все, що відбулося у Львові, трималося сценарію фільму, який якраз вийшов тоді на екрани
В реномованому "Harvard Ukrainian Studies" опублікували статтю, що мала спростувати Шевельова. Найцікавіше, що наведені докази якраз його теорію підтверджують
«Гірше вже не буде...» – кажуть у народі. Це коли на душі геть невесело, коли поганий настрій, коли й на ноги ставати не хочеться. А душа все-таки встає: «Душа убога встала рано...»
У тих, кого не вдається перемогти, хоча б є шанс відбитися й вижити. І робити свій власний, а не чужий вибір.
Війна, розв’язана імперською Росією, змінила семантику українських слів та, як наслідок, – нашу поезію, її символіку та знаки.
Ніщо так не ріднить людину з природою, як дерево, листок. Жодні антології не вмістили б усіх тих, хто виявляв своє чуття до дерева, до листочка, що асоціюється з листом, який пишемо (писали!)
Різний досвід спілкування з Росією зокрема робить комунікацію між українцями та людьми Заходу в питаннях російської культури доволі складною
Нема універсальної пори для цілунків. Немає слушного віку чи слушного часу. Є жага цілунків. І є весни найжадібніші вуста
Знамените наше, неперекладне, «собі» («сяду собі...») – знак того, що людина хоча сама, та не самотня: вона – з собою, з тим дивним співбесідником, що всередині нашого єства...
Холоп, який знищив власних господарів, але намагається видавати себе за них у вкраденому і загидженому будинку – це і є Росія ХХ і ХХІ сторіч
Уривок з майбутнього роману «Ангел і осел з віршами про вогонь і воду».
Слід користати з цього коротко відміряного часу ясності, прозорого проміжку, ясної прогалини між епохами великої студені і страшенної спеки.
Шалена поема про маму і нейтронну бомбу вивчалася як емоційний додаток до забороненого видіння Івана Богослова. Ціле дитинство ми прожили у токсичних випарах цього психозу
Вбивство актриси Марії Вісновської сколихнуло всю Варшаву – Мишуга був серед варшавської публіки надзвичайно популярний, всі чудово знали про його кохання.
Кажуть, що «так ми звикнемо бачити їх на вулицях і не жахатися». А можливо, комусь і потрібно жахатись, когось треба вивести з летаргійного стану самозадоволення? Бо в нас у країні війна
І якщо смерть у Ронсара, обмотавши ноги повстю, ступає у цілковитій, мертвій тиші, то Шевченків «Косар» – мабуть, найгучніше, пов’язане з образом смерті, fortissimo.
Весь сенс цієї війни для Кремля – повернути нас у цей стан вічного страху й перманентного насилля. Повернути нас на «Норд-Ост». Повернути у «Крокус».
Власне, не так про кров як біологічну парадигму, а – про самоідентифікацію: як вона творилася, які чинники, фактори сприяли?
Кінь иде ґлемеями, бердами, ци у дощ, ци у зиму, проходит’ найкєшші місця, варкі, де каміні, болото, багни, та й вернетси сам з полонини, из плаїв, видків тра’ идхаті
А на другий день почався кайф курсу молодого бійця. Такого адреналіну я не відловлював навіть на міських змаганнях з юнацького регбі...
Хто тільки не береться писати про українську міфологію! Якась нестримна пошесть пішла: ледь не всі кинулися видавати примітивну антинаукову шизофренію
Тією звісткою, подумки чи таки вголос, прохопиться і міський, і сільський житель. Цей зустріне їх, а той – лише поглядом проведе...
Попри «Сиди / І нічогісінько не жди!..», Шевченка все-таки бачимо в дорозі: «Ходімо ж, доленько моя!» В дорозі до весни, до нас, які борються. Шевченко йде, щоб бути з нами «во время люте».
Іван Павло ІІ був голосом поневолених комунізмом народів Європи у ХХ сторіччі, а Франциск – голос «глобального Півдня» у ХХІ-му. І це все ж таки дуже різні голоси
– Давайте запитаємо у Целана? – запропонував я.
– Пощо питати у мертвих?
– Поети завжди живі.
Проміняв би білий світ на чорні хащі літер, за якими, коли вони розсіються, знов будуть білі хмари і сині, високі і блакитні весняні небеса.
Не дивно, що Україна знов стає епіцентром світового протистояння. Як завжди – за лани. Як завжди – за клімат. Як завжди – тепер уже на новому рівні пізнання – за гени
Замість того, щоб чітко визначити зло і його затаврувати – що, власне є етичною місією Церкви, – Папа Франціск вирішив стати політиком-миротворцем. Цікаво, чому він не закликає до миру аргентинців
Вбиті й покалічені діти. Ненароджені діти батьків, яких більше немає. Проклята війна. Наші внуки у своєму дитинстві пережили і побачили жах, якого діти не мають, не повинні ні знати, ні бачити
У його словах ніколи ще не вчувалась така віра в те, що не здригнемося – вистоїмо, здобудемо у кривавих боях нашу вольную, святую волю...
Ми починаємо суперечку як опоненти, а закінчуємо її як вороги, до яких ставимося затятіше, ніж до справжнього ворога. Митрополит Шептицький назвав цю хворобу дуже точно: «моральна гемофілія»
Еволюція путінової риторики й політики щодо України: якби патології були вчасно розпізнані і заблоковані, то не сягнули б крайнощів геноциду
Висота, з якої людина може безпечно зіскочити, є кульмінацією її розвитку. Старіюча людина воліє злазити, а не зіскакувати
Термін «антологія» перекладається з грецької як «збирання квітів». Але квіти можна по-різному збирати. Хоча... Відповідальність мусить бути завше.
Спробуймо уявити собі те, чого не зробити явним, чого не побачити, а лише почути, відчути – єднання голосів у співі. Голосів не голосних, а тихих (що тихіше, то сердечніше)...
Чи помилявся Шевченко у своїй ненависті до Хмельницького, сприймаючи його не за процесом, не за намірами, не за епопеєю, яка й досі зачаровує багатьох українців, а за результатом?