теkсти
Після колідóваня на Видорші коло церкви й на ріці йорданскій йдуть колідники на свій ґрунь на розплєс. Щоби розколідуватиси, роздєкуватиси одні одним за труд тяжкий, за коліду.
Нам своє робить. Головне – не боятися бути собою. І мати на увазі, що таких, як ми, по цілому світі тьма. Але ми єдині
Ми дожилися до того моменту, коли гравітація часу вельми ущільнилася. Рух – прискорився. Гострота сприйняття – притуплюється
Гарно, коли гроші гарні. Паперові гроші, окрім решти їх незаперечних чеснот, мають бути передусім гарні. Можливо, це найголовніша їхня додана вартість.
Занурившись у певні маршрути, які провадять до екзистенційних місць, виразно бачиш, що кожне місто тим подібне на кожне інше місце, що у ньому багато окремих міст
мабуть ліпше сказати
що нема пережитого яко самосвідомості
так наче самосвідомість існує
поза часом
Троянди знітились – Притихлий океан
вбирається в кожух – Услід за вітром
що продуває груди і макітру
летить самотній в самоту баклан
Солдати люблять тварин. Саме тут, на лініях вогню, знаходить вихід їхня сублімована любов, яку вони хтозна чи вміли виражати у мирному житті
Засинаючи, завжди намагаюся когось любого переманити подумки у нічний сон. Так май ліпше
То як там в Еклезіасті: якщо ж прийняти символіку поета, то тепер час копит, а час трави – в майбутньому?
Наближення латинського Різдва віщувала поява Язі. Являлася нам так, наче єдиним призначенням її існування й була ця коротка, чорна передсвяточна поява
...Ні за чим не шкода. Тим паче, що лупаючи сю скалу, ми побачили першу зірку. А то було 24 грудня.
У якийсь момент земного віку починає бути драматично. Починаєш перейматися не тільки тим, як тобі було, а й про те, як можеш заподіяти добре комусь іншому
То був темний резервуар зупиненого часу, часу, що втратив розбіг і сприт, упокореного, знесиленого, але не кволого. Досконала злагодженість старосвітського і благочестивого
…діставали якоїсь дивної енергії спільної вібрації, як випуск води з кляузи, яка підхоплює тисячі предвічних дерев, пов'язаних у дараби. Бігла когорта, яка не має щілин.
теми
Спробуймо уявити собі те, чого не зробити явним, чого не побачити, а лише почути, відчути – єднання голосів у співі. Голосів не голосних, а тихих (що тихіше, то сердечніше)...
Чи помилявся Шевченко у своїй ненависті до Хмельницького, сприймаючи його не за процесом, не за намірами, не за епопеєю, яка й досі зачаровує багатьох українців, а за результатом?
Такий жанр української літератури, навіть примітивний, все ж робить свою справу, бо не лише розважає, а й українізує.
Війни не тривають вічно, і вони вернуться додому. Їх більше не називатимуть ВПО, вони стануть місцевими, і ми будемо святкувати нашу Перемогу.
«Кобзар» сповнений настояною на тузі за Україною правдивою красою. Але, всупереч своїй глибокій тузі, Шевченко боровся, щоб цей світ став іншим, вірив, що він просвітліє – і таки стане іншим
У дітей і онуків будуть свої випробування, але ми маємо хоча б спробувати побудувати країну, в якій нам буде затишно, а нашим дітям і онукам – безпечно.
Латиномовна збірка віршів Анни Радке на пару століть продовжує термін побутування латиномовної галузі літературного процесу України
Про шляхоцьких ексцентриків зі специфічним почуттям гумору. Дві правдиві історії з початку позаминулого століття.
Ми не те, що ми є, – ми те, що ми пережили. Наші міста – це наша пам’ять. Неможливо відновити те, чого більше немає.
Виплакала очі – та не світло, що від серця, світло, на якому й тримається світ у своєму одвічному спротиві холодному, безсердечному мороку...
Треба зрозуміти, що напад Росії на Україну – це ще не сама війна, а пролог до неї. Такий собі тиск Німеччини на Чехословаччину, тільки цього разу Захід сказав «ні»
Часто нарікають, що, мовляв, уся причина жорстокості підлітків – в телебаченні. А що ж тоді сформувало звірину жорстокість Мацапури?
Читання саме Шевченкових творів дає зрозуміти, наскільки важливим є мистецтво повільного читання. Щоб уява встигала за читаним уголос словом, щоб той, хто читає, привчався бути співтворцем
У молитві – криком – Христа на хресті він є солідарним з усіма, що досвідчуюсь страждання і богопокинутість, він поглинає зло, але не стає злом
Російський філософ Константін Лєонтьєв колись писав: «Росію треба заморозити, щоб не зігнила». Пізно. Уже гниє.
люде
Українськість для Мирона Сича, визначається не наявністю паспорта з тризубом. Народжений у Польщі, вихований в українській сім’ї, ніколи не приховував, навіть у комуністичні часи, що його батько був вояком УПА, за що і відсидів свої 10 років в’язниці. На сьогоднішній день Мирон Сич — депутат польського Сейму, очолює Комісію національних меншин, активно сприяє україно-польському діалогу.
Карпатам пощастило – вони одержали, за визначенням Тараса Прохаська, одного з найкращих поетів у світі – Василя Герасим’юка.
Мусимо тримати в голові дві речі: бізнес-план плюс місія. Місія – це те саме, що й усвідомлення цінностей, які треба боронити. Бізнес-план – це те саме, що й усвідомлення, яким чином треба газету редаґувати та продавати, щоби вона була самодостатнім чинником у житті суспільства.
Олекса ШАЛАЙСЬКИЙ: «Для людей, які працювали з Сашком Кривенком, отримати премію його імені – це те саме, що отримати Пуліцер. Мені приємно, що той проект, який створили ми два роки тому... Люди, які особисто знали Кривенка, вирішили, що він може стояти поруч з його прізвищем».
Її обожнюють студенти, люблять колеги, побоюються опоненти. Її думка стає point of reference. Її рефлексії над історією несуть особистісну печать її таланту і вочевидь виростають зі свободи творчості. Ось чому трибуна цьогорічної Лекції Свободи по праву належить їй.
Завтра, 30 травня, у Львові відбудеться Лекція свободи пам'яті Сашка Кривенка. Тоді ж таки традиційно вручать і премію 2013 року «За поступ у журналістиці». З цієї нагоди – розмова «Z» із співзасновницею Лекції Оксаною ВИННИЦЬКОЮ, яка вважає, що рівень свободи залежить лише від сили особистості...
У славному місті Львові вже понад 70 років мешкає Борис Дорфман, скромна людина, про яку, проте, знають далеко за межами нашої країни. 23 травня він з усіх кінців Землі приймав вітання з 90-річчям.
Аудіо презентації книжки Ігоря Померанцева «Czernowitz Черновцы Чернівці», яка відбулася в Українському Католицькому Університеті: «Моя правильна провінція.Місто на перехресті німецької, єврейської, румунської та української культури. Місто Пауля Целана, Рози Ауслендер, Ольги Кобилянської і Василя Стефаника».
Поява наприкінці ХХ ст. нових держав засвідчила, що здобуття незалежності насправді нічого не означає. Для того, щоб механізм держави запрацював, став конкурентоздатним у сучасному світі, потрібна ідея – національна ідея, яка змусить людей працювати, мріяти, жити у своїй державі.
13 травня 2013 року виповнилося 50 років від дня народження Олександра Кривенка – провідного інтелектуала нашого часу, непересічного журналіста, громадського діяча, автора багатьох культурних і суспільних проектів, які в багато чому визначали обличчя України на межі двох тисячоліть.
Зиґмунд БЕРДИХОВСЬКИЙ: «Вивішування червоних прапорів в Україні й святкування тут 9 травня як Дня Перемоги Європа не сприймає серйозно. Очевидно, що Україна дефінітивно попрощалася з комунізмом. Мине час, і ви, як і поляки, усвідомите, що є головним у вашій культурі та традиції».
Приблизно чверть населення Донбасу – галичани за походженням. Найбільше галицька українська ідентичність затрималася серед селян, а також вірних УГКЦ, яких, щоправда, мало. Натомість міщани, за винятком інтелектуальних осередків, асимілювалися швидко.
У свої 85 років Левко Лук’яненко вирішив остаточно розірвати стосунки з політикою. Минулими вихідними він офіційно зрікся посади голови УРП. З цієї нагоди публікуємо його інтерв’ю, з якого довідуємося, якою високою може бути ціна переконань і що думає собі людина, яка таку ціну готова платити.
Сергій Жадан в анотації до збірки Галини Крук зазначив: «Галка пише про себе так, як про неї міг би написати хіба що родинний лікар – легко, відсторонено й відверто..."
минуле
У Львові під таким гаслом у березні відбулася зустріч з двома культовими постатями греко-католицького світу – Ігорем Калинцем і Богданом Прахом.
У Канаді готується до друку нове (значно доповнене) видання книжки австрійського україніста, професора Інституту славістики Віденського університету (та інших університетів), президента Міжнародної Асоціації Україністів Міхаеля Мозера «New Contributions to the History of the Ukrainian Language». Майбутнє видання автор презентував лекцією в Києві.
Що спільного між «бандерівською» Західною Україною та «семеновським» Забайкаллям?
Що писали російські письменники про Донбас кінця XIX століття.
У Чернівцях перейменували бульвар Героїв Сталінграда на бульвар Героїв Крут. А вулицю маршала Жукова – на вулицю Михайла Ткача, уродженця Буковини, автора славнозвісної “Марічки”.
Протягом останньої чверті століття в політиці історичної пам’яті все було не так, як мало би бути, розмірковує сучасний львівський історик.
Ватиканська Комісія у справах релігійних взаємин з юдеями: Роздуми щодо богословських питань католицько-юдейських відносин, з нагоди 50-ї річниці Nostra aetate (§4)
«П’ятнадцятимільйонний народ, забутий в історії». 1869 рік.
Рецензія відомого американського історика та політолога на український переклад популярної книжки молодого російського дослідника.
Російська антиліберальна – як не царська, то більшовицька – імперія чи європейська ліберальна, але теж імперія? – таку дилему намагалися розв’язати українські марксисти 100 років тому. Про це у Львові розповідав історик із Торонта.
74 роки тому народжувався один із найфундаментальніших радянських мітів – легенда про «героїв-панфілівців».
Питання вирішені та невирішені. Суспільно-релігійний аспект. Матеріали відкритого однойменного семінару в УКУ.
Для написання наукової праці про життя та діяльність Митрополита Андрея в міжвоєнний час історик Ліліана Гентош використала джерела з ватиканських архівів, відкритих лише для вузького кола обраних.
Те, що ми вчимо у школах як початки Русі, для сучасних дослідників уже не актуально. У рамках Форуму видавців – 2015 історик Олексій ТОЛОЧКО презентував свою нову книжку "Очерки начальной Руси".