теkсти
стрибай з розгону в річку – пливи човном –
Тільки біжи.
Тільки живи,
мій брате.
Основною моделлю усіх радянських інституцій – від дитячих садків і санаторіїв до потужної армії – є тюрма, зона або, кажучи заокруглено, місця позбавлення свободи
Простір стриху перетворювався у фотографічну студію з прямокутними переділами і своїми снопами світла...
Айнштайн, зденервувавшись новою теорією про невизначеність, сказав – Бог не грає всесвітом у кості. Лиш два свідки чули, що відповів Бор
Більшість з тих, що вичовгували ті сімнадцять скрипучих сходинок, різним чином повимирало. Молодші на фронті. Щоби не вимерти так, як ті...
Уривок з майбутнього роману «Ангел і осел з віршами про вогонь і воду».
Слід користати з цього коротко відміряного часу ясності, прозорого проміжку, ясної прогалини між епохами великої студені і страшенної спеки.
Шалена поема про маму і нейтронну бомбу вивчалася як емоційний додаток до забороненого видіння Івана Богослова. Ціле дитинство ми прожили у токсичних випарах цього психозу
Кінь иде ґлемеями, бердами, ци у дощ, ци у зиму, проходит’ найкєшші місця, варкі, де каміні, болото, багни, та й вернетси сам з полонини, из плаїв, видків тра’ идхаті
А на другий день почався кайф курсу молодого бійця. Такого адреналіну я не відловлював навіть на міських змаганнях з юнацького регбі...
– Давайте запитаємо у Целана? – запропонував я.
– Пощо питати у мертвих?
– Поети завжди живі.
Не дивно, що Україна знов стає епіцентром світового протистояння. Як завжди – за лани. Як завжди – за клімат. Як завжди – тепер уже на новому рівні пізнання – за гени
Висота, з якої людина може безпечно зіскочити, є кульмінацією її розвитку. Старіюча людина воліє злазити, а не зіскакувати
але ти так усіх заплутав
подорожуючи по своїй смерті
з Європи до Нового світу і знову до Європи
й не знати де поклонятися тобі
Він був занедбаний, а все одно збагненний. До нас він був ще й як прихильний. Суворий супокій лежав над ним, остання, остаточна благість...
теми
Цікаво було б його відродити. А то куликівська ковбаса є, а легендарного хліба нема. Хоч до Куликова мав лише той стосунок, що пекарня називалася Куликівською.
Кличний відмінок — це унікальні аудіопестощі, доступні вільним українцям. На душі теплішає від промовлених кимось “Юлю”, “Юльцю”, “Юлечко”, "Юленько", “Юлясю”...
Високий стиль – бо йдеться про вічне; цуратись високого – втрачати глибину свого роду, підрубувати корінь, життєву снагу родового дерева. Яке сприймання минулого – таке й майбутнє
Росія, як це й завжди було у наших взаєминах, подарувала нам ключ до збереження нашої державності й ідентичності: вислухай Путіна і зроби навпаки
Ми вистоїмо, виживемо, залишимось на нашій землі і, без сумніву, зробимо ще більше добрих і видатних вин.
Cкільки ж її у ЗМІ, у промовах усяких діячів і службовців – оцієї пишномовності й казенності, казенної пишномовності та пишномовної казенності… Оцієї заяложеної поетичності й поетичної заяложеності!
До мене віддавна долинали чутки про таємничі вечірки, які відбувалися – і тепер, під час війни, далі відбуваються – за містом або навіть і в місті...
Не знаю, як краще зробити так, щоб ми не звикли, не збайдужіли, щоб вони не стали статистикою. Але знаю, як не треба робити – ми це проходили за совітів
Ця поезія – про тепло, про добро, про щастя, для якого й народжується людина. Не в багатстві ж воно, людське щастя, не в дібрах-дóбрах, а в добродійстві
З точки зору сучасності війна Росії проти України виглядає суцільною дикістю. Але тільки не з точки зору збереження і відновлення імперії.
Таке враження, що все, що відбулося у Львові, трималося сценарію фільму, який якраз вийшов тоді на екрани
В реномованому "Harvard Ukrainian Studies" опублікували статтю, що мала спростувати Шевельова. Найцікавіше, що наведені докази якраз його теорію підтверджують
«Гірше вже не буде...» – кажуть у народі. Це коли на душі геть невесело, коли поганий настрій, коли й на ноги ставати не хочеться. А душа все-таки встає: «Душа убога встала рано...»
У тих, кого не вдається перемогти, хоча б є шанс відбитися й вижити. І робити свій власний, а не чужий вибір.
Війна, розв’язана імперською Росією, змінила семантику українських слів та, як наслідок, – нашу поезію, її символіку та знаки.
люде
Роман був філософом – з інтелектуальним драйвом і гносеологічною невгамовністю холерика, що дивовижно поєднувалася з глибиною мудреця.
Великдень як символічний час, парадигма нашого життя, яке кожному з нас минає, прецінь, від смутку до радості.
Увага, а не інформація, стає дефіцитним ресурсом. М'яка сила атракційності стає ще більш, ніж колись, вітальним ресурсом — рівно як і жорсткою і гострою силою інформаційної війни
У Туреччині є тільки дві політичні ідеології: окциденталізм та орієнталізм. Вони змагаються між собою, відколи османи почали ставати прозахідними — тобто вже двісті років.
Майже половина прямих іноземних інвестицій у світі насправді такими не є, а є – так само, як і «цивільні активісти» в Криму – личиною
Турецький президент довгі роки чекав моменту втілити в життя свою манеру відчути владу, яка є більше схожою на манеру завойовника Константинополя, ніж на манеру засновника сучасної і світської Туреччини
Серед Лецових приятелів ніколи не бракувало українців. Одним з найближчих був видатний перекладач Ігор Костецький. До його тексту про Леца цікаво сягнути і сьогодні.
Три наведені автором тексти про князя Володимира – лише невелика частка латиномовних текстів про Україну. У такий спосіб українські інтелектуали упродовж століть творили українську літературну леґітимізацію національної екзистенції, основи національної самосвідомості, оригінальну національну ідентичність.
Він був справжнім воїном світла і зробив для західної цивілізації, зокрема Європи, дуже багато.
«Національна тематика, на жаль, не рятує мистецтво від примітивності. Не в сенсі примітивізму, а в сенсі примітиву». Теми літератури, перспектив модерністської естетики та проблема пам'ятників у Львові – в інтерв'ю з леґендарним поетом.
Тарас Шевченко очима сучасних українців – у їх складності, простоті та розмаїтті. Сергій Проскурня спочатку показав це, а тепер розповідає, як він це зробив.
Лишега – це те, що лишиться. Стрітення на сороковий день суму.
Автор як мінімум двох візитівок Львова про музику і «Контрасти».
У цьому весь Сорока – лаконічний, прозорий у висловлюваннях і графічно точний. Багатьом нашим прозаїкам варто було б перейняти ці риси від пана Богдана.
Є безконечна кількість виборів і безконечна кількість осіб, які ті вибори роблять. І кожен той вибір є безцінним взірцем для цілого людства.
минуле
«Замок» «Львівського піплзбука»: день пам'яті Джимі Гендрікса 1977 року, мрія про сейшн, сон 2003 року і райський сад
Ми жили з непевною сподіванкою, що колись кінчиться термін нашого ув'язнення і ми вийдемо на волю. Ми тягли лямку.
З циклу «Перлини українського сакрального будівництва на сучасних теренах Польщі».
Street Style в Україні кінця 1980-х – початку 1990-х років: від заборони до мрії. Лекція київської мистецтвознавиці, прочитана у Львові.
Апологія модерністського пізнання «голої душі» чи пародія на нього? Спроба інтерпретації Франкового вірша
яко одповідь Впр. крилошанину Малиновському на реферат молитовника
Cучасні тематичні ресторани та брендування галицької культурно-історичної багатоманітності. Лекція, прочитана у Харкові в рамках культурного форуму «Галіціякульт».
Що вивчає соціальна антропологія? Чи існує ця дисципліна в українській гуманітаристиці? Чи потрібна вона в пострадянській Україні? Що, кого і в який спосіб досліджують антропологи? Чому це може бути важливо для нашого суспільства?
Згоджуючись з тим, що кожна окрема людина може визначити свою рідну мову, все таки хочеться навести аргументи на користь того, що є якісь об’єктивні критерії для визначення рідної мови як такої.
«Уявна мапа літературного Львова -+ 1939»: Віктор Мартинюк і Данило Ільницький про свій проект.
Насправді, «Збруч» тут – лише метафора. Сучасна нео-латинистика намагається з'ясувати, де на сході закінчується європейський культурний простір.
125 років тому головний редактор «Діла» намагався осмислити стан і завдання розбудови українського громадянського суспільства в Галичині та значення успішного розвитку цього процесу для всієї Європи.
Коли старинні римляни поважали й чужих богів у власнім Пантеоні та не накидали своєї віри переможеним народам, то Україна мусіла боронити протягом віків і волю своєї віри проти своїх гнобителів.
Молодий київський історик у популярній формі розповідає, хто насправді легітимізував появу українців на етнографічних картах світу.
Україна почала відлік другої чверті століття свого «постреферендумного» незалежного існування. Як у цей період виглядала львівська інтелігенція?