але ти так усіх заплутав  подорожуючи по своїй смерті...  

Він був занедбаний, а все одно збагненний. До нас він був ще й як прихильний. Суворий супокій лежав над ним, остання, остаточна благість...

Страх смерті найповніший, коли є кілька секунд, щоб смерті перелякатися. Коли боїшся не того, що може тую смерть спричинити, а власного переляку

Стоїть нас тут жменька, але ми не заспокоїмося, поки уряд вільної Польщі остаточно не розблокує польсько-український кордон.

Такий жанр української літератури, навіть примітивний, все ж робить свою справу, бо не лише розважає, а й українізує.

Війни не тривають вічно, і вони вернуться додому. Їх більше не називатимуть ВПО, вони стануть місцевими, і ми будемо святкувати нашу Перемогу.  

«Кобзар» сповнений настояною на тузі за Україною правдивою красою. Але, всупереч глибокій тузі, Шевченко вірив, що світ просвітліє – і таки стане іншим

У дітей і онуків будуть свої випробування, але ми маємо хоча б спробувати побудувати країну, в якій нам буде затишно, а нашим дітям й онукам – безпечно.